Продих, або устячко — це отвір в епідермі, який є головним компонентом продихового апарату, що включає: 

-замикальні клітини; 

-щілиноподібний міжклітинник — продихову щілину; 

-прилеглі до замикальних клітин сусідні епідермальні клітини або спеціалізовані побічні клітини. 

Замикальні клітини парні, зазвичай мають форму півмісяця (бобоподібні, ниркоподібні), зрідка іншої форми (злаки); орієнтовані паралельно до продихової щілини; містять фотосинтезуючі хлоропласти із зернами крохмалю та численні мітохондрії. Оболонки нерівномірно потовщені: спинні, що межують з побічними клітинами, тонкі, легко розтягуються; черевні, обернені до щілини, потовщені, часто їх зовнішні і внутрішні ділянки утворюють характерні кутикулярні відроги або дзьобики, що прикривають порожнини — зовнішній (передній) та внутрішній (задній) дворики продихової щілини. 

Залежно від стану організму і зовнішніх чинників замикальні клітини розтягуються чи скорочуються у тангентальному напрямі та контролюють розмір продихової щілини. Побічні клітини продихів функціонально та морфологічно відрізняються від базисних. Такі показники, як їх наявність, кількість, розміри, форма, характер розташування відносно продихової щілини та одна до одної мають систематичне значення і характеризують морфологічні типи продихового апарату. За винятком хвощів, у всіх родинах вищих рослин виявляють аномоцитний тип; у багатьох родинах — парацитний. Для таких родин як айстрові, розоцвіті, бобові, жовтецеві, мальвові, перцеві, гвоздикові, пасльонові, ранникові характерні всі основні типи продихів. 

Листки окремих рослин, наприклад, ліліодендрон, діоскорея мають продихи двох і навіть трьох типів. У кількох родів квіткових рослин та у різних груп папоротей побічна клітина одна і повністю не оточує замикальні клітини - це полоцитний тип. Якщо вона з’єднана із замикальними клітинами  - це десмоцитний тип, а не з’єднана - перицитний тип. У папороті нефролепіс продихи ставроцитні. 

До видоспецифічних та екологічних ознак продихів належать: 

-відносні розміри та форма; 

-щільність на одиницю площі (коливається від кількох одиниць до кількох сотень на 1 мм2). 

Розташування продихів відносно поверхні органу: 

-на рівні з епідермальними клітинами (більшість мезофітів);

-виступаючі (перець);

-занурені (ірис германський, хвощ польовий, алое); 

-сховані у криптах (олеандр). 

Характер розміщення продихів: 

-рівномірне;

-нерівномірне;

-безладне;

-рядами (стебла, листки голонасінних та багатьох однодольних).