Пошук:
Автор Pavlenko | 4 марта 2012 | Коментарів: 0 | Переглянуто 5253
Рубрика: Корисна інформація / Різне

Жуки, які шкодять плодові рослини

Кожен українець, змалку і до старості, полюбляє плоди, вирощені на рідній землі. Першими достигають суниці, потім черешня, а далі все по черзі: малина, смородина, яблука, вишні, аґрус… Але цими плодами смакують не лише люди. Ними живляться різноманітні комахи, звичайно ж «не знаючи» того, що цим вони завдають значної шкоди урожаям, на які щороку чекають люди. Які ж це комахи?

 Малиновий жук - шкідливий жук, що пошкоджує бутони, квітки і листки малини, а його личинки пошкоджують ягоди. За зовнішнім виглядом – це сірувато-чорний жук, близько 4 мм завдовжки, густо вкритий жовто-сірими волосками, які щільно прилягають до тіла, надаючи йому жовто-сірого забарвлення. 
 Зимують у ґрунті під кущами малини на глибині 15-20 см. Навесні, в кінці квітня-травня, коли ґрунт нагрівається до +12 °C, виходять на поверхню, перелітають на квітучі плодові рослини і руйнують тичинки та виїдають пилок. Коли з’являється цвіт малини, жуки перелітають на нього, вигризають дірочки в листках і пошкоджують бутони, які після цього засихають або розцвітають частково. Тому ягоди утворюються неповноцінні і дрібні. У квітках малини жуки обгризають нектарники і відкладають туди білі довгасті яйця, а іноді і на нижню поверхню молодих листків. Через 8-10 днів з яєць виходять жовтуваті червоподібні шестиногі личинки, які вигризають соковите плодоложе і основу ягід. Личинки живляться в період достигання плодів і часто зустрічаються в них під час збирання врожаю. Досягнувши довжини 6-6,5 мм, личинки падають на землю і заляльковуються в ґрунті. Восени з лялечок виходять жуки, які залишаються на зимівлю в ґрунті.

 Малиново-суничний довгоносик - жук з родини довгоносиків. Пошкоджує і суниці, і малину. Це шкідник чорного кольору, вкритий дрібними сірими щетинками, завдовжки 2-3 мм, голова витягнута в хоботок, на надкрилах малопомітні борозенки. Личинки білі, безногі, зігнуті, з жовтувато-коричневою головою. Лялечки білого кольору, у міру формування з них жуків темніють.
 Зимують жуки під грудочками землі, опалим листям та іншими рослинними рештками. Навесні, в кінці квітня - на початку травня, виходять з місць зимівлі і живляться молодими листочками, бутонами, черешками листків. На початку цвітіння суниць та малини самки відкладають у бутони по одному яйцю, прогризаючи збоку кожного бутона заглибину. Після цього самка підгризає квітконіжку, яка надламується і в’яне. Через деякий час бутон опадає на землю разом з личинкою. Одна самка відкладає до 100 яєць, яйця дрібні. Личинки виходять з них через 6-7 днів, живуть у бутонах до 26 днів і за цей час виїдають весь їх вміст. Там же, в бутонах, личинка заляльковується, а через 7-11 днів лялечки перетворюються на жуків. Молоді жуки з’являються в середині липня, а в кінці липня - на початку серпня ховаються на зимівлю. Пошкоджує спочатку ранні сорти суниць, потім перелітає на більш пізні, а потім на малину.

 Листокрутка сунична – дуже поширений шкідливий метелик з родини листокруток, що пошкоджує суниці. В Україні відмічений на окремих плантаціях АР Крим, Запорізької, Донецької, Харківської, Сумської, Київської, Вінницької і Черкаської областей. Розмах крил 12-15 мм.  Крила червоно-коричневого кольору, з напівовальною плямою вздовж заднього краю передньої пари. Гусінь спочатку сіро-зелена, з коричневою головою і грудним щитком, а потім стає сірувато-коричневими з світло-коричневими бородавками на всьому тілі. Голова, грудний і анальний щитки стають блискучими, чорними. Довжина дорослої гусені 12 мм. Метелики відкладають дрібні прозорі яйця на нижню поверхню листя суниць. З яєць виходить гусінь, яка скелетує молоді листки навколо середньої жилки, обплітаючи їх білою павутиною, іноді скріплюючи павутиною 2-3 листки.

