Горбатки – це родина комах, що відрізняються наявністю на спинці горбистого підвищення з різними виростами. Налічується більше 2500 відомих видів, поширених по всьому світу. Їх ще називають «бодушки», неначе вони буцаються. В загальному горбатки - дрібні комахи, довжиною лише декілька міліметрів, хоча найбільші можуть досягати близько 2 см, а індійська горбатка аж 8 см. 

У цих крихітних комах сильно розвинена передньоспинка, яка часто має дивні вирости у вигляді гребенів, шипів, рогів або чогось подібного, звідки й назва. Причому відносно розмірів тіла ці вирости досить великі, і якісь химерні. Значення цих виростів у таких мініатюрних створінь породила у вчених різноманітні протиріччя щодо їхнього призначення. Так чи інакше, ці неймовірні вирости виникли в процесі еволюції і закріпилися природним добором. Таким чином, в природі дійсно існує певна необхідність, завдяки якій горбатки і обзавелися настільки обтяжливими "прикрасами". Вченим нічого іншого не залишається, як тільки припустити, що всі ці вирости наділені функціями, що підвищують сексуальну привабливість та, можливо, мають сенсорні властивості. Деякі вчені вважають, що значна конкуренція в тропіках для виживання потребує такої химерності, тобто горбатки – майстри мімікрії. Марсельські вчені дослідили, що незвичні шоломні вирости, як і лапки та крила, прикріпляються за допомогою «суглобів». Таким чином, вирости легко згинати і легко відривати.

І ще у них є складені з боків тіла напівпрозорі крильця. Тому, незважаючи на такі великі рогаті вирости, горбатки можуть літати, але їхній політ досить важкий і стрекочущий, як і у більшості інших родичок - цикад. Пролетівши кілька метрів, горбатки опускаються на стебло найближчої рослини, тобто вони - неважні літуни, тому й живуть не на відкритих просторах, а на галявинах і узліссях, де захищено від вітру та інших несприятливих факторів. Зазвичай вони швидко і далеко стрибають.

Форма тіла горбаток досить своєрідна і, незалежно від різних шипів, також різноманітна:

-у одних видів сильно здавлене з боків тіло, що нагадує плоди деяких рослин;

-у інших щиток має цікаву структуру і прикриває своїм виступом ще й черевце, тому така горбатка виглядає, як частини деяких степових рослин, і перш за все, зовнішньо нагадує їхнє насіння;

-на кінці довгого шиповидного виступу у індійської горбатки знаходяться два прапороподібних вирости, які схожі на листочки рослин;

-у деяких горбаток грудний виступ складно розчленований і схожий на пухлини округлої, нерівної або горбистої форми, часто різного забарвлення;

-один з видів горбаток має цілих три роги: два з них не дуже великі, схожі на шипи троянди, що стирчать в сторони, а третій найдовший і спрямований уздовж тіла назад так, що досягає майже кінця черевця комахи. Щоб його побачити, найкраще дивитися на комаху "в профіль";

-ще одній горбатці природа подарувала незвичайний панцир, схожий на лопаті вертольота, правда така споруда не може обертатися і, тільки заважає пересуванню комахи;

-деякі горбатки несуть на голові надто дивну конструкцію: один вигнутий стовпчик спрямований вперед, інший стовпчик як зразок оленячих рогів, що галузиться відразу на три-п'ять відростків, які завершуються здоровенними шипастими кулями з довгими відростками, що стирчать назад і в сторони, тому разом з цими виростами горбатка виглядає як помісь жука з люстрою;

-бразильська горбатка має непростий сюрреалістичний вид, який відлякує хижаків. Їхні бугри у вигляді антен, на кінці яких розташовані кулі схожі на очі, а насправді вони є хітиновими нашаруваннями, які захищають комаху від нападів хижаків.

Найбільш розвинені різні вирости у представників тропічних широт, і навпаки, менш вигадливі відростки у горбаток помірних широт. 

Дослідники з Франції звернули увагу на дивне явище: горбатки, захищаючись, позбавляються від частини тільця. У процесі вивчення з'ясувався ще більш незвичайний факт - шолом комашок не що інше, як вироджена третя пара крил. А предки взагалі жили у воді. Це красивий еволюційний трюк, вважають вчені.

Забарвлення горбаток ніколи не буває одного відтінку. Воно може бути світлим, майже білим, чорно-коричневим, чорно-коричневим з жовтими крапками і зеленим. У деяких на краях тіла і на шиповидних виступах є червоні смужки.

Горбатки ведуть зовсім нецікаве життя. Більшу частину свого часу ці комахи сидять на стеблах рослин і смокчуть своїми хоботками сік.

Основна маса горбаток мешкає в тропіках, але у нашій місцевості достатньо вийти влітку на поле, галявинку або узлісся і на стеблах високих трав або гілочках невеликих чагарників, можна зустріти рогату горбатку. Великої шкоди рослинності ці комахи не завдають, бо їхня кількість не буває багаточисельною.

Самки горбаток відкладають яйця на або під кору, бруньки, листки, і навіть, корені різних видів рослин, частіше дерев. Як і у їхніх родичок цикад, личинки горбаток схожі на дорослих комах. Тільки вони маленькі і безкрилі. Спосіб життя личинок і дорослих горбаток відрізняється мало. І ті й інші часто тримаються скупчено. Вони висмоктують соки з рослин, рясно виділяючи нерідко багаті цукром екскременти. Однак горбатки ніколи не досягають такої високої чисельності, як їхні родичі - справжні цикади.

Таким чином, щоб добре роздивитися на горбаток у природі, необхідно при собі мати хоча-б лупу.