Розглядаючи з дітьми жука-вусача, слід пов'язати назву з дуже довгими вусами, спрямованими в сторони і поверх тіла назад. Це є однією і найбільш характерною та відмінною ознакою їх представників. Вони  довгі і сегментовані, часто значно перевищують довжину тіла в 2-3, і навіть в 4-5 разів. Вусачі  можуть закидати їх на спину і випрямляти тільки уздовж верхньої сторони тіла, але ніколи не підтискають їх під себе – це одна з ознак, що відрізняє вусанів від інших родин жуків. У чому винятків немає, так це в живленні: всі вусачі харчуються рослинами, їх залишками або виробами з деревини. Хижаків серед них немає.

Жуки-вусачі - численна і важлива в господарському відношенні група твердокрилих, що є невід'ємним компонентом наземних екосистем України. Вони широко поширені по всій земній кулі, в шести зоогеографічних областях, і їх розповсюдження тісно взаємопов'язане з кормовими рослинами, переважно з деревними породами. Більшість видів на стадії личинки розвиваються під корою або в деревині дерев і відіграють важливу роль в процесі деструкції стовбурів і гілок відмерлих дерев. Хоча частина видів пов'язані з трав'янистою рослинністю і приурочені до степових або лугових ділянок. На квітучих рослинах їх також можна часто побачити. 

Багато з них можуть видавати скрипучі звуки внаслідок тертя передньогрудей об середньогруди. Вони лякають людей, ворушачи своїми довгими вусиками. За своєю функцією вусики служать органом дотику і нюху. Крім того в їхній будові спостерігається статевий диморфізм, при цьому самець зазвичай має більш розвинені вусики, ніж самка, видовжені верхні щелепи, більш загострене черевце і часто інше забарвлення.

В дитинстві ми ловили невеликих вусачів і прикладали до вуха, щоб почути їх приємний скрип. Родина вусачів налічує близько 20 тис. видів, більшість з яких - мешканці тропіків. Вусачі відкладають яйця у кору дерев. Личинки вгризаються в кору, а потім у деревину, де прокладають ходи. Жуки, що вийшли з лялечки, дуже часто відвідують квітки, виїдаючи тичинки і маточки. Деякі живляться листям, молодою корою, соком, що витікає з дерев, а наприклад вусач мускусний – великий любитель трухлявої деревини. Дорослі комахи зазвичай тримаються на деревах і чагарниках, а їх м'ясисті личинки живуть під корою і деревиною дерев, в основному ослаблених. Деякі види псують лісоматеріали і навіть дерев'яні частини будівель. У нас поширені такі усачі: великий дубовий, малий дубовий, мускусний, сірий домовий, хлібний, скрипун великий тополевий, сірий довговусий, дровосік, великий осиковий…

З наших вусачів найбільшим є дубовий - окраса нашої природи. Довжина його тіла становить 2,5-6,5 см. Дорослі жуки живляться дубовим соком. Їх жовтувато-білі личинки завдовжки близько 1 см розвиваються під корою і в деревині старих дерев. Усач мускусний довжиною 13-38 мм. Тіло довге, зелене забарвлення нагадує блиск металу, зрідка – бронзовозелене, передньоспинка з гострим зубцем на бічному краї і горбкоподобним підвищенням посередині. Вусач альпійський, вусач-червонокрил, вусач мускусний, моримус темний, вусач дубовий - досить рідкісні і гарні вусачі, що внесені до Червоної книги України і повинні охоронятися.