Люди здавна помітили, що з настанням весни з’являються слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну та апетиту…. Всі ці явища називають весняною втомою. Чи дійсно існують такі зміни в організмі навесні, чи просто люди з покоління в покоління передають інформацію про зміни у самопочутті та здоров’ї. В чому ж причини весняної втоми?

   В період біологічної весни в організмі людини порушується узгодженість та синхронність біологічних ритмів різних органів та систем. В цей час різко підвищується амплітуда біоритмів більшості функцій і констант організму. В середині ХХ ст. таке явище носило назву «весняний десинхронізм». Вчені вважали, що це період коли організм мав перехідний період – сезон від мінімального рівня загальної активності, що буває під час біологічної зими, до максимального рівня – біологічного літа. Різко починає збільшуватися світловий день, сонячна активність, напруженість магнітного поля Землі… Тобто в цей час організм ще не встигає перебудувати свою ритміку, і тому настає така неузгодженість біоритмів. Це посилюється весняним дефіцитом поживних речовин, порушенням імунітету із-за мінливих умов, зміною мікробної флори і дихальних шляхів, і травних, і шкірних покривів… Вважається, що навесні відбувається вроджена, генетична перебудова ритмів активності ферментів і гормонів. А з давніх-давен вважали, що зміна зимового і весняного раціону також є важливою причиною. 

   Чому ж важливе місце під час весняної втоми має харчування? Важливе значення мають три групи харчових речовин:

-калорійні – вуглеводи, ліпіди, білки; вони неначе заряджають енергетичний акумулятор організму, хоча не завжди вони перемагають втому;

-незамінні – вітаміни, амінокислоти, мікроелементи, хоча на думку вчених, навіть, у великій кількості вони малоефективні;

-інформаційні фактори їжі, які несуть певну структурну інформацію і впливають на функції нервової, ендокринної систем, м’язів та внутрішніх органів. До них належать антиоксиданти, фітонциди, фітогормони, ефірні масла, пектини, органічні кислоти… Яка ж їхня роль?

   Про лікувальну їжу писав ще Авіценна в своєму «Каноні лікарської науки». В середні віки це питання піднімалося лікарями Салернської школи, які рекомендували для укріплення і оздоровлення організму різноманітні їстівні рослини. При вивченні раціону довгожителів Кавказу вченим вдалось віднайти інформацію, що вони використовували майже 100 видів харчових рослин. Причому, чим старіші були кавказці, тим більше рослинної їжі вони вживали. Були, навіть, наукові дослідження про те, що одним з основних факторів довголіття є дикорослі рослини, які сприяють високій працездатності. 

   В чому ж сила для життя весняної сонячної рослинної їжі? Мабуть, головне в тому, що саме вона оптимізує метаболізм, підвищує резерви функціонування окремих органів та систем органів, збільшує діапазон нервової та ендокринної регуляцій, тим самим підтримуючи та відновлюючи працездатність в екстремальних умовах біологічної весни. Рослини перешкоджають сезонному дисбактеріозу кишечника – кишечній аутоінтоксикації. У зв’язку з цим вченими була запропонована класифікація рослин, які використовуються для боротьби з весняним десихронізмом. Хоча, звичайно, вона є умовною. Тому, що одні і ті ж види рослин, які ростуть в різних місцях планети, або країни, та зібрані в різний час, можуть мати різну кількість складових речовин і різний смак. Хоча смак – це суб’єктивний фактор. 

   Серед різноманітності харчових рослин – весняних стимуляторів особливе місце займають проростки злакових культур. Вони найбільш доступні в холодний міжсезонний час, коли свіжа зелень ще не підросла. Звичайно, в тепличних умовах на сьогоднішній день зелень вирощується круглий рік, але ж там переважають не поживні речовини, а хімічні, за допомогою яких іде вигонка цих рослин за штучних умов. Історичні джерела повідомляють, що про користь проростків злакових рослин знали наші предки здавна, вони брали їх з собою під час тривалих походів і мали силу, яка «все внутренности укрепляет и силы телесные утверждает». В травнику ХVІІ ст. «Прохладный вертоград» детально описується використання цілющого продукту, який називали пшеничним мулом. Це було певним чином оброблене пшеничне зерно, з якого робили каші, киселі, додавали в перші страви в зимовий та весняний періоди.

   У харчуванні людини ХХІ ст. зернові продукти – основні постачальники рослинного білка, вуглеводів, вітамінів групи В, мінеральних солей. Хіміки дослідили, що білок пшеничного зародка близький за складом до білка м’яса. Саме в зародку знаходиться основна частина біологічно цінного жиру з високим вмістом вітаміну Е та значна кількість калію, магнію, фосфору… При проростанні зерна у зв’язку з різкою активацією ферментів відбувається розпад білків, жирів, вуглеводів з утворенням сахаридів, жирних кислот, амінокислот, які легко засвоюються організмом, а особливо вітамінів, кількість яких більша вдвічі, втричі, вп’ятеро. Також збільшується концентрація природних антиоксидантів, антибіотиків, стимуляторів росту. Тому вважається, що проростки злаків просто життєво необхідні людям, професії яких пов’язані зі значною витратою енергії: спортсменам, полярникам, геологам, космонавтам, вагітним жінкам…

   Харчові продукти із пророслих зерен пшениці, вівса, кукурудзи, гороху часто використовуються як профілактичний і оздоровлюючий засіб, особливо для дитячого ростучого організму. Використовують для профілактики хвороб серцево-судинної системи, печінки, нирок, недокрів’я. Значна кількість спожитої їжі з проростками злакових культур не впливає негативно на функції життєдіяльності. Крім підвищеного тонусу організму, його працездатності та витривалості така їжа перешкоджає розвитку передчасного старіння. 

   Не всім відомий термін «квакер», а це назва пластівців із замочених зерен пшениці, жита, кукурудзи, гороху, сої, які приготовлені особливим способом без попереднього нагрівання. Назва цього продукту в кінці ХХ ст. стала відома, коли виявилось, що його цінність досить висока, адже в замоченому зерні зберігається і оболонка, і зародок, і ферменти, які активізуються в процесі тримання у воді. 

   Методика утворення проростків досить проста: зерно миють, добре намочують і розкладають між двома шарами бавовняної тканини. Залишають при температурі 22-240С. Верхню тканину постійно зволожують до появи «прокльовування» проростків. Головне, що для позитивного впливу на організм важливо використання саме перших паростків, а вже дія тих, що підростають не така ефективна. І не слід забувати, що пророслі зерна не замінюють процес споживання їжі, і не є основною їжею, а лише добавками.

   У весняні дні бажано вживати їстівні трави. Але для цього існують певні правила їх вживання:

-краще використовувати в їжу свіжі трави, а не ті, що полежали, навіть, кілька годин, а не днів (підсохле і в’яле менш цінне);

-в сирих рослинах більше користі, а не у варених;

-включати в раціон різноманітні трави, а не надавати перевагу лише деяким;

-не використовувати в їжу постійно одну страву, яку легко робити, чи яка більше до вподоби, тобто урізноманітнювати меню;

-вміти вірно поєднувати продукти, адже деякі страви несумісні, що призводить до порушення травлення. І.Павлов встановив, що на різні продукти виділяються різна кількість травних соків, які відрізняються активністю ферментів. 

   Таким чином, навесні при зміні сезону особливе значення мають рослини, які вільно можна знайти на українських землях.