Вивчаючи родини Покритонасінних рослин, ми не зосереджували увагу на досить цікавій рослині амарант - із родини Амарантових. Але багато учнів, які мають у сільській місцевості своїх родичів, цікавляться цією рослиною, адже з кожним роком вона посідає значне місце у вирощуванні.
 На диво-рослину – амарант геніальний учений М.І.Вавілов у роки своєї наукової діяльності звернув особливу увагу. І не безпідставно. У амаранту особлива біографія. У перекладі з грецької – «амарантос» - безсмертний, про що свідчить не тільки постійна свіжість великої волоті із тисячами маленьких квіток, а також його цілющі властивості.
 Протягом 6000 років стародавня культура амарант поряд з кукурудзою була основною зерновою культурою для місцевого населення Америки. Вона мала велике економічне значення для цивілізації інків та ацтеків. Про це свідчить той факт, що в XV столітті останній імператор ацтеків отримував податок зерном амаранту. Зерно амаранту цінилося так високо, що вважалось своєрідним еквівалентом золота.
 Ацтеки вважали, що споживання зерна амаранту зміцнює тіло та дух, а з часом перетворить націю у надлюдей. ]Продукти із зерна використовувались при догляді за новонародженими дітьми. Їх давали хворим. Вони були також були обов'язковим продуктом харчування для воїнів. Це надавало їм сили під час тривалих походів. У стародавніх греків амарант був символом безсмертя, а шведська королева Христина в 1653 році навіть заснувала „Орден Кавалерів амаранту». При імператорі Ментесуме державні запаси зерна амаранту були настільки великими, що їх вистачило б на 5 років у випадку непередбаченої стихії, війни чи голоду. Це був показник економічної могутності держави.
 Амарант походить з Південної Америки, де росте найбільша кількість його видів, різновидів і форм. Звідти він був завезений до Північної Америки, Індії та інші країни. Вторинним центром формоутворення стали Північна Індія і Китай, де в даний час росте безліч видів амаранту.
 Іспанці завезли насіння амаранту до Європи, де його стали вирощувати спочатку як декоративну рослину, а з ХVIII століття - обробляти як круп'яну і кормову культуру. У Росії амарант з'явився в другій половині XIX століття і відразу став вважатися злісним бур'яном.
 Згадали про важливі і цілющі властивості амаранту на початку XX сторіччя, коли вчені занепокоїлися зростанням населення на планеті. Вони почали шукати рослину, спроможну збалансувати асортимент харчових продуктів для людства. М.І.Вавилов проводив дослідження рослини. Йому вдалося одержати обнадійливі результати, але зі смертю вченого припинилось її вивчення. Становище змінилось лише в 70-х роках, але час був втрачений. Нині над вивченням цієї культури працюють десятки інститутів різних країн світу. З кожним роком амарант культивується на все більших територіях.
 Починаючи з 1992 року проводиться науково-дослідна робота по вивченню біохімічних властивостей та агротехніки вирощування амаранту.  Україна в цьому плані попереду.
 Що ж це за рослина? Амарант або щириця - широко поширений рід переважно однорічних трав'янистих рослин з дрібними квітками. Пазушні квітки розташовані пучками; верхівкові зібрані в густі колосоподібні волоті.
 Відомо близько 55-65 видів, які ростуть в теплих і помірних областях.
Деякі види амаранту широко поширені бур'яни. У ряді країн (особливо у Східній Азії) амарант культивується як овочева рослина. Види з насичено забарвленими листям і звисаючими суцвіттями використовуються в декоративних цілях.
 Ботанічна назва походить від грец. «амарант» - нев’януча квітка. Висушений амарант може зберігати форму протягом 3-4 місяців, тому нерідко його сушать на зимовий час.  Зустрічаються також назви: бархатник, оксамитник, півнячі гребінці, котячий (лисячий) хвіст.
 Стебла як прості, так і гіллясті. Листки чергові, цілісні (ромбоподібні, ланцетоподібні або яйцеподібні), біля основи витягнуті в черешок. Верхівка листка з виїмкою і невеликим вістрям. Зустрічаються однодомні і дводомні види. Плід - коробочка. Одна рослина дає до півмільйона дрібних насінин (1 000 штук важить 0,4 г). Вся рослина забарвлене в зелений, рідше - в пурпурно-червоний колір.
 
 Цілющі властивості.

