Бузок - рослина родини маслинових - листопадні кущі або деревця висотою до 5 м, що є найпоширенішим квітучим чагарником в помірних широтах, який цвіте протягом травня-липня. Після цвітіння бузок дає хорошу густу тінь протягом усього літа. 

Бузок - невибаглива морозостійка рослина, майже не схильна до хвороб і непривабливе для комах-шкідників. Листки цілокраї з серцевидною основою, гладенькі, зелені, восени не жовтіють при опаданні. На стеблі розміщені супротивно.

Квітки дрібні двостатеві, зібрані у досить великі суцвіття волоті. Пелюстки квіток великі, овальні, з трубчастим віночком, можуть досягати 4 см у діаметрі. Духмяні, мають приємний запах, чим привертають бджіл і метеликів.  Квітки бузку містять ефірні масла, фенол, глікозид сірінгін; листя - сірінгін, гірку речовину, аскорбінову кислоту.

Розвиваються суцвіття на минулорічних пагонах. Щоб забезпечити рясне цвітіння, необхідно обрізати всі відцвілі пагони відразу ж після цвітіння, не допускаючи формування насіння, в іншому випадку кущ цвісти не буде- адже бузок цвіте на торішніх пагонах. Плід – коробочка, насіння плоске, проростає після 1,5 місячної стратифікації. 

Відомо, що у квітках бузку багато нектару, але дістати його бджоли не можуть через короткий хоботок. Тому вони застосовують певну хитрість: щоб дістатися до омріяного солодкого сиропу, комахи прогризають у трубочці квітки, біля її основи, дірочку і смокчуть нектар. Робота досить трудомістка, проте виправдана: у кінці травня - на початку червня різко знижується кількість медоносів, і бджоли добувають солодку їжу за будь-яку ціну.

У дикої рослини бузку квітки бузкового кольору (звідси і назва). У культурних форм квіти мають різнокольоровий відтінок: білі, рожеві, синьо–лілові, блакитні, пурпурові, фіолетові... Крім того, вони бувають прості і махрові. До цієї прекрасно квітучої рослини у людей на всіх континентах зворушливе і любовне ставлення. Трохи більше 200 років знадобилося бузку, щоб завоювати любов садівників нашої країни, увійти в наш побут і відчути себе у нас, як вдома. Сьогодні ця рослина незамінна для зрізування у букети, але часто може швидко в’янути. Для того, щоб оживити букет, його необхідно поставити у гарячу воду, а кінці стебел розщепити. Крім цього ця рослина створює живу огорожу.

Бузок – зимостійка рослина, неприхотлива до вирощування. Для кращого цвітіння потребує добрив, але без надлишку азоту. Як тільки рослина звикне до місця - вона буде справно цвісти протягом багатьох років, так як є природним довгожителем. Розмноження відбувається щепленням, відсадками, частіше живцюванням, але найкраще поділом куща. 

Батьківщина бузку - Балканський півострів. У нас здичавілі кущі бузку часом можна зустріти на узбіччях доріг поблизу населених пунктів, на лісових галявинах, але вчені вважають, що по-справжньому дикорослі кущі бузку можна зустріти лише в горах Східної Європи (в Карпатах, на Балканах в Трансільванських Альпах). .

Історія запровадження бузку в культуру досить тривала: перші насінини були висіяні в Італії, а потрапили вони туди з Константинополя. Посол австрійського імператора Фердинанда I привіз їх в 1554 році як дар турецького султана. Встановлено, що культурі бузку в Європі трохи більше 400 років. У Росії бузок з'явився значно пізніше, десь у ХVІІІ ст.

На сьогоднішній день у наