У процесі утворення та диференціації клітин, крім росту та формування клітинних оболонок, відбувається процес часткового розходження їх в зоні серединної пластинки з появою пустот та проміжків більшого або меншого розміру. Ці пустоти називаються міжклітинниками. З’являються вони найчастіше в місцях з’єднання кутів клітинних оболонок сусідніх клітин. Крізь міжклітинники відбувається газообмін між тканинами і зовнішнім середовищем. При дальшому рості міжклітинники збільшуються і з’єднуються у міжклітинні ходи. Стінки клітин, які стикаються з міжклітинниками, мають тонкі оболонки, що забезпечує інтенсивний газообмін.
Міжклітинники утворюються внаслідок різних причин:
- нерівномірного росту клітинних оболонок;
- неоднакового росту різних клітин;
- внаслідок часткового розчинення серединної пластинки та руйнування клітин, що виникає внаслідок біохімічних процесів;
- від механічних деформацій, внаслідок яких трапляються розриви клітинних оболонок або розриви по міжклітинній речовині.

Залежно від способу утворення розрізняють кілька типів міжклітинників:

1. Схізогенні міжклітинники утворюються внаслідок роз’єднання клітин, що спочатку щільно прилягали одна до одної. Цей процес розпочинається з виникнення невеликої порожнини в місці з’єднання первинних оболонок, міжклітинна склеююча речовина яких під дією ферментів руйнується. Ціла система взаємозв’язаних схізогенних міжклітинників знаходиться у губчастій паренхімі листка, серед клітин сочевичок та в інших органах. Їх можна спостерігати також у корі стебла, де вони відіграють роль щілин, крізь які проходить повітря. У водяних рослин цей тип міжклітинників створює систему каналів або повітряні ходи, що мають перегородки. Ці утворення можуть перетворюватися на замкнуті порожнини, які заповнюються різними речовинами: ефірними оліями, смолами, слизом. У сосни міжклітинники заповнені смолою і утворюють смоляні ходи. Із зовнішнім повітрям вони безпосередньо не з’єднуються.

2. Рексигенні міжклітинники утворюються внаслідок розриву клітин, які при цьому відмирають і висихають. Пізніше такі міжклітинники збільшуються, утворюючи великі порожнини, наприклад, у меживузлях стебла злаків, губоцвітих та інших рослин.

3. Лізигенні міжклітинники утворюються при розчиненні групи клітин. Їх можна спостерігати у зовнішньому шарі плодів цитрусових, у листках евкаліптів, бавовника, оману, де вони утворюють секреторні вмістища.
Все це дає підставу вважати, що утворення різних міжклітинників є своєрідним типом видозміни клітинної оболонки.

Найбільш розвинені міжклітинники у водяних та болотяних рослин утворюють спеціалізовану повітроносну тканину – аеренхіму. У лататтєвих повітряні ходи розташовані у вигляді однієї або кількох концентричних зон, які перервані перегородками, що складаються з одного шару паренхімних клітин. Така структура дуже полегшує газообмін в умовах надмірного зволоження. У рослин, що не мають таких перегородок, у міжклітинних повітряних ходах зустрічаються цікаві утворення, які називаються внутрішніми волосками.
Внаслідок фотосинтезу та дихання повітряна суміш, що міститься в міжклітинних просторах та міжклітинних ходах, здебільшого відрізняється від атмосферного повітря насамперед кількістю кисню та вуглекислого газу. Однак міжклітинні простори не завжди заповнені повітрям. Часто тут відкладаються різні речовини, утворені в процесі обміну – слиз, камеді, ефірні олії… У деяких рослин продукти життєдіяльності можуть утворюватися в самих клітинах, спеціально пристосованих для цього. Такі клітини розкидані поодиноко або утворюють групу клітин, які лежать рядами. Окремі такі клітини здебільшого відрізняються за формою, вмістом або потовщенням оболонок. Їх називають ідіобластами. В них найчастіше відкладаються солі оксалату кальцію і вигляді друз або рафід. Смоли, ефірні олії нагромаджуються у вмістищах виділень. Вони бувають у вигляді довгих каналів або порожнин. Характер речовин, що відкладаються у цих вмістищах різноманітний. Він зумовлюється характером життєдіяльності рослинного організму.скачать dle 10.3фильмы бесплатно