 Смородинова вузькотіла златка  - жук з родини златок, що пошкоджує чорну смородину. Невеликий бронзовий блискучий жук, 6-9 міліметрів завдовжки і 2-2,3 мм завширшки.
 Літає в кінці травня і в червні, живиться листям чорної смородини, вигризаючи його з країв. Яйця відкладає на гілки і черешки листя. З яєць виходять личинки, які вгризаються всередину гілки і вигризають серцевину пагонів і гілок. Личинки златки зовсім безногі і трохи потовщені біля голови, закінчують розвиток протягом одного року. З’являються златки в кінці травня – червня. Поширена в усіх районах, де вирощується чорна смородина.

 П'ядун аґрусовий - метелик з родини п'ядунів з великими жовтувато-білими крилами, вкритими численними круглими чорними плямами і облямівками різного розміру. Пошкоджує смородину й аґрус. Розмах крил 43 мм. Черевце товсте, з чорними плямами. Гусінь 30-40 мм завдовжки, зверху сірувато-біла, з рядом чорних чотирикутних великих плям у вигляді смужок; по боках тіла смужки чорні. Знизу гусениці жовті; голова, грудний щиток і грудні ноги чорні. Лялечка темно-коричнева, іноді чорна з сімома поперечними жовтими кільцями. 
 Метелики починають літати зазвичай в другій декаді червня. Літ триває до серпня. Самки відкладають яйця невеликими групами на нижню сторону листя між жилками. Одна самиця відкладає до 300 яєць. За 12-20 днів з них виходять дуже дрібні, тонкі, з бородавками гусениці, які вигризають невеликі дірочки в листі смородини.
 Восени, перед опаданням листя, гусені перестають живитися, плетуть собі павутинні кокони і разом з листям падають на землю, де й зимують. Весною, під час розпускання бруньок смородини й аґрусу, вони пробуджуються від зимової сплячки і вгризаються в листя і бруньки. В червні заляльковуються в рідких павутинних коконах, прикріпившись до гілок і листя. Поширений п'ядун на запущених плантаціях ягідників у північних районах Полісся

 Листокрутка вишнева - шкідливий метелик з родини листокруток, що пошкоджує кісточкові: черешню, сливу, аличу, персик, найбільше - вишню і абрикос (тому і називається часто абрикосовою листокруткою), а також яблуню і грушу. Пошкоджуючи кору і камбій штамба і кореневої шийки, підкорова листокрутка викликає пригнічення дерев і передчасну їх загибель. Розмах крил - 14-16 мм. Передні крила дуже барвисті, з складним золотисто-бурим малюнком, з жовто-коричневими смужками, з сріблясто-білими і фіолетовими лініями та чорними плямами. Задні крила темно-коричневі, з золотисто-жовтою блискучою бахромою.
Гусені зимують під корою. Навесні, в травні, вони дохарчовуються і заляльковуються в корі в місцях живлення. Через кілька днів з лялечок виходять метелики, при цьому оболонка лялечки наполовину висувається з кори. Метелик відкладає дрібні, округлі, червоно-рожеві яєчка на кору стовбурів і основних гілок навколо механічних пошкоджень тріщин і біля основи гілок. З яєць виходять гусенички, які вгризаються в кору і проточують вертикальні ходи, живлячись корою і камбієм та забруднюючи ходи екскрементами. В місцях пошкодження з кори стирчать іржаво-червоні пробочки з екскрементів, склеєних павутиною, і витікає клей. Сильно пошкоджені дерева через 2-3 роки засихають.

 Вишнева муха - шкідлива муха, що пошкоджує плоди черешні і вишні, особливо сорти середнього і пізнього строків дозрівання. Ця муха чорна, близько 4 мм завдовжки, з трьома поперечними темними смугами на прозорих крилах, із сірувато обпиленими смугами на щиті середньоспинки та жовтим щитком. Лялечки зимують у ґрунті. 
 Для дозрівання яєць мухи потребують додаткового живлення солодкими виділеннями попелиць або соком плодів. Період додаткового живлення триває 6-19 днів і залежить насамперед від температурних умов. Яйцекладка починається, коли сума середньодобових температур, стає вищою за +10°С. Яйця відкладає в плоди черешні й вишні. З яєць виходять білі безногі личинки, які живляться м’якоттю стиглих плодів. Під час достигання середніх і пізніх сортів черешні личинки залишають плоди і заляльковуються у ґрунті. Шкодить в усіх зонах України, особливо в Степу і Закарпатті.

