Спілкування людини із природою ніколи не обходиться без прогулянки до лісу. Більшість з нас намагається там отримати для себе певну користь, наприклад, назбирати грибів, ягід, нарвати лісових горіхів, відшукати лікарських трав, … . Але частина людей йдуть до лісу для того, щоб подихати чистим лісовим повітрям, особливо хвойним, послухати шепіт листя, насолодитися безмежною красою лісової рослинності, співом птахів та іншими звуками лісових мешканців.

         Наша школа знаходиться неподалік лісу, поблизу Жукового острова. Систематично учні проводять там екскурсії, ігри, спортивні змагання, прогулянки в урочний та позаурочний час. Під час відпочинку ми постійно звертаємо увагу на різноманітних комах, які хаотично літають між нами. Кого тут тільки немає!?

Швидко ширяють над галявинами бабки. Над квітучими рослинами літають метелики, дзижчать бджоли та джмелі. У траві цвірчать прямокрилі: коники, кобилки та цикадки. На рослинах сидять та повзають жуки і трав’яні клопи.

Дорослі бабки чудово літають. Це – ненажерливі хижаки, які в польоті наздоганяють свою здобич – різних комах, особливо комарів і метеликів. Дорослі бабки полюють удень, а коромисла і в сутінках. Особливо багато їх у сонячну тиху погоду. Впіймати сачком бабку, яка летить, досить важко. Тому сачком її накривають лише тоді, коли вона сідає на квітку або кущ. Ротовий апарат у бабок гризучого типу. Досить часто свою здобич вони розжовують під час польоту. Живлячись кровосисними шкідниками, бабки приносять користь, знищуючи їх у великих кількостях. На жаль, їхні личинки живуть у воді, де ловлять пуголовків жаб, мальків риб, водяних комах, чим завдають шкоди рибному господарству та водоймищам.

Серед прямокрилих найпоширенішим є коник зелений. За зовнішнім виглядом коники схожі на листки, тому помітити їх у траві не зовсім просто. А впіймати ще важче, оскільки ці комахи роблять великі стрибки, рятуючись від небезпеки. Ротовий апарат гризучий, тому верхніми щелепами коник схоплює різних комах. На надкрилах самці мають звукові пристосування, а на гомілках передніх ніг наявні тимпанальні органи слуху. Поряд з коником зеленим на галявинах ми зустрічаємо стрибуна сірого або строкатого. Його тіло сірувато-буре, оливкове або зеленувате із темними плямами на надкрилах. І зовсім часто на галявинах можна зустріти кобилок: тріскучу або звичайну. Їх легко можна зловити сачком, особливо коли трава суха. Самець кобилок чорний чи темно-коричневий, а самка жовто-сіра чи рудувато-бурувата. Задні ноги у них як і у коників стрибального типу. Самці тріскають тертям стегна задніх кінцівок об виступ жилки надкрил. Так як і коники, кобилки цвірчать лише у дорослому стані. Молоді самці не мають крил, тому і не можуть видавати ніяких звуків.

Крім зазначених прямокрилих на галявинах зустрічаються ще такі представники: трав’янка зелена, кобилка блакитнокрила, помітити яких у траві зовсім нелегко. Але одним із найбільших наших прямокрилих є цвіркун польовий. Довжина його тіла 22-29 мм, забарвлення чорне з чорними надкрилками. Цей вид живе на дуже великих, сухих і відкритих галявинах у земляних нірках. Співає самець, тобто цвіркотить, якщо сидить біля входу у нірку. Цим співом він приваблює самку. Якщо до нірки наближається інший самець, між ними може виникнути бійка. Переможець поїдає переможеного, хоча в природі цвіркун польовий живиться рослинами.

У трав’яному покриві лісових галявин звичайними мешканцями є різноманітні клопи, в основному трав’янисті види. За допомогою колюче-сисного ротового апарату вони смокчуть соки з рослин, часто пошкоджуючи їх. Різні види трав’янистих клопів завжди часто потрапляють до сачка. Ми знаємо, що деякі клопи виділяють неприємний запах. Звідки ж він? Речовина, яка виділяється, утворюється спеціальними залозами, що відкриваються на грудях між ногами.

