Кінець літа... Вузька сільська дорога, що пролягла між полями… І раптом де не взялась перед очима дрібна вертка тваринка, яка немов завмерла, побачивши людей. На мить зупинила погляд і зрозуміла - це не те, на що вона сподівалася. Безпомилково можна здогадатися, що перед нами тварина схожа на куницю, а саме ласка. Тільки вона, на відміну від інших хижаків, може бути таких мініатюрних розмірів.
 Ласка – найменший хижак з родини куницевих, довжина тіла якого понад 20 см, а маса в середньому всього 100 г.  Самець, зазвичай, більший за самку. Довжина його тіла без хвоста іноді сягає 28 см, маса -115 г.  Довжина самки без хвоста близько 20 см, а маса - 69 г.
 Тіло цієї крихітки видовжене, струнке і гнучке. Голова довгаста, вуха маленькі, округлі, лапки коротенькі, кігтисті, хвіст короткий. Переміщається у просторі великими стрибками, або низько плазує. Часто підводиться на задні лапки, щоб озирнутися довкола.
 Від решти своїх родичів ласки відрізняються своєрідним забарвленням, яке змінюється за порами року: влітку тварина зверху руда або каштанова, черево та горло біле, а взимку стає чисто білою, що гармонує з навколишнім середовищем. Хвіст завжди такого забарвлення як і спина.
 Поширені ласки по всій території України. В усіх природних зонах. Вони уникають лише суцільних лісових масивів Полісся та гірських вершин Карпат.
У районах свого поширення зустрічається у найрізноманітніших умовах -  на узліссях, у чагарниках, на полях, серед гущавини бур’янів, на зарослих зрубах, у заростях очерету по долинах неглибоких водойм. Поблизу населених пунктів також зустрічаються, якщо є де сховатися від людського ока: у скиртах соломи, господарських будівлях. Це єдиний хижак, який однаково охоче живе і у найбільш глухому лісі, і близько до сіл, і навіть у великому місті, успішно конкуруючи з кішками.
 Живляться ласки переважно гризунами та комахоїдними тваринами. Для полювання їх чудово пристосувала будова тіла, адже тоненький тулуб вільно проникає в досить вузькі щілини, швидкий біг допомагає легко наздогнати жертву, а гострі зуби спритно загризати дрібних гризунів. Ласки в основному харчуються полівками, мишами,  яких з дивовижною спритністю знищують, переслідуючи, навіть, у їхніх норах і укриттях та при нагоді вбиваючи більше, ніж може з'їсти. Ласка - найменший мисливець серед хижих звірів світу, інколи в її зубах можна побачити не дуже зручний вантаж удвічі важчий від самої себе. І скаче вона з убитим дорослим великим гризуном майже звичайним алюром, а поряд з її слідами на кожному стрибку залишаються на снігу (якщо взимку) дві рисочки від задніх лап і третя - від хвоста здобичі.
 Кожний звір має свою територію, площа якої залежать від кількості мишей і полівок, тобто райони, в яких є багато мишей, дуже щільно населені ласками. У роки збільшення кількості гризунів відповідно збільшується й кількість ласок. Якщо кількість мишей зменшується, ласки приводять дуже нечисленне потомство. Вони полюють також на водяних полівок, можуть лазити по деревах, де у гніздах відшуковують пташенят або пташині яйця. Ласки полюють зазвичай уночі. У полівок, мишей і щурів немає більш небезпечного ворога, ніж ласка. Від неї нема їм порятунку та захисту ніде, тому що в будь-яку з нір вона проникає так само легко, як і господар, не розширюючи її за своїм розміром.
 Серед хижаків нашої фауни ласки найкровожерливіші, і вважаються зовсім неласкавими звірками. Вони вбивають свої жертви, перегризаючи їм шиї, а їхні нори потім використовують як тимчасові укриття.  Площа території самця близько 4 гектарів, ділянки самок менші. Тварини позначають свої території виділеннями пахучих залоз, що знаходяться під хвостом. Самки протягом всього року залишаються на своїй ділянці. Самці навесні під час шлюбного періоду вирушають на пошуки партнерки. Ласки займають нори інших тварин.  Природодослідниками було доведено, що біля нори ласки знаходили понад 400 загризених мишей та полівок, а щодо кількості лапок і хвостів ще більше.
 На більших тварин, наприклад, пацюків чи кроликів, ласка нападає набагато рідше, бо маючи невеликий рот і короткі зуби, вона не може до них застосувати свій звичайний спосіб убивати – прокушувати потилицю. Утамувавши голод, ласки продовжують полювати, але виїдають у жертви лише мозок. Решту здобичі ховають у схованки, та практика показує, що заховану їжу тварини майже ніколи не їдять, бо зголоднівши, добувають свіжу. Ласки споживають інколи і жаб, і комах, і дощових черв’яків.
 Ласки активні протягом усього року, в зимову сплячку не впадають. У морозні дні вони більшу частину доби сидять під сніговим покривом, з’являючись на поверхню лише кілька разів на тиждень.
 Ласка не є полохливим звіром і не уникає зустрічей з людиною. Якщо раптом пощастило її зустріти, треба поводитися тихо і намагатися не робити різких рухів. Якщо ласка помічає людину, вона випускає жертву і ховається. Але варто принишкнути на декілька хвилин, і можна побачити, як вона повертається за здобиччю. Іноді вдається привернути ласку, наслідуючи звукам, що їх видає кроленя - тихому попискуванню.
     Розмножуються ласки протягом усього теплого періоду року, хоча відомо, що вагітні самки зустрічаються як влітку, так і взимку. Самці і самки створюють пари тільки у період парування. Гніздо частіше всього влаштовують у норах знищених гризунів, лише дещо розширивши і поглибивши. Вимощують його м’якою сухою травою або шкурками з’їдених гризунів. Вагітність ласки триває від 34 діб до 7-8 тижнів. У приплоді зазвичай може бути від 3 до 10 дитинчат, які прозрівають лише на 20-й день. Самка годує дитинчат молоком протягом 8 тижнів. Уся сім'я тримається разом ще 1-2 тижні. Дитинчата дуже швидко розвиваються і в місячному віці виходять із нір, буває самка відганяє дитинчат. Починаючи самостійне життя, молода ласка ще повна дитячої грайливості і наполовину не така обережна, як доросле звірятко. І якщо влітку вдається зустріти ласку, яка або грається, або полює вдень відкрито, то це зазвичай, підлітки, які вийшли на власну мисливську стежку. Напавши на ящірку, вони неодмінно схоплять її за хвіст і будуть боротися з відваленим хвостом, як зі справжньою здобиччю, тоді як самої ящірки вже й слід прохолов.
 Спостерігаючи за одним і тим же звіром хоча б два-три дні підряд, доводиться тільки дивуватися, як швидко грубі, різкі, не дуже скоординовані рухи змінюються зміїною гнучкістю, стрімкістю, миттєвою реакцією на найменший сторонній рух. Але обережність все-таки відстає від спритності, тому й стають молоді ласки здобиччю тетерев'ятників, великих сов та інших пернатих хижаків.
 Завдяки тому, що улюблена пожива ласки - це миші і полівки, тому, полюючи на цих гризунів, ласка приносить людині неабияку користь. За добу одна ласка добуває до 15  гризунів, отже за рік знищує їх до 3000, врятовуючи врожаї. Ось чому на всій території України добування ласок заборонене і вони перебувають під охороною. Хутро ласки також цінується у хутровій промисловості, але цінність звірка не заради нього, а саме від поїдання гризунів.