 Вогнівка, метелиця чи молелистокрутка яблунева - метелик, який пошкоджує яблуню, грушу, кісточкові культури, глід і горобину, чим  завдає великої шкоди молодим садам і розсадникам. Поширена по всіх плодових зонах України та за її межами. Дуже дрібний темно-сірий метелик, розмах крил - 10-12 мм. Гусені жовто-зелені з блискучими крапками вздовж тіла і з світло-коричневою голівкою, довжиною 12-13 мм.
 Живуть поодиноко і скелетують листя з верхнього боку. Вони дуже рухливі, потривожені, швидко залишають павутинні гнізда і спускаються по павутинні. В Україні зазвичай розвивається два покоління, які в серпні-вересні часом пошкоджують усе листя на дереві, викликаючи його передчасне засихання та опадання.

 Квіткоїд яблуневий - шкідливий жук з родини довгоносиків, що пошкоджує яблуню і грушу. Він сірувато-коричневого кольору, видовжено-овальний, завдовжки до 4,6 см. На надкрилах у вершинній частині є поперечна коса світла смуга. Головотрубка довга, тонка, трохи зігнута. Личинка завдовжки до 6 мм, біла або жовтувата, безнога, з маленькою бурою головою. Лялечка світло-жовта, вільна (без кокона).
 Зимують жуки під опалим листям, в щілинах кори та в верхньому шарі грунту. Рано навесні, коли середньодобова температура повітря досягає +6 °C, жуки з'являються на дереві й пошкоджують бруньки і бутони. Одразу після розпускання бруньок самки відкладають яйця у прогризені ними бутони. Яйця овальні, білі. Одна самка відкладає 50-100 яєць. Через 5-10 днів з яєць відроджуються личинки, які, не виходячи з бутона, розвиваються в ньому 15-20 днів, виїдаючи за цей час всі тичинки, маточку і частково квітколоже. Личинки склеюють пелюстки бутона, від чого вони не розкриваються, буріють і засихають, утворюючи ковпачок, під яким личинки заляльковуються. Через 7-12 днів лялечки перетворюються на жуків. Через 10-15 днів після цвітіння яблунь та груш молоді жуки прогризають у засохлому бутоні круглий отвір і виходять, деякий час живляться листками, виїдаючи на них невеликі дірочки. В середині літа жуки перестають живитись і перебувають у стані літнього спокою. Восени вони залишають дерева і ховаються на зимівлю.

 Яблунева плодожерка — метелик родини листовійкових; великий шкідник яблуні й груші, який і поширений в межах ареалу яблунь й груш.
Пошкоджує він не лише яблуню й грушу, а також айву, іноді абрикос, сливу, волоський горіх. Маленький метелик темно-сірого кольору, розмах крил досягає 18-20 мм, довжина тіла 10 мм. Передні крила темно-сірі, з темними поперечними смугами і овальною плямою бронзово-коричневого кольору на вершині крила. Задні крила світло-бурого кольору. 
 Літ її на півдні України починається у першій декаді травня, у більш північних районах - з кінця травня. Літають метелики присмерком, вдень сидять нерухомо в затінених місцях крони. В кінці травня і в червні відкладають яйця (по одному) на листя і плоди яблуні, груші, айви. Одна самка відкладає в середньому близько 100 яєць. Яйця плоскі, молочно-білого кольору. Через 7-10 днів, залежно від температури повітря, з яєць виходять гусениці, які вгризаються в плоди і проточують в них ходи, виїдаючи м'якоть і насіння. Вихід гусениць з яєць починається через 18-20 днів після закінчення цвітіння основних сортів яблуні. Гусениця плодожерки блідо-рожевого кольору, розвивається протягом 22-28 днів і досягає довжини 18-22 мм. За цей час вона пошкоджує 2-4 плоди, які передчасно опадають.
 З другої половини червня на півдні України, наприкінці червня - в липні в Лісостепу і Поліссі гусениці виповзають з плодів і заляльковуються у щільному павутинному коконі в щілинах кори, стеблах бур'янів, між грудками землі біля кореневої шийки, у верхньому шарі грунту та в інших затишних місцях. Через 12-16 днів з лялечок виходять метелики другого покоління, які літають у липні - серпні і відкладають яйця. Частина гусениць залишається зимувати в корі і заляльковується лише навесні наступного року. Гусениці другого покоління плодожерки пошкоджують переважно осінні й зимові сорти яблуні та груші. Зимують гусениці в щільних павутинних коконах у корі дерев, у щілинах і підпорах, у пакувальних і приміщеннях, плодосховищах, у пакувальних ящиках та інших місцях. Якщо з плодожеркою не боротися, вона може пошкодити й знищити до 90% урожаю.