 Амарант протягом 8 тисяч років був однією з основних зернових культур Південної Америки і Мексики («пшениця ацтеків», «хліб інків»), поряд з бобами і кукурудзою. Після іспанського завоювання Америки ця культура була забута. В Азії амарант популярний серед гірських племен Індії, Пакистану, Непалу та Китаю як зернова і овочева культура. Зерна амаранту містять до 16% білка, 5-6% жиру, 55-62% крохмалю, пектини, мікро-і макроелементи. За вмістом лізину білок амаранту в два рази перевершує білок пшениці. Основу жиру складають ненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, ліноленова).
 Продукти із зерна амаранту смаком і ароматом нагадують горіхи; вони дуже поживні. Більше половини білків амаранту складають альбуміни і глобуліни зі збалансованим амінокислотним складом. Для крохмалю амаранту характерна підвищена набухливість, в'язкість і желатинізація. Його застосовують у виробництві кисломолочних продуктів, кондитерських виробів, пива і в інших технологіях.
 У листі і стеблах амаранту виявлено 18 стеролів. Листя містять також вітаміни (В, С, Е), білки, вуглеводи, флавоноїди (кверцетин, трефолін, рутин), велика кількість мінеральних речовин.
 На ринках Північної і Південної Америки, Китаю та країн Південно-Східної Азії можна зустріти більше 30 найменувань продуктів з амаранту: вермішель, макарони, чіпси, бісквіти, кекси, вафлі, напої, дитяче харчування. Натуральні пігменти з шкірки насіння надають соусам і напоям красивий темний колір і приємний смак. Молоде листя амаранту схоже на шпинат і використовуються у свіжому вигляді і для приготування гарячих страв. У їжу використовують також і висушене листя.
 Амарант має значення як кормова культура - багато культурних видів годяться на зерно, випас, зелену підгодівлю і силос. Зерно амаранту - цінний корм для свійської птиці. Велика рогата худоба і свині добре поїдають зелень і силос. Силос, приготований з амаранту, має приємний яблучний запах.
 У якості декоративних рослин культивуються чотири види амаранту. Три з них відносяться до квітково-декоративним: амарант метельчатий, амарант сумний і амарант хвостатий. Один вид - амарант триколірний - відноситься до листяно-декоративних.
 Амарант дозріває через 4-5 тижнів після посіву, а в захищеному грунті може давати врожай круглий рік. Він може рости в умовах посухи і спеки і на засолених грунтах.

Від заборони до розквіту.
 

  Історія цієї рослини вигадлива: щириця, як культура, була заборонена в ХVІ столітті. Враховуючи той факт, що стародавні часи використовували амарант також і в магічних, і язичницьких культах, вирощування цієї рослини, як символ язичництва, було заборонено іспанськими ченцями за часів завоювання Центральної і Південної Америки конкістадорами. Тоді ж щириця потрапила і на територію старого континенту, де вона спочатку швидко поширилася як бур'ян, і лише через століття стала культивуються рослиною.  Амарант зараз широко використовується в сільському господарстві, харчовій і фармацевтичній промисловості. Поля амаранту можна знайти майже у всіх куточках світу - в Південній Америці, Південно-Східної Азії: Індії, Непалі, Гімалаях, Китаї, на Цейлоні і в Африці: Мозамбіку, Уганді та Нігерії. Крім того, вирощують щириця в околицях Петербурга, в Казахстані і в Західній Європі - у Німеччині, Словаччині та Польщі. 

Навіщо він потрібен, цей амарант?

 Останнім часом насіння амаранту все частіше і частіше називають «зерном XXI століття», оскільки його насіння за вмістом поживних речовин більш цінні, ніж пшениця. Цінність білків щириці перевершує біологічну цінність білків молока. Також насіння містять велику кількість заліза, кальцію, магнію, фосфору і калію, які є одним з важливих елементів у раціоні харчування вагітних жінок і дієт при лікуванні захворювань нервової та опорно-рухової систем. Насіння характеризуються високим вмістом вітамінів B і А, Е і С, їх вміст вдвічі вище, ніж у клітковині і вівсяних висівках. Також в насінні щириці є фермент текотріенол, який є інгібітором синтезу холестерину, що робить перспективною цю культуру для лікування і профілактики серцево-судинних захворювань. У насінні також є речовина сквален (близько 5-8% від загального вмісту олії насіння), яке призупиняє процес старіння і використовується у фармацевтичній, косметичній промисловості.
 Для здоров'я дуже корисні проростки амаранту. Пророщувати його треба, регулярно, змочуючи водою, щоб він не висихав, але мав достатній доступ до повітря. Проростки амаранту рекомендуються, зокрема, при онкологічних захворюваннях.
 У народній медицині амарант може бути цікавий як джерело отримання біологічно активних речовин - Амарантіна, рутина, каротиноїдів.
 Зелена маса (листя, стебла) всіх культивованих видів амаранту може використовуватися як корм для тварин; такий корм сприяє поліпшенню якості м'яса і зниження відсотка ожиріння у тварин.