На запитання: чи знаєте Ви про копитну тварину – такіна, учні знизують плечима. І це не дивно, адже такінів не зустрінеш на кожному кроці. Хто ж вони, ці загадкові тварини?

   Природодослідники у своїх розповідях згадують: «Такін стояв у густому чагарнику і з цікавістю дивився на мене. Мені здалося, що йому не зовсім сподобалася моя присутність, бо він роздратовано фиркнув і з шумом кинувся у гущавину». «Щось страшне було у тварині, яка зненацька з’явилась у нас перед очима. В першу мить вона нагадала нам американського лося, особливо, коли дивитися не збоку, а прямо. Морда виглядала неначе після численних укусів бджіл.» Чи дійсно такіни такі, як описують люди, що близько з ними зустрічалися?

   Такіни – парнокопитні тварини, що за деякими ознаками нагадують звичайних биків. Вони мають великі очі і рот, хоча вуха невеликих розмірів. Довжина тіла у них може сягати 1,5-2 м, а висота в холці – до 130 см. Всі вони досить великих розмірів, за масою тіла 300-350 кг. Центральні копита округлі й широкі, а бічні – видовжені. Хвіст відносно короткий, десь 15-20 см. На вигляд незграбні, але тільки на перший погляд, бо насправді вони досить швидкі і спритні. Роги нагадують роги буйволів: біля основи вони розширені, сплощені, трохи ребристі і близько розміщені одне до одного. Відходять спочатку в сторони, закриваючи чоло, потім згинаються вгору-назад, їхня кінцева частина - гладенька. Нормальні роги формуються лише на четвертий рік життя.

   Мешкають такіни вздовж Гімалаїв у напрямку до Бірми та Китаю. Їх можна зустріти в горах північно-східної частини Індії, Непалу та в Тібеті. Місця помешкання часто співпадають з помешканням панди. Живуть головним чином у лісах і підлісках, причому за багатьма дослідженнями, такіни дуже прив’язуються до своїх місць існування. Активні вдень. В основному збираються в маленькі групи влітку і в стада до ста особин взимку, старі самці ведуть одноосібний спосіб життя.У стаді такінів, як і інших тварин, є самці, самки, і малята, хоча цікаві дані можна зустріти про малюків, яких батьки-такіни віддають до так званого дитячого садка. За ними доглядає самка-нянька. Статевозрілими стають лише на третій рік життя.

   Вчені виокремлюють три підвиди такінів, які відрізняються в основному забарвленням: із солом’яною шерстю з чорними плямами, темно-коричневою та золотистою, на якому немає жодної сірої або бурої плямочки, тому на сонці такий покрив відливає дорогоцінним золотим металом. В загальному шерсть досить густа, а на шиї, по боках і ногах ще й довга. Це необхідно такінам для того, що живуть вони на висоті 2000-4500 м в горах, де температура зрозуміло буває низькою. Так високо вони піднімаються лише влітку, а взимку спускаються в низини. 

   Пасуться такіни на відкритих ділянках і заростях, причому розтягуються для випасання аж до 5-6 км. Полюбляють такіни і молоді пагони дерев та кущів. Досліджено, що вони вживають близько 140 видів рослин. Цікаві факти повідомляють вчені: щоб дістатися до гілок з листками, такіни підминають під себе все, що є під ногами і, навіть, стовбурці молодих дерев, які ростуть поруч. Головне, що намагаються прилаштуватися так, щоб стовбур не зламався. Об’їдають практично всі листки. Після таких обідів на місці залишається неприглядна картина, неначе тільки-но пронісся тайфун: дерева зігнуті, деякі зламані, листків на гілках немає. Звичайно, взимку буває зовсім по-іншому. Тварини живляться голими кінчиками гілок і корою. Вони практично голодують, стають худими, а буває гинуть. 

   В разі небезпеки ці громіздкі тварини можуть бігти досить швидко, але при явній загрозі життю, вміють так затаїтися, що побачити їх практично неможливо. Вони лягають на землю, витягуючи шию, що допомагає злитися із поверхнею. До того, вони прекрасно ходять по горах, та по таких вузьких стежках, що ніхто не захоче погнатися за ними в ті небезпечні місця. Тому вивчити життя такінів було зовсім нелегко, адже вони обережні і лякливі, а побачивши людину ховалися. Хоча інколи люди, які натрапляли на їхні стежки повідомляли, що такіни могли хоробро атакувати буд-кого: мисливця, природодослідника чи просто туриста.

   Такіни віднесені разом з пандою до національного багатства Китаю. Вони охороняються різноманітними законами і, навіть, було заборонено продавати окремі екземпляри в зоопарки інших країн. Перший такін потрапив з Бірми в зоопарк Лондона на початку ХХ ст., але і сьогодні цей звір в неволі є рідкістю, їх можна побачити не більше ніж в 30 зоопарках за межами Китаю. Незначний ареал такінів зменшується з причини вирубування лісів для промислових потреб. На них заборонене полювання, але незважаючи на всі заходи, вид залишається вразливим. Вчені оптимістичні і вважають, що загрози у знищенні такінів немає.