Вивчаючи будову вегетативних органів у рослин за шкільною програмою, увага звертається лише на форму листкової пластинки, зовнішню та внутрішню будову листків, а також їхнє значення. Диморфізм практично не згадується, інколи досить коротко. Отже, є необхідність ознайомити учнів із цим явищем. Диморфізм - наявність у одного виду організму двох форм, які відрізняються за морфо-фізіологічними ознаками. Диморфізм у листків носить назву гетерофілія - (від грец. héteros — різний та phýllon — листок), або різнолистність — це відмінності у формі, розмірах та структурі листків однієї рослини.
 При проростанні рослини з насіння першими з'являються листки зародку - сім'ядолі. В середній частині пагона, пізніше розвиваються серединні листки. Вони зелені та характеризуються всією різноманітністю морфології. Верхівкові листки розвиваються в області суцвіття - це покривні листки квіток - приквітники. Вони недорозвинуті, слабко розчленовані, часто плівчасті.
 Гетерофілія часто має пристосувальне значення. Різні листки на одній рослині виконують різні функції.
 У рослин розрізняють диморфізм, який виявляється у всьому вигляді рослини або тільки в будові окремих органів.
 Гетерофілія спостерігається в багатьох водних рослин, наприклад, в стрілолисту, водяного жовтецю, зірочок водяних, деяких рястів, в яких часто підводні листки доволі відрізняється формою від надводних. Стрілолист, у якого екземпляри, що ростуть у воді на глибині більше 1,5 м, мають тільки стрічкоподібні водні листя, а зростаючі у самої кромки води - тільки стрілоподібні надземні. Якщо стрілолист росте частково зануреним, то підводні листки - простої подовженої форми, частіше схожі на тонкі нитки до 1,2 м завдовжки, а плаваючі - еліптичні. Надводні листки формою нагадують стрілу,  довжиною 25-30 см, звідси і назва виду.
 Гетерофілія має для водних рослин пристосувальне значення: розвинуте підводне листя краще засвоює розчинений у воді двоокис вуглецю.
 Гетерофілія зустрічається також в наземних рослин, наприклад, у шовковиці, евкаліпта, що пов'язана з віковими змінами. Саме у шовковиці листки молодих пагонів неплодоносних дерев часто розітнуті на лопаті, а старіших пагонів — широкоовальні або яйцеподібні. Листковий диморфізм пов’язаний також із відмінностями у функціях. Наприклад, у деяких тропічних папоротей перші листки мають форму чаші, в якій з гілок і перегнилого листя, що потрапляють до неї, утворюється шар ґрунту, де розташовуються повітряні корені, а інші листки — продовгуваті і служать для асиміляції.
 Сезонний диморфізм у рослин виражається в наявності весняної та осінньої форм. Наприклад, у хвощів, що мають весняний і спороносні пагони, листки яких відрізняються за кольором та формою та у марьянніка.
 Більшість видів папоротей мають листя, що суміщають дві основні функції: фотосинтез і спороношення. Втім, зустрічаються і листя, у яких функції в межах одного листка просторово розділені - диморфізм частин листка. У цьому випадку частина листка виконує функцію фотосинтезу, а інша частина – функцію спороношення, наприклад, ужівник звичайний. Диморфізм  листя зустрічається і в папороті страусник звичайний. Стерильні листки у нього двічі перисті, довжиною до 1,7 м. Вони утворюють правильної форми воронку, яка оточує пучок більш коротких одного разу перистих спороносних листків. За формою спороносні листки трохи нагадують страусове перо, що знайшло відображення у назві роду. Спороносні листки у Страусника спочатку світло-зелені, пізніше стають темно-коричневими, контрастуючи своїм забарвленням із стерильними листками. Восени стерильне листя відмирає, а спороносні залишаються зимувати, при цьому спори з них звільняються тільки наступної весни.
 Таким чином, гетерофілія може виникати у рослин, листки яких знаходяться у різних середовищах – це у водних рослин. А у наземних рослин гетерофілія пов'язана з віковими змінами або з відмінностями у функціях листків однієї рослини.