...На вулиці зима. Рослини в інеї і, раптом, серед обвитих сніжним мереживом гілок добре помітні милі пташки–товстуни. Не можна пройти, не помилувавшись досхочу їхніми чепурними фігурками. Це – наші зимові красені – снігурі. Які вони втішні! Спинки синювато-сірі, хвостики й крильця чорненькі, грудки яскраво-червоні, а на голівках – акуратні чорненькі шапочки. За народними прикметами, поява снігурів поблизу людських осель віщує снігопади - звідси й назва птахів. 

Довжина їхнього тіла невелика, десь до 20 cм, розмах крил – 25 см, маса понад 30 г. Тривалість життя – до 4 років.

Снігур - справжній зимовий красунчик! У різній літературі можна зустріти напрочуд цікаві описи їхнього тіла. Наприклад такі: 

-поверх свого білочервоного вбрання снігурі начебто наділи строгі піджачки, або навіть, сірі фраки з довгими чорними хвостами, голова прикрашена чорною шапочкою;  

-оперення самця досить колоритне. Нижня частина тіла яскраво-червона, спинка сіра, хвіст чорний, є білі ділянки під та над хвостом, а крила чорні з білими смугами. Крім червоного черевця і чорного із синім полиском капелюшка, вони мають чорне махове пір'я на крилах і хвості; 

-спина попелясто-блакитна, надхвістя біле. Самиці забарвлені простіше – в їх оперенні червоний колір заміщений коричнувато-сірим. Так само забарвлені і молоді птахи, тільки у них немає чорної шапочки.

Дзьоб снігурів короткий, широкий, досить сильний, з гострими ріжучими краями, трохи нагадує дзьоб папуги.  Снігур дістає насіння і бруньки дзьобом, як кусачками, а вже потім очищає їх від жорсткої оболонки. Очі маленькі, темні та дуже рухомі. Три пальці на лапах звернені вперед, один – назад. 

Раціон снігура залежить від пори року. Навесні птахи харчуьться дубовим цвітом, кульбабами і сережками верби, ласують бруньками глоду й терну та інших дерев і чагарників. Влітку кропивою, щавлем і ожиною, а також різноманітним насінням. Восени та взимку – лісовими ягодами та горішками. Березове насіння і плоди ясена їхня основна зимова їжа. Але найулюбленіша пожива – горобина, тобто взимку птахи об'їдають припорошені снігом ягоди горобини. У неврожайні роки снігурі змушені годуватися бруньками фруктових дерев і насінням культурних рослин, завдаючи відчутного збитку садівникам і землеробам. Крім того, снігурі люблять насіння ясена. Проте ясени добре плодоносять тільки раз на два роки. Зважаючи на цей факт, можна передбачити роки, коли снігурі робитимуть більше нальотів на сади.

Дорослий снігур є вегетаріанцем, проте пташенят він годує білковою їжею - павуками й комахами. У період вигодовування пташенят полюють на комах. Птахи дуже спокійні, ніколи не виявляють агресії до своїх родичів або інших пернатих. Вони досить компанійські снігурі, тому кочують дружними зграйками.

Наповнивши шлунки, ці птахи тут-таки відпочивають, щоб знову накинутись на їжу. Після того, як снігурі розлетяться, залишається безліч їхніх слідів. Постійних шлюбних пар вони не утворюють, але до представників свого виду ставляться добродушно. Під час прийому їжі птахи перегукуються протяжними, трохи сумними посвистами, а злітають з коротким криком.

Шлюбні пари у снігурів утворюються в кінці зими – на початку весни. Шлюбні танки у снігурів не в пошані, але тихі короткі переливчасті трелі та посвист призначені тільки для партнера. Спочатку самець дарує самиці гілочку. Якщо вона її приймає, то можна вважати, що шлюб склався і пора будувати гніздо. Пісня самця складається з ніжного свисту і щебету з тонами, що швидко змінюють один одного. Перелітаючи з дерева на дерево і наспівуючи одноманітних, але мелодійних та приємних пісень, снігур дуже пожвавлює похмурий зимовий ліс.  

Незабаром самка приступає до будування гнізда. Вона звиває його з корінців у густому листі кущів ожини, глоду або на горизонтальній гілці ялини, а самець, влаштувавшись неподалік, співом відганяє конкурентів. Чашоподібне гніздо розташовується на висоті 2-5 метрів від землі. У кінці квітня – на початку травня самка відкладає від 4 до 7 блідо-голубих в темну цятку яєць.

Пара вибирає приховане місце подалі від чужих очей і починає будувати гніздо із дрібних гілочок, сухих травинок, моху, листя та корінців. Протягом 12-14 днів самець постачає самицю їжею, а пташенята, які вилупились, залишаться в гнізді ще 14-18 днів. Батьки приносять у зобах багато їжі, тому годувати пташенят досить один раз на півгодини.

Гнізда цих приємних на погляд красенів частенько можна знайти в молодих ялинових лісонасадженнях, що забезпечують надійне прикриття. Оскільки хвойних лісів на континенті стає все менше, снігурі частіше знаходять притулок у міських садах і парках, особливо там, де ростуть хвойні дерева та чагарники, і умови існування наближені до природних.

Ми знаємо, що снігурі ніколи не сидять на одному місці. Тільки–но закінчується їхня гніздова пора і пташенята піднімуться на крило, вони кидають рідні краї і починають мандрувати. Снігур гніздиться на території всієї Європи, за винятком Середземноморських країн, а також в Азії, де його ареал простягається до Камчатки та Японії. На зиму птахи відкочовують на південь, у більш теплі краї. Снігурі зазвичай пересуваються по гілках у кронах дерев і на землю спускаються рідко. В період гніздування снігурі можуть поселятися в заростях неподалік від людських помешкань. 

Ось вони і примандрували до нашої школи. На рослинах залишилися занесені снігом деякі плоди та насіння. І, що головне, ці птахи горнуться до людських осель. Їм дуже подобається їхня присутність. Вони збирають насіння з різних трав та бур’янів та ягоди, що залишилися зимувати на кущах. Але крім ягід горобини, взимку снігурі ще полюбляють насіння бузку, тому не дивно, що їх ми можемо побачити саме біля нашої школи, адже навколо неї росте бузок. Яка цікава ця рослина: відцвівши, його м’ясисті, рясні волоті, повні зернят, тримаються на гілках до самісінької весни. Ним і живляться наші червоногруді красені.