При згадуванні про міль кожна людина думає про одне і те ж. Це  неприємна домашня комаха, що псує одяг і часто заводиться в крупах. Що ми знаємо про неї? Мабуть, зовсім мало, адже для нас вся різноманітність видів молі на одне обличчя, а їх у природі налічується понад 70000 видів, а в будинках живуть всього близько 20 видів. Що ж це за комахи такі? 

Міль зустрічається на всіх континентах і живе в зовсім різних умовах. Але незважаючи на це, всі види молі ведуть однаковий спосіб життя і мають спільні риси будови та непоказне забарвлення.

Здається, що міль живе роками, бо потрапляє на очі постійно. Але життя молі досить коротке, всього кілька тижнів. За цей час вона проходить всі етапи розвитку, властиві лускокрилим комахам: яйце, личинка у вигляді гусені, лялечка і доросла особина. Уже на третій-четвертий день самка вийшовши з лялечки, відкладає яйця, після чого незабаром гине.

Міль досить живуча і витривала комаха. Вона стійко переносить як сильний холод, так і високі температури, навіть, до 60 градусів. Відноситься до комах кератофагів. Кератофаги — це організми, основою харчування яких є рогова речовина – кератин, який міститься у рогах тварин, пір’ї, вовні, волоссі, хутрі. Білок кератину є дуже стійкою речовиною, і здатність перетравлювати його - це справжній талант, який у житлі людини виявляють меблева, платтяна, шубна та килимова молі. Щоб добути таку грубу їжу, природа наділила міль потужним ротовим апаратом гризучого типу. А кератин легко перетравлюється завдяки кислоті, що міститься в шлунку комахи. Цікаво, але доросла міль не представляє ніякої загрози людині, найбільшої шкоди завдають саме гусені молі. Вони будують навколо себе чохлик із частинок тканини, яку вони їдять, скріплених клейкою речовиною власного виробництва. Цей чохлик дозволяє їм економити вологу і робить їх непомітними. Щоправда, він дещо заважає рухатись, але личинкам це байдуже: вони ведуть малорухоме життя і переповзають на інше місце тільки після того, як на колишньому нічого не залишилось, тобто, лише дірка. Трохи згодом личинка перетвориться на лялечку, а з лялечки вийде доросла комаха, яка полетить розшукувати іншу шафу.

Дорослі метелики багатьох видів молі взагалі не здатні харчуватися, їх ротові апарати не пристосовані до цього. Вони живуть лише за рахунок тих запасів енергії, які накопичили у стадії личинки. Головне завдання дорослої молі полягає у відкладанні яєць. Цьому вона і присвячує все своє життя, встигаючи відкласти до сотні яєць.

Міль веде нічний і сутінковий спосіб життя, бо не любить світла. Вдень ховається в темних і затишних місцях, вилітає тільки після заходу сонця, тому активна у вечірній і нічний час. Літає швидко і хаотично. Личинки також полюбляють темряву і затишні важкодоступні місця.

Найбільш шкідливими, здатними завдати серйозної шкоди господарству людини, крім платтяної, шубної, меблевої вважаються харчова та фруктова молі. У природі вони живляться плодами дерев і чагарників, насінням, а ще горіхами, зменшуючи часто запаси на зиму, зроблені мурахами і різними гризунами. Платтяна міль в природі облюбовує пташині гнізда і нори гризунів. Тут вона поїдає шерсть або пір’я, що сиплеться з тварин.

Харчова спеціалізація у різних видів молі, що оселилися в житлових будинках, різноманітна. Платтяна міль - одвічний ворог усіх господинь. Вона відкладає свої яйця у складені вовняні речі і трикотаж. Личинки, що виходять з яєць, починають руйнівну роботу, поїдаючи тканину. Личинка шубної харчується переважно шубами, хутром, фетром і повстю, підрізаючи акуратно ворс, подрібнюючи і ковтаючи волоски.

Платтяна міль має розмах крил до 12 мм. Крила світло-жовтого забарвлення, яке до основи тулуба переходить у фіолетово-буре. Її гусені білі, на черевці мають вісім коротких ніжок, шкіра напівпрозора, що дозволяє бачити вміст шлунку. Самки платтяної молі практично не вміють літати, вони лише повзають по одязі, літають виключно самці. 

Меблева міль трохи більша за розміром від платтяної. Розмах крил становить майже до 19 мм. Забарвлення крил темніше, жовтувато-сіре з золотистим відтінком. Живиться міль меблева оббивкою меблів, хутром, ворсом килимів. Гусінь виростає розміром до 12 мм і на відміну від гусениці платтяної молі веде досить активний спосіб життя. Вона постійно переміщається, вигризаючи коридори по ходу руху. Самки меблевої молі також не вміють літати.

Зернова міль розвивається у гнилій деревині і деревних грибах, але знайти її можна переважно в зерносховищах. Личинок цієї молі називають білими «зерновими хробаками». Вони вигризають зерна, обплітаючи їх павутинками. У результаті в масі зерна та на його поверхні, утворюються зернові грудки.

Грибна міль сіро-коричнева з білими плямами розміром до 15 мм. Мешкає переважно в широколистяних лісах, парках і садах. Гусінь живиться гнилою деревиною та грибами-трутовиками, часто переселяється в зерносховища і починає вести себе так само, як і зернова. 

Але все-таки є міль, яка може приносити людині користь. Це воскова міль, її гусені живуть у вуликах і харчуються воском. Ще в XVII ст. люди помітили, що витяжка, одержана з личинок воскової молі, сприяє лікуванню від туберкульозу. 

Отже, на перший погляд невинна невелика комаха міль, здатна завдати непоправної шкоди речам, предметам домашнього вжитку, знищити продуктові запаси, сільськогосподарську продукцію, оскільки різні її види в сукупності живляться практично будь-якою органічною їжею.