У рамках шкільної програми з біології відсутні теми про секреторні тканини, які наявні в рослинному організмі. В процесі метаболізму в рослинних клітинах утворюються побічні продукти метаболізму. Вони можуть виділятися в навколишнє середовище за допомогою зовнішніх видільних структур або ізолюються у внутрішніх секреторних порожнинах та каналах. Тканини, в яких утворюються та нагромаджуються продукти секреції, називаються секреторними або видільними.
До зовнішніх видільних тканин належать:
- гідатоди (водяні продихи);
- нектарники;
- залозисті волоски.
До внутрішніх видільних тканин належать:
- внутрішні секреторні клітини;
- секреторні порожнини (вмістища);
- канали (молочники).

Гідатоди.

Гідатода як комплексна видільна структура забезпечує виділення за межі листка краплинно-рідкої води. Вона складається із специфічних водяних продихів в епідермі, які відрізняються від звичайних тим, що замикаючі клітини їх без живого вмісту, нерухомі і постійно відкриті. Під продихами лежить безбарвна водоносна тканина із живих клітин – епітема, що прилягає до закінчення провідного пучка. Від мезофілу гідатода відмежована шаром безбарвних клітин, які утворюють обкладку.
При надмірному поглинанні води рослинами, при послабленні транспірації, спричиненої збільшенням вологості повітря, за допомогою гідатод відбувається гутація – активне виділення через продихи краплин епітемної рідини. Гутація спостерігається у багатьох рослин, особливо трав’янистих, вранці після прохолодних і вологих літніх ночей у вигляді крупних краплин на зубчиках листків. Подібне явище за певних умов можна спостерігати і на кімнатних рослинах: бальзамін, філодендрон, сцентапсус, фуксія…, тому їх називають рослинами-барометрами. Вони сповіщають про наближення дощової погоди рясними краплинками на кінчиках листків. З ростом листків гідатоди зникають, засихаючи разом з листковими зубчиками, на яких вони утворилися.

Нектарники.

Нектарники виділяють цукристу рідину – нектар, який приваблює комах-запилювачів. У ентомофільних рослин вони мають вигляд залозок, розташованих на квітколожі при основі зав’язі або тичинкових ниток. Видільні клітини нектарників відрізняються густою цитоплазмою і високим рівнем обміну речовин. До клітин нектарників підходить пучок провідних тканин.
Існують залозки, які виконують інші функції. Наприклад, залозки, що перетравлюють пійманих комах, властиві комахоїдним рослинам. Клітини алейронового шару ендосперму злаків виконують видільну функцію під час проростання насіння.

Зовнішні епідермальні залозки.

До них належать залозисті волоски. Це вирости клітин епідерми, які бувають одно-або багатоклітинні. Одноклітинний волосок цілком перетворюється на залозку, а багатоклітинний – лише своєю закругленою і здутою верхівкою.
Речовини, що виробляються в залозках, мають неоднакове фізіологічне значення в житті рослин. Деякі з них потрібні для обміну речовин, інші є продуктами, які в процесі метаболізму не відіграють ролі, а є баластними речовинами. У берези, вільхи, гіркокаштана кінського, тополі, яблуні, горіха клітини епідерми лусок і листочків бруньок утворюють клейкі волоски. Секрет, що утворюється в них, нагромаджується у вигляді пухирців під кутикулою, яка потім проривається і звільняє вміст. Секрет складається в основному з ефірних олій та смол.

Внутрішні секреторні структури.

Це особливі анатомічні утворення, що зустрічаються в листках цитрусових, звіробою. Нагадують вони собою прозорі світлі цяточки, помітні неозброєним оком. Форма таких залозок сферична або мішкувата. Формування їх пов’язане з утворенням міжклітинників.

Молочники.

