У болотистих лісах по берегах рік та озер великого острова Сулавесі, що входить до складу Індонезії, можна зустріти обережну і скритну тварину – бабірусу. Навіть, зовнішньо ця свиня різко відрізняється від своїх родичів. Її вважають найбільш незвичайним представником родини свиней. У неї маленькі, стоячі вушка, зморщена шкіра, майже без щетини. Саме за розмірами, забарвленням і густотою щетини вчені виділяють їх кілька підвидів.

Бабіруси – звірі досить великі. Довжина деяких з них досягає понад 1 м, зріст у плечах 60 см, вага до 90 кг. Полюбляє заболочену місцевість, а також мангрові зарості. Бігає швидко, прекрасно плаває і пірнає. Живиться переважно рослинною їжею. Цікаво, що розкопують землю тільки самці, а самки і молодняк лише йдуть за ними. 

Самка має всього два соски і приводить не більше двох поросят, причому обов’язало одностатевих. Живуть в основному поодиноко або ж невеликими групами. 

У бабірус дивні, сірого кольору очі, різко видвинута вперед верхня частина морди і чотири великих загнутих ікол. Дуже вражають розміри цих ікол. Вони досягають 25 см і більше (до 40 см). Звичайно, такого розміру вони досягають тільки у самців. Досить дивно, що ікла верхньої щелепи ростуть не вниз, а вгору. Вони пронизують шкіру морди і загинаються назад. У старих самців вони інколи утворюють кільце. 

Навіщо бабірусі таке ікла? Зброя для захисту і нападу? Колись природодослідники вважали, що наявність такої страхітливої прикраси необхідна для того, щоб з їх допомогою чіпляти свою голову за гілки під час відпочинку. Інші вважали, що ікла слугують для захисту очей від колючок і шипів при відшукуванні поживи. Але достовірно відомо одне, що їх використовує людина: місцеві ремісники використовують їх для виготовлення різноманітних поробок. Так це ж людині, а тварині вони навіщо?

Назва бабіруса в Індонезії означає «оленяча свиня»: від малайських слів «бабі» — свиня, «руса» — олень. Справа в тому, що тварина живиться в основному соковитими трав’янистими рослинами, листками і молодими пагонами кущів. Тобто всім тим, чим живляться олені. Шлунки цих тварин добре засвоюють клітковину. Виходячи з усього зрозуміло, що раціон бабіруси дешевший, ніж домашніх свиней. Тому жителі Сулавеси з давніх пір їх розводять, так як у цих свиней досить смачне м'ясо, а головне, що вони не потребують догляду. Молоді тварини легко приручаються. Догляд за ними поручають навіть дітям. А у відношенні корму проблем взагалі немає.

Все.-таки у бабіруси є один великий недолік – досить повільне розмноження. Зате вони мають деякі якісні особливості: вони майже не мають хвороб, так як звичайні домашні свині, добре переносять жару та високу вологість. 

На сьогоднішній день чисельність бабірус різко скоротилась із-за масової вирубки лісів, де вони мешкають. Тому ця тварина взята під охорону і занесена до Міжнародної Червоної книги. У зоопарках Європи та Америки здійснюються програми із збереження цих дивовижних свиней.