Серед комах, що зустрічаються на рослинності галявин, є багато видів жуків. Наприклад, на лісових квітах живуть чорні жуки – восковики смугасті, що мають чорне тіло в густих волосках. Часто пролітають, видаючи гучні звуки, бронзівки. Звичайно, не обходиться галявина і без вусачів, таких як лептура червона та лептура жовта. Вони мають тіло завдовжки до 20 см. У лептури червоної самці мають лапки, надкрила та гомілки буро-жовтого кольору, а самки – червоно-бурі. Лептура жовта має бурувато-жовті надкрила. На лісових квітках нерідко можна побачити коваликів – невеликих жуків із опуклим та звуженим до кінця тілом.

Найхарактернішими представниками перетинчастокрилих комах у лісі є бджолині. Вони тут відшукують їжу для себе і своїх нащадків. На відміну від свійських медоносних, дикі представники гніздяться у дуплах лісових дерев. Часто на галявинах можна побачити багато нірок, особливо коли грунт піщаний. Це нірки андрен, які селяться невеликими колоніями. Вони мають блискучо-чорне або темно-синє тіло з металічним блиском і сірувато-бурим опушенням. Над квітками масово літають великі сірі бджілки, вкриті білими волосинками. Це андрени –вівці. Але найбільшим представником бджолиних є бджола-тесляр. Її тіло завдовжки 20-27 см з темними волосками. Живуть вони поодиноко в стовбурах сухих дерев.

Джмелів також можна побачити на лісових галявинах чи узліссях. Це джміль земляний з коротким мохнатим тілом та чорною передньою частиною голови. Черевце біля основи жовте.

Серед осиних у лісі зустрічається сколія жовтолоба – найбільша за розмірами перетинчастокрила комаха – до 60 см. Їхнє тіло темне, а на черевці помітні чотири великі жовті або червонуваті плями. Голова самки сколії жовтолобої забарвлена у оранжевий чи червонуватий кольори. Найголовніше, що саме самки значну частину свого життя проводять у грунті, риючись там, відшуковуючи личинок жуків, яких паралізують уколом жала. На цю паралізовану личинку самка відкладає яйце, з якої і виходить личинка сколії, що живиться паралізованою личинкою, поступово її поїдаючи.

Наступним представником осиних є шершень. Живуть вони великими сім’ями у гніздах, зроблених із сірої папероподібної маси, яку вони виготовляють обгризаючи кору з молодих гілочок. Всі щілини і отвори у гнізді заліплюються, а залишається лише один льоток. Одне таке пусте гніздо ми з учнями принесли до класу, де воно зберігається вже декілька років. Отже, крім шкоди здоров’ю, яку має людина від укусу шершня, ці комахи завдають шкоди молодим деревцям, з яких вони здирають молоду кору.

Найбільше літає на галявині ос паперових або їх ще називають французькими. Довжиною вони 10-15 см. Тіло чорне з жовтим рисунком. Вусики зовсім жовті. Свої маленькі гніздечка з одного стільника вони будують на стеблах та гілках рослин. Оси з розширеним черевцем риють свої нірки з однією лункою, де заготовляють паралізованих личинок. Ці оси називаються бембекси носаті. Свою назву вони отримали із-за видовженої верхньої губи, подібної до дзьоба. Бембекси літають досить швидко, вони – чудові мисливці за мухами та гедзями. Ці комахи приносять користь саме тим, що знищують шкідливих двокрилих. До риючих ос ще можна віднести і сфекса жовтокрилого. Крила цієї оси жовті і облямовані буро-чорною смугою. Лапки досить довгі. Ця оса є хижаком, що полює за різними прямокрилими. Таким чином і ці оси також корисні.

На жаль, люди, які відпочивають на лісових галявинах, всіх ос відносять до шкідливих і таких, що приносять людині в основному неприємності.

Найпривабливішими комахами лісу є метелики. Їх тут дуже велика різноманітність. Всі ми знаємо, що родина лускокрилих – це найкрасивіші комахи, політ  яких милує око кожної людини, яка спостерігає за ними. На відміну від жуків, бджіл, мух, ос, шершнів, яких ми – люди, можемо спокійно вбити, не пожалкуючи, метеликів ніхто не чіпає. Завдяки своєму неповторному зовнішньому вигляду – ці комахи справжні літаючі красені зі світу комах.