Галки - найдрібніші представники родини воронових в Європі, помітно менші від граків і ворон, які пристосувалися до життя в зовсім різних екологічних умовах. Первинним місцем їхнього існування були кам'янисті кручі, але зміни ландшафтів надали птахам нові можливості вибору місць для гніздування. Сьогодні вони пристосувалися до життя поблизу людини, де відносно легко здобувати корм. Іноді збираються у великі зграї, що нараховують до 200 особин.
 Гніздяться галки на відкритих просторах, у лісових масивах, на приозерних скелях.  Гнізда містять десь у закритому місці: у дуплі дерева, у щілині скелі, під дахом, в димарі, на церковних дзвіницях, а в загальному люблять влаштовуватися на старих будівлях.  Крім того, галки оселяються в штучних гніздівлях, наприклад, шпаківнях. Але де б вони не гніздилися, їжу собі шукають на відкритих місцях – полях, городах, луках.
 Галка відрізняється від своєї воронової родини формою голови, дзьоба і характерним сірим відтінком на шиї зверху і з боків, а також поведінкою. Голос у галки чистіший. Але вона часто селиться і мігрує з граками, тому їх плутають. На спині оперення  чорне. У галки, як і в інших воронових, у польоті видно розставлені кінчики окремого пір'я. У молодих птахів потилиця темно-сіра, у старих світліша, на маківці є чорна шапочка. У багатьох дорослих птахів є гарний білий "напівошийок". На грудях оперення темно-сіре або чорне, у немолодих птахів світліше. Крила і хвіст з синюватим металевим відливом, хоча в молодих особин, блиск на чорних крилах виражений слабо. Ще однією характерною особливістю галки є світло-блакитні очі.  
 Цей невеликий і витончений представник "чорної воронячої сім'ї" має довжину тіла від кінчика дзьоба до кінчика хвоста близько 40 см, а масу - 139-225 г. Тулуб щільний і акуратний, дзьоб відносно короткий, але сильний.
 Літає галка нерівно, часто махаючи крилами, але в повітрі вона значно спритніша за ворону. Її політ швидкий і настільки легкий, що іноді пташка здається невагомою. Крім того, вони дуже кмітливі птахи.  Іноді галка годинами кружляє навколо якоїсь високої будівлі, демонструючи в повітрі акробатичні трюки. Частими пронизливими криками „кйак-кйа", галка привертає до себе увагу. Також самці й самки видають звуки, схожі на тріскотню, а інколи вони нагадують нявкання. Це тому, що галки, як й інші воронові, мають здатність наслідувати різним звукам. Вони імітують не тільки людську мову, а й інші звуки - сміх, скрип, скрегіт, роботу механізмів. Причому дуже часто все це вони роблять усвідомлено, тобто відповідно ситуації.
 Галки як давні супутники людей, що селяться разом з ними, приносять безперечну користь сільському господарству, знищуючи шкідників. На відміну від граків, вони менше шкодять посівам. Привабити до себе галку неважко і головне, що користь буде від цього значна. У народі їх люблять, галки оспівані в піснях. Полюбляють ці пташки все блискуче, а поблизу людських поселень можна знайти безліч блискучих предметів. Разом з цим вони дуже люблять споживати блискучі плоди, наприклад, черешні та вишні. Люди розповідають сумну історію про галку, яка принесла в своє гніздо тліючу цигарку, і воно згоріло.
 Раціон галок є досить різноманітним. Влітку вони харчуються комахами, здебільшого шкідливими (жуками, кониками, клопами, гусінню), черв'яками, равликами, дрібними хребетними; восени і взимку переважають насіння та ягоди. Інколи галки руйнують залишені без нагляду гнізда інших птахів, поїдаючи їхніх пташенят і яйця. Поблизу сільськогосподарських угідь галки харчуються зерном. На відкритій місцевості їм доводиться ловити мишей га полівок. На міських околицях галки шукають ласі шматки на звалищах. Коли їжі є в надлишку, птахи роблять запаси і ховають їх зазвичай під корінням дерев і листям. У погану погоду, коли не вдається здобути який-небудь корм, галки користуються запасами зі своїх схованок. Люблять відвідувати годівниці інших птахів. Люди помітили, що іноді галки замочують їжу у воді перед тим, як починають їсти.
 Період розмноження у галок починається рано навесні, у кінці лютого - на початку березня. Самець описує навколо самки кола і постійно кланяється, показуючи їй своє чудове сіре оперення на шиї. Пара зберігається протягом всього життя і щороку повертається висиджувати пташенят в одне й те саме гніздо, яке будується з маленьких гілочок, що викладене шерстинками, ніжними пір'їнками та пухом. Іноді галки сідають на спини овець і вищипують звідти шерсть, яку потім використовують для облаштування своїх гнізд. Відомо також, що птахи для гнізд підбирають торішню траву, собачу шерсть, обривки паперу, грудочки вологої землі.
 Самка відкладає 4-5 блакитно-зелених або голубуватих з коричневими цяточками яєць. Самець приносить в гніздо корм і ненадовго змінює самку. Через 17-19 днів після початку насиджування вилуплюються сліпі й голі пташенята з рідкісним сірим пушком. Пташенят годують обоє батьків. Вже за місяць малята стають на крило, але батьки годують їх ще декілька тижнів. Пташенята покидають гніздо не раніше, ніж через декілька місяців.
 Нерідко люди беруть галчат на виховання. Саме в цьому випадку виникає справжня дружба між людиною і птахом. Дорослу ж галку, що звикла до своїх побратимів і вільним просторам, що потрапила в неволю, наприклад, зі зламаним крилом, практично неможливо приручити. А ось, галка-годованець вже ніколи не навчиться жити в природі. Вона не зможе спілкуватися з родичами і, навіть, не буде намагатися знайомитися з ними, оскільки просто не розуміє, що є галкою.