 Яблунева листоблішка або яблунева медяниця - шкідлива комаха з ряду клопів. Пошкоджує бруньки, розетки квіток і листя яблуні в Поліссі і Лісостепу. На пошкоджених деревах різко знижується урожай і погіршується якість плодів. Це  маленька зелена комаха з чотирма прозорими крилами, близько 3 мм завдовжки. Самки блакитнувато-зеленого кольору, пізніше жовтіють, а восени червоніють. Має дві пари прозорих крил складених дашком. Стегна ніг темно-бурі, гомілки та лапки — жовті. Задні ноги — стрибальні. Груди бурого кольору з білими плямами і п’ятьма жовтуватими поздовжніми смугами на спині. Забарвлення самців тьмяніше. Личинки жовті, пласкі, червоноокі. 
 В кінці літа самки відкладають 130-500 жовтих чи блідо-помаранчевих дуже дрібних довгастих яєць в складки кори біля основи бруньок на молодих пагонах яблуні по одному або частіше групами в краплю застигаючих виділень. Яйцекладка триває і в вересні-жовтні. Навесні, під час розпускання бруньок, з них відроджуються жовті шестиногі личинки, які спершу харчуються відкрито на бруньках, потім заповзають всередину, ще пізніше смокчуть сік на  квітконіжках, а іноді й на листі та бутонах, забруднюючи їх липкою солодкою рідиною («медяною росою») у вигляді білих кулястих крапель. Личинка має п’ять віків, а потім перетворюється на німфу, яка харчується на нижньому боці листя. Тривалість личинкового періоду 29-44 дні. Імаго з’являються через 15-25 днів після опадання яблуневого цвіту. В жарку та суху погоду яблунева листоблішка перелітає на траву та кущі, ховаючись в тінистих місцях.
 Зимуюча стадія (яйця) може витримати значні морози, але їм шкодить часта зміна відлиг та заморозків. Пізні заморозки також гублять більшість личинок. Оптимальними температурами для розвитку комах є помірні — 18-20°С та підвищена вологість — 70-80%.

 Зелена яблунева попелиця - комаха з родини попелиць ряду рівнокрилих. Трапляється скрізь. Пошкоджує яблуню, рідше грушу, айву, глід, горобину, кизил. Зелена яблунева попелиця — немігруючий вид. У літній період одночасно з безкрилими розвиваються (починаючи з третього покоління) крилаті самки-розселювачки, які розлітаються і заселяють нові кормові рослини. Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає у північній зоні 6–8, у Лісостепу - 9–13, на півдні - 14–17 поколінь. У вересні - жовтні з’являються самки-статеноски, що відроджують личинок, які перетворюються на амфігонних самок і самців. Запліднені самки відкладають 2–5 зимуючих яєць. Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони, іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості й викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.
 Партеногенетична самка – безкрила, завдовжки до 2 мм, зеленувата, з коричнево-жовтою головою; вусики жовтуваті, 6езчленикові; сокові трубочки й хвостик чорні. Крилата самка розміром 1,8–2 мм, голова, груди, вусики, ноги і сокові трубочки темно забарвлені; черевце зелене з чорними плямами; вусики також 6езчленикові, жовті з затемненою верхівкою; крила прозорі, ледь коричнювато-блакитнуваті. Амфігонна самка і самець безкрилі, жовтувато-зелені або бурувато-жовтого кольору; трубочки й хвостик чорні; вусики 6езчленикові; гомілки задніх ніг потовщені; довжина самки -1,6 мм, самця - 0 1,2 мм. Яйце розміром 0,4–0,5 мм, видовжено-овальне, чорне, блискуче. Личинка зелена з червонуватим полиском; очі червоні; ноги й вусики чорні.
 Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бруньок. У період набухання і розпускання бруньок відроджуються личинки й розпочинають живлення. Через 10–15 діб, після чотирьох линянь, личинки перетворюються на партеногенетичних самок-засновниць. Самки-засновниці з’являються перед початком цвітіння яблуні. За 20–30 діб життя засновниця відроджує 80 – 100 личинок.
 Попелиця особливо шкодочинна в плодових розсадниках і молодих садах. Оптимальні умови для розвитку шкідника — помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Чисельність попелиць знижується при загасанні ростових процесів у кормових рослин, високій температурі поряд з низькою відносною вологістю повітря та рясних зливах, які змивають значну кількість комах.

