Світ плодових рослин деревних форм досить різноманітний. Але дводомних серед них не так вже й багато. Найкраще всі знають шовковицю, хоча ще одна рослина заслуговує на повагу – це обліпиха. Назва говорить про те, що її плоди масово обліплюють гілки. За кольором вони янтарно-жовті, за розмірами відносно дрібні і мають короткі плодоніжки. Завдяки цьому вони щільно сидять на гілках. Якщо потрапити в обліпихові зарості, можна мати чимало проблем. Вибратися звідти досить важко, відкриті частини тіла будуть поколоті до крові. Зате ягід можна назбирати силу-силенну. 

Латинська назва обліпихи «гіпофе» походить від грецьких слів «гіппос»,  «іппос» - кінь і «фаос» - блищати. Ще в античні часи було помічено, якщо коні живилися обліпихою, це йшло їм на користь, вони швидко набирали масу, а шерсть ставала блискучою. Тому у Стародавній Греції обліпиха була відома як лікувальний засіб для коней.  Існує думка, що священний Пегас постійно їв обліпиху і вона надавала йому стільки сил та життєвої енергії, що в нього з’являлися крила і він міг літати. Також існує легенда, що Чингізхан підкріплював свої сили ягодами обліпихи і мав їх при собі майже постійно. Тібетські цілителі також поважають обліпиху і часто використовують для лікування різноманітних захворювань. Причому вони їх не тільки вживають сирими, а ще й сушать, щоб мати порошок круглий рік.

Обліпиха – дводомна вітрозапильна рослина: тичинкові квітки дрібні буруваті, зібрані в короткі колоски; маточкові квітки зеленуваті, малопомітні, сидять у пазухах листків. Цвіте в квітні-травні, до розпускання листя, як і кожна вітрозапильна рослина. 

Світлолюбна і морозостійка обліпиха утворює досить значні зарості, хоча вона вміє саморозріджуватися: у дерев відбувається щорічне всихання нижніх гілок. Дивно, але вона зовсім не може рости поруч з іншими деревами і кущами.  

При посадці обліпихи необхідно забезпечити рівномірне розміщення чоловічих особин серед жіночих: два ряди жіночих рослин потрібно чергувати з одним комбінованим рядом, в якому кожна п'ята по-рахунку рослина - чоловіча. Число чоловічих рослин повинно бути 7-8%, інколи до 15%, від загальної кількості рослин.

Плід – соковита, гладенька, блискуча кістянка, овальної форми завдовжки 7-8 мм, зі своєрідним смаком і ароматом. Дозрівання відбувається в кінці серпня - у вересні. З 4-5-річного віку рослина плодоносить щорічно і рясно. Насіння чорне, блискуче з рівчачком, завдовжки до 5 мм. На смак плоди достатньо кислі та ще й з легким присмаком ананасу. Мабуть тому обліпиху називають «сибірським ананасом». 

Особливості збирання плодів досить цікаві. Їх збирають шляхом вищипування, обчісування, струшування, зрізкою плодоносних гілочок з допомогою різних пристосувань. Обчісування проводять дротовими пінцетами з загнутими кінцями. При цьому нагинають гілку і затисненими кінцями пінцету декілька разів проводить по ній з різних боків, зчищуючи плоди в тару. Вищипують плоди вручну по ягідці. Найкраще збирати плоди після заморозків, розстилаючи під кущами намет і струшуючи мерзлі плоди. Проморожені плоди зберігаються тривалий період. Кору збирають рано навесні; листки - протягом вегетаційного періоду.

Чим же ягода заслужила свою повагу? Мабуть тим, що містить багато глюкози, фруктози, органічних кислот (яблучну, винну, фолієву, лимонну, хінну), жирних кислот (олеїнову, пальмітинову, лінолеву), клітковину, пектини, дубильні речовини, фітонциди, ефірні олії. Насичений оранжевий колір говорить про те, що в ягодах багато каротину та вітаміну А. Також значна кількість вітамінів - РР, Е, С, В1, В2, В5, В6, В9, а наявний вітамін С майже не руйнується, навіть, при термічній обробці і заморожуванні.  Для добової норми цього вітаміну необхідно всього десь 20 ягідок. Отже, плоди обліпихи - цінна полівітамінна сировина. Можливо тому люди здавна називали обліпиху «цар-ягодою». Харчова цінність і калорійність на 100 г ягід: білків ~ 1,2 г; жирів ~ 5,5 г; вуглеводів ~ 5,6 г; енергетична цінність ~ 83 ккал.

Обліпиху полюбляють не лише люди, тварини також з великим бажанням поїдають ягоди, а у її заростях почувають себе повністю захищеними. Серед птахів вживають обліпиху ворони, сороки, дрозди, малинівки, фазани.

Плоди обліпихи вживають не лише сирими. Високі смакові властивості мають кондитерські вироби, виготовлені з плодів обліпихи, а також соки, варення, желе, пастила. Найціннішим для людей є обліпихова олія, вміст якої у ягодах 8%. Її використовують для лікування різних захворювань шлунково-кишкового тракту, гаймориті, хворобах очей. Допомагає вона при трофічних виразках, ранах, опіках, жіночих ерозіях, псоріазі, пролежнях і тріщинах сосків при вигодовуванні малят груддю. Обліпихове масло знижує рівень холестерину. 

Завдяки надзвичайно високим смаковим і харчовим властивостям з плодів готують соки, екстракти, сиропи, лікери, наливки, настоянки, різноманітні типи вин. Обліпихове вино має золотисто-жовте забарвлення, характерний блиск і тонкий ананасний аромат.

Обліпиха є складовою частиною косметичних засобів: кремів, шампунів, тоніків, бальзамів, масок, які прискорюють епітелізацію і генерацію тканин шкіри,

Листки і гілки обліпихи містять високоякісні таніди і можуть застосовуватись у шкіряній промисловості. Кора обліпихи містить речовину окситриптамін, яка має протипухлинні властивості. Ягоди обліпихи в суміші з залізним купоросом використовують для фарбування тканин у жовтий колір.

Таким чином, в наші дні обліпиху використовують як харчовий продукт в свіжому і переробленому вигляді, в медицині, в косметології та деяких галузях промисловості.