Найбільшим за розмірами і наймогутнішим парнокопитним звіром лісів Полісся є лось. Довжина його тіла близько 3 м, а маса – понад 500 кг. У лісі, біля Кончі-Заспи, де я мешкаю уже понад 30 років, ще 10-20 років назад можна було зустріти цю тварину не лише в лісі, а й біля озера, й на узліссі, та й прямо на проїжджій частині.  Велике видовище являв собою цей велетень, сповнений могутньої сили. Його вигляд величний, поворот голови насторожений. А роги? Це надзвичайна краса: вони широкі, лопатоподібні, спрямовані неначе корені вниз, а потім крислато піднімаються вгору. Лопатоподібну основу ріг облямовують численні, до 10-15, пальцеподібних виростів. Скидання рогів відбувається з листопада до початку січня. Наступні з’являються з розвилками, а лопатоподібні розвиваються лише на п’ятому році життя.

         Своєрідна форма рогів лося – не єдина характерна його ознака. Особливостями у будові тіла цього красеня-велетня є: кремезна статура, міцна грудна клітка, дуже видовжені сильні ноги, масивна витягнута горбоноса голова з помітно збільшеною м’ясистою верхньою губою, що звисає над нижньою, та великими широкими рухливими вухами. Шия коротка, товста, зі стоячою гривою. З підборіддя звисає у вигляді бороди м’який виріст, вкритий довгим волоссям. Хвіст короткий, малопомітний.

         Грубий, густий волосяний покрив лося одноманітного темно-бурого кольору. Взимку довжина шерсті до 10 см, а влітку до 5 см. Черево та нижні частини кінцівок – білясті. Лося, який нерухомо стоїть у лісових заростях, важко побачити: його забарвлення зливається з навколишнім середовищем. Дорослі самці більшу частину року живуть поодинці, а самиці і молоді лосі тримаються групами по 5-6 голів. Взимку тварини інколи утворюють стада до 10-15 голів. Лось має добре розвинені слух і нюх.

         Тривалий час лосів вважали мешканцями глухої болотистої місцевості, але це не так. Важливою умовою оселення лосів є наявність води. Поблизу водойм їх можна зустріти в найрізноманітніших місцях: у мішаних лісах, де крім хвойних рослин зустрічаються вільха, осика, береза; на узліссях, лісових галявинах поблизу боліт. Лосі легко долають заболочені простори завдяки добре пристосованим широким копитам. На важкопрохідних болотистих місцевостях вони вільно пересуваються слід у слід.

         Улітку великанів лісу можна побачити довго стоячими у тихій воді, так вони рятуються від кровосисних комах. Крім цього лосі майстерно плавають і навіть пірнають. Поживи в теплий період у лосів достатньо – це різна соковита трав’яниста рослинність, водно-болотяні рослини, такі як очерет, рогіз, лепеха, латаття, глечики. А взимку вони живляться листками, що не опали, корою дерев і чагарників: верби, тополі, берези, клена, але найулюбленішим лакомством є осикова кора, так як взимку вона містить втричі більше білків, ніж улітку. Охоче споживають лосі також тоненькі верхівки та бічні пагони сосни, хвоя якої містить багато фосфору, та гілки ялівцю. Загалом тварина споживає понад 250 видів рослин, як вищих (квіткових), так і нижчих (гриби, лишайники). Дуже своєрідною властивістю живлення лосів є те, що вони на відміну від інших видів копитних легко пережовують своїми міцними зубами гілки завтовшки з палець і більше. Крім того, їхні шлунки мають чудову властивість перетравлювати грубі корми. За добу лось споживає 10-20 кг корму. Взимку вони живляться тільки вдень, а вночі лежать у снігу, майже повністю занурившись у нього. так вони рятуються від великих морозів.

         Наприкінці червня і до початку вересня у  лосів проходить парувальний сезон. У цей час збуджені самці в пошуках самок глухо ревуть, мукають, ламають рогами гілки, вибивають копитами ями. У цей період самці втрачають характерну для них обережність, виходять на дороги і не бояться зустрічі з людьми. Якщо самку переслідують два самці, то між ними виникають жорстокі бійки, схожі на турнірні бої. Один самець у період парування може об’єднуватися не з однією самкою. Ці самки раніше жили у своїх стадах, але під час шлюбного періоду вони залишають ці стада.

         Вагітність самки триває 8 місяців. У цей період вони ховаються у безлюдні місця-схованки: лісову хащу, оточену густим чагарником яму, де народжують одного, рідко двох руденьких малят. Новонароджені вже через півгодини можуть твердо стояти на тоненьких ніжках. Годуються тільки лежачи. Міцніють швидко і вже на другий день ідуть за матір’ю на невеликі відстані. А вже на п’ятий день маля впіймати досить важко. У двотижневому віці бігають поруч з усіма членами стада. Вигодовуються молоком лосенята десь три місяці, хоч молоду траву й молоде листя починають скубти вже у двомісячному віці. За добу самка годує 6-7 разів і випиває маля близько 3 літрів жирного молока. Воно у 4 рази жирніше за коров’яче і має у 5 разів більше білків. У самців-лосенят в кінці першого чи на початку другого року життя з’являються ріжки-шпичаки завдовжки до 30 см. Твердіють роги в липні, а в серпні-вересні вони звільняються від шкіри.

         Інколи лосі завдають немалих збитків лісовому господарству, пошкоджуючи молоді насадження. Тому раніше у певний час дозволялись відстріли лосів. Але на сьогоднішній день їхня кількість стала зменшуватись. За дослідженнями вчених кожні 70-80 років ареал їх то звужується, то розширяється.  Причини екологічного характеру, але полюють на цих копитних звірів заради їхнього смачного м’яса, яке йшло у вітчизняну торговельну мережу, військовим закладам і на експорт. Шкіра лосів також ціниться, вона міцна і високоякісна. З неї виготовляють гарні підошви, пояси. Шерстю набивають матраци і м’які меблі.   

         Природних ворогів у лосів немає, навіть вовки не наважуються їх чіпати, та й вовків стало менше. Найчастіше ці хижаки полюють на лісових велетнів, коли взимку вони грузнуть у глибокому снігу. Старіють лосі рано, після 10 років вважаються вже старими.