 Яблунева міль - метелик з родини горностаєвих молей. Пошкоджує яблуню. Поширена в Європі, США, на Далекому Сході Росії та в Японії. В умовах України завдає великих збитків яблуневим садам в усіх зонах. Дрібний сніжно-білого кольору метелик з чорними крапками на передніх крилах, задні крила сріблясто-сірі. Розмах крил 18 мм. Забарвлення гусениць змінюється від темно-сірого до жовто-білого. На спинці розташовано два ряди чорних крапок. Довжина дорослої гусениці від 17-18 до 25 мм. Яйця овальні, плоскі, сірого кольору.
 Зимують гусениці першого віку під яйцевими щитками. Рано навесні вони вгризаються в бруньки, а коли розвивається листя, вгризаються всім виводком в листок і днів 10-15 живуть всередині листка, живлячись його м’якоттю. Пошкоджена верхня половина листка звичайно засихає. Перед цвітінням або під час цвітіння яблуні гусениці вилазять з листової пластинки через один отвір, роблять павутинний намет, обплітаючи спершу один, а потім кілька листків. Живуть колоніями і живляться листям. У міру поїдання листя вони переходять на сусідні гілки, утворюючи там нове гніздо. У кожному виводку налічується 20-70 гусениць. При масовому розмноженні яблуневої молі зустрічаються дерева, суцільно обплутані павутиною, із зовсім об’їденим листям. Протягом 35-40 днів гусениці виростають і заляльковуються в своїх павутинних гніздах. Кожна гусениця плете окремий павутинний щільний білий кокон веретеноподібної форми, розміром трохи більшим від вівсяного зерна. Кокони розташовуються щільно один біля одного, утворюючи суцільний жмут. Всередині кокона гусениця перетворюється на лялечку жовтого кольору. У червні з лялечок виходять метелики і відкладають яйця на гілки у вигляді щитків. Одна самка відкладає 20-100 яєць. Гусениці, що вийшли з яєць, не виходять з-під щитка, деякий час живляться, згризаючи, верхню частину кори під щитком, потім впадають у стан діапаузи до весни наступного року. Мають однорічну генерацію.

 Грушевий листковий довгоносик – жук-шкідник, який пошкоджує в основному грушу, іноді яблуню. Найбільший з усіх садових довгоносиків, завдовжки до 11 мм, малинового кольору з мідно-зеленуватим блиском, вкритий довгими волосками. Личинка жовтувато-біла, злегка зігнута. Лялечка біла.
 Зимує у ґрунті. Навесні з’являється перед цвітінням і під час цвітіння груш. Живиться бруньками, молодими пагонами, вигризаючи в корі поздовжні борозенки. З появою зав’язі живиться плодами. У червні та липні самка відкладає яйця білого кольору, завдовжки 0,9 мм. Самка прогризає у м’якуші плода груші камеру, в яку відкладає яйце, потім навколо яйцевої камери вигризає борозенки зигзагоподібної форми і підгризає плодоніжку. В один плід іноді відкладає кілька яєць. Личинка, вийшовши з яйця, заглиблюється в плід проникає до насінної камери і знищує насіння. Пошкоджений плід в’яне і падає на землю. Личинка живиться у плоді близько двох місяців, потім заходить у ґрунт, будує колисочку і проводить в ній зиму та літо наступного року. Восени личинки лялькуються й перетворюються на жуків.

