П’ятичленна лапка надає гнучкості відділу, яким ніжка ступає на  субстрат. На кінці лапка несе ще кігтиковий членик з парою кігтиків, за допомогою яких вона чіпляється за нерівності субстрату. Між кігтиками знаходиться присоска, що дозволяє таргану бігати по поверхні у  будь-якому положенні.

 Переміщення у рідкому середовищі здійснюється за участю особливих структур, що являють собою або тимчасові, або постійні вирости клітин. До тимчасових належать ризоподії, а до постійних – війки, псевдоцилії, джгутики:

 Нутації – обертальні кругові рухи ростучих частин органів рослини: стебел, листків, квітконіжок, вусиків, коренів… Ці рухи зумовлені періодично повторюваними змінами величин тургорного тиску та інтенсивності росту протилежних сторін певного органу. Найкраще вони виявляються у

 При недостачі води та світла, а також при низьких або високих температурах замикаючі клітини закривають продихову щілину і транспірація частково чи повністю припиняється. А коли недостачі води немає і фотосинтез потребує необхідності газообміну із середовищем, продихи відкриваються.

 Галуження у рослин необхідне для збільшення площі стику з середовищем - водним, повітряним або ґрунтовим. Воно виникло в процесі еволюції до появи органів.

 Жіночий гаметофіт квіткових рослин зазвичай називається зародковим мішком. У більшості квіткових рослин, майже 80%, початок жіночому гаметофіту дає одна з чотирьох потенційних мегаспор шляхом трьох послідовних мітотичних поділів. Такий тип утворення називається моноспоричним

 До появи електронного мікроскопу про стигму було відомо небагато. Та електронний мікроскоп набагато розширив знання про це вічко. З його допомогою були розкриті таємниці будови та особливості досить тонкої організації, які свідчать про існування стигм різного ступеня складності.

 На відміну від вищих рослин, що характеризуються листостебловою будовою, водорості виявляють морфологічну різноманітність. Тіло водоростей може бути всіх чотирьох ступенів складності, відомих в організмів: одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні та неклітинні.
Розрізняють 9 основних типів морфологічної структури тіла водоростей.

 У квітках дводольних та однодольних рослин наявні особливі залозки – нектарники, що виділяють цукристу речовину – нектар.

 Провідні тканини утворюють систему, що пов'язує всі органи рослини. Високодиференційовані провідні тканини є лише у так званих судинних рослин, у мохоподібних та нижчих рослин їх немає. Найскладніше побудована система провідних тканин у покритонасінних.