Клітинна оболонка не суцільна, так як в ній наявні спеціальні структури, що забезпечують зв’язок клітин між собою. До них належать пори оболонок та перфорації.

Пори оболонок.

У ділянках оболонок клітин, де на первинну оболонку не наростають шари вторинної, в ній залишаються не потовщені місця – пори. Ці анатомічні структури надзвичайно важливі, бо крізь них відбувається міжклітинний зв’язок. Пори бувають прості і облямовані. Пори двох сусідніх клітин розташовані одна проти одної і утворюють пару пор. Але наявні і поодинокі пори, що утворюються лише в тих ділянках клітинної стінки, які прилягають до міжклітинників або до зовнішньої поверхні тіла рослини. У простих порах клітинний вміст заходить у канал пори аж до первинної оболонки чи прошарку міжклітинної речовини. Замикаюча плівка пори досить пухка і забезпечує зв’язок між клітинами. Канал простих пор нагадує циліндричний хід у стінці між двома сусідніми клітинами. У цьому каналі є серединна роздільна плівка. Прості пори мають округлу форму і властиві паренхімним клітинам. Просвіти каналів пор спочатку бувають округлими, а потім сплющуються, і в стінках клітин прозенхімного типу вони стають щілиноподібними. Значно складніше побудовані облямовані пори, які зустрічаються у трахеїдах голонасінних та деяких квіткових рослин. Канал у них не циліндричний. Він розширяється в напрямі від порожнини кожної клітини до спільної замикаючої плівки. Облямовані пори двох сусідніх клітин зберігають загальну серединну пластинку і на поперечних зрізах мають вигляд двох двозубих вилок, спрямованих одна проти одної, з’єднаних тоненькою плівкою. Будова облямованих пор у голонасінних ускладнюється ще й тим, що тонка замикаюча плівка, яка роз’єднує дві сусідні клітини, має посередині дископодібне потовщення – тор. Це потовщення складається з іншої речовини, ніж уся замикаюча плівка. На тонкій плівці, що підтримує тор, часто можна бачити радіальну окресленість. На поперечному зрізі через пору тор має вигляд лінзи. Існують такі облямовані пори з тором, в яких тонка ділянка замикаючої плівки має дрібненькі наскрізні отвори. В таких випадках тор ніби підвішений у центрі сітки. Замикаюча плівка облямованої пори може змінювати своє положення і конфігурацію, переміщуючи тор до отворів пори, і закривати їх залежно від величини гідростатичного тиску рідини в двох суміжних клітинах – трахеїдах.
Якщо клітинні оболонки нетовсті, прості пори мають вигляд прозорої плями, затягнутої на межі двох клітин лише тонкою первинною оболонкою. Якщо оболонка утворює потовщені шари, не потовщені місця її перетворюються на канали пор, які пронизують товщу оболонки у вигляді вузького круглого ходу або овальної щілини, що інколи розгалужується. Отже, пори ніколи не мають наскрізних отворів, а завжди перегороджені тонким первинним шаром, причому кожній порі оболонки однієї клітини відповідає пора другої сусідньої клітини.
Первинні шари клітинної оболонки пронизані дуже тонкими отворами, які ведуть з клітини в клітину і заповнені тяжами цитоплазми, які називають плазмодесмами. За допомогою цих плазмодесм цитоплазма кожної клітини рослин з’єднується з цитоплазмою інших клітин. Плазмодесми зумовлюють функціональну єдність живих клітин організму, відіграють важливу роль у процесі обміну речовин, забезпечують реакції рослин на дію зовнішніх факторів. З їхньою допомогою різні речовини рухаються від клітини до клітини. Вважають, що продукти фотосинтезу, фітогормони, іони, біопотенціали передаються саме через ці утворення. Плазмодесми наявні в живих клітинах усіх вищих рослин та деяких водоростей.

Перфорації

Міжклітинні зв’язки і транспортування речовин не обмежується лише наявними в оболонці різними типами пор. для ефективнішого транспортування в деяких типах клітин утворюються наскрізні досить великі отвори – перфорації. Вони формуються розчиненням певних ділянок клітинної оболонки. Найчастіше редукуються торцеві стінки прозенхімних клітин ксилемного і зрідка флоемного призначення, які перетворюються в одну спільну порожнисту трубку, складену з окремих члеників.
Клітинна оболонка в місцях з’єднань розчиняється одночасно з двох напрямків. У зв’язку з тим, що ці клітини продовжують збільшуватись у розмірах, виникає сила, яка допомагає розриву ділянок, що розчиняються. Це сприяє швидкому їх зникненню. Оболонки судин починають розчинятися на тій стадії розвитку, коли вони ще зберігають живий вміст, тобто в цьому процесі бере участь цитоплазма, лізосоми з потужним ферментним комплексом.
Перфорації ксилемних водоносних елементів можуть складатися як з одного великого отвору, так із сукупності багатьох дрібніших. Якщо перфорація складається з одного отвору, то називається простою, а якщо із багатьох – множинною. Інколи отвори множинних перфорацій розташовуються досить безладно, тоді їх називають сітчастими. А якщо перфорації розташовуються одна біля одної у вигляді вузьких або овальних щілин – це драбинчастий тип.
Типовими перфораціями є отвори у місцях з’єднань флоемних елементів, сукупність яких складає ситовидні ділянки. Прикладом їх є наскрізно продірявлені перегородки між послідовно розташованими видовженими елементами флоеми. Велика кількість перфорацій у поперечних перегородках сприяє ефективному зв’язку протопластів цих клітин у вигляді відносно товстих цитоплазматичних тяжів, за допомогою яких відбувається рух органічних речовин. Це флоемний транспорт.скачать dle 10.3фильмы бесплатно