Молочники – це клітини або ряд клітин, що злилися і містять у собі рідину, яка нагадує молоко. Ця речовина білого або оранжевого кольору називається молочним соком – латексом.
В одних рослинах молочники – це довгі, розгалужені клітини, що нагадують трубки, а в інших – багатоклітинні утворення. До одноклітинних належать переважно нечленисті молочники, кожний з яких складається з однієї гігантської клітини, яка має вакуолю та багато ядер. При утворенні молочників у зародку насінини серед інших клітин є одна або кілька багатоядерних, які поступово з розвитком органа розгалужуються в основній тканині і пронизують усе тіло рослини від кореня до верхівки стебла. Таких клітин небагато в тілі рослини, і вони не з’єднуються між собою. Довжина їх може бути до кількох метрів. Нечленисті молочники властиві рослинам з родини кропивних, молочайних, барвінкових…
Членисті молочники утворюються з окремих клітин циліндричної форми, витягнутих у довжину та розташованих рядами. Клітини їх мають форму мішків. Поперечні перегородки цих клітин розчиняються і внаслідок цього утворюються трубчасті судини. У банану, чистотілу в перегородках є один або кілька отворів. Такі самі отвори формуються і на бічних стінках, де стикаються два молочники. Бічні розгалуження членистих молочників можуть з’єднуватись з розгалуженнями інших або зливатися перемичками. Так утворюється складна сітка із членистих молочників, що пронизують основну паренхімну тканину рослин. Членисті молочники є у багатьох рослин, наприклад, у складноцвітих, макоцвітних, дзвоникових, молочайних, берізкових… Клітинні стінки молочників целюлозні, м'які, пружні, легко розтягуються. Пор у стінках молочників дуже мало.
Значення молочників.
У деяких молочниках наявні продукти обміну – смоли, каучук. Крім них, практичне значення має живиця, з якої добувають скипидар та каніфоль. У хвойних вона нагромаджується у спеціальних смоляних ходах, які мають різну локалізацію. У сосни та ялини вони виникають в деревині, корі та хвоїнках, а у смереки – лише в корі.
Смоляні ходи йдуть у різних напрямках: поздовжні або вертикальні та поперечні або горизонтальні, а також паралельно серцевинним променям. Ці ходи утворюють цілу систему, що складається з міжклітинної порожнини – смоляного каналу, та паренхіми, що його оточує. У самій паренхімі виділяють епітелій смоляного ходу, що утворюється з видільних клітин і мертвий шар клітин склеренхіми. Клітини епітелію мають вигляд шару з тонкостінних пухирців, що заходять всередину каналу. Діаметр ходів збільшується від внутрішніх шарів до зовнішніх у зв’язку з ростом річного кільця. Поперечні смоляні ходи зустрічаються лише в серцевинних променях. Вони побудовані так само як і поздовжні. У зв’язку з тим, що смоляні ходи з’єднані між собою в радіальному напрямку через серцевинні промені, живиця витікає навіть з нерозкритих ходів. Це має велике значення для процесу промислового одержання живиці шляхом підсочування – утворення навскісних паралельних борозенок на нижній частині стовбура хвойних. При цьому смоляні ходи останніх річних кілець перерізаються і виділяють свій смолистий вміст, який по борозенкам повільно стікає у спеціальні посудини.
Живиця – надзвичайно цінний хімічний продукт рослинного походження. З неї одержують до 10 речовин, які завдяки своїм унікальним властивостям не мають синтетичних аналогів. У зв’язку з цим лісозаготівля попередньо не підсочених дерев сосни у нас заборонена. Надлишок смоляного компонента в діловій деревині погіршує її технологічні властивості.
У молочниках утримуються продукти асиміляції – білки, ліпіди, вуглеводи. Інколи молочники можуть виконувати роль водяних резервуарів, так як після дощу або зрошення кількість латексу збільшується. Але молочників не вважають запасною тканиною. Молочники недовговічні. В кінці вегетації вони сплющуються і відмирають.скачать dle 10.3фильмы бесплатно