 Бараниця грушева - шкідливий метелик, що пошкоджує грушу, вишню, черешню, берест та інші культури. Це досить великий цегляно-червоний метелик з чорними плямами на крилах. З нижнього боку крила темно-бурого кольору з білою крапкою. Розмах крил 50-55 мм. Гусениця синювато-чорна, з іржаво-бурою поздовжньою смужкою на спині і двома такими самими смужками по боках. Все тіло гусениці вкрите довгими твердими розгалуженими жовтими шипами (колючками). Голова чорна. Довжина дорослої гусениці 45 мм. Лялечка (звичайно висить на павутині вниз головою) кутаста, з шипиками на голові і перламутровими плямами на спині, жовтувато-сіра, завдовжки 25 мм.
 Зимує бараниця у стадії метелика. Навесні він відкладає яйця на гілки, розташовуючи їх суцільним шаром на корі. Яйця бурі, ребристі, майже кулясті. У кожній яйцекладці буває від 50 до 150 яєць. З них виходять гусениці, які живуть цілими виводками (колоніями), об’їдаючи листя та обплітаючи гілки павутиною. Гусениці заляльковуються на різних предметах, залишаючи місця живлення. За рік розвивається одна генерація. Поширена в Україні. Шкодить в садах, парках і полезахисних лісових смугах.

 Клоп грушевий - шкідлива комаха, що пошкоджує грушу, яблуню, айву звичайну і японську, глід, сливу, абрикос, вишню і персик. Це досить дрібна комаха, до 3 мм завдовжки, чорного кольору, тіло суцільне, округлої форми, з гребенеподібним підвищенням. Передньогруди з листкоподібними виростами. Надкрила білі, прозорі, перетинчасті, з мереживним рисунком. Личинки світло-бурі, плоскі, видовжені, з щитовидними виступами по боках.
 Зимує доросла комаха в щілинах кори, під опалим листям, у дуплах та інших затишних місцях. Навесні після цвітіння яблуні клопи виходять з місць зимівлі, залазять на дерева і відкладають в тканини листків з нижньої сторони чорні довгасті яйця. Через 16-20 днів з яєць виходять личинки і починають висмоктувати сік з нижньої сторони листків. Живуть вони колоніями, по кілька на одному листочку, забруднюючи його чорними екскрементами і сірими шкурками від линьок. Живляться протягом місяця, линяючи за цей час п’ять разів. Поряд з личинками сік з листків смокчуть і дорослі клопи. Протягом року клоп дає дві генерації. Пошкоджені листки знебарвлюються, стають плямисто-білими шкірястими, засихають і опадають. Дерева припиняють ріст, на них не утворюються плодові бруньки, різко знижується урожай. В посушливе літо завдає значної шкоди садівництву у степовій зоні, Криму, Закарпатті та Чернівецькій області. Часто зустрічається в садах і полезахисних смугах Лісостепу і Полісся.

 

 

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Кліщі червоного кольору Кліщі червоного кольору
 Кліщі-краснотілки мають бархатисте тіло яскраво-червоного забарвлення, суцільно покрите дрібними волосками і ...
Трипси – комахи з бахромою Трипси – комахи з бахромою
 Трипси - гнучкі і досить рухливі комахи. Вони мають дві пари характерних вузьких крил, по краях яких наявна бахрома з довгих тонких війок,...
Комахи із мережива Комахи із мережива
 Але не всі знають, що в природі існують крихітні комахи, тіла яких оздоблені мереживом, що створене не руками людини, а генетикою самої...
«Маленькі, але удаленькі» - короїди «Маленькі, але удаленькі» - короїди
 Розглядаючи дерево, пошкоджене короїдом, можна знайти вхідний отвір, куди забираються самки, де вони відкладають яйця. Личинки, що виходять,...
Шовк від гусені. Шовк від гусені.
 Двадцять чотири тисячі разів гусениця повинна мотнути головою, щоб звити кокон. На виготовлення кокона йде близько 4 доби. Закінчивши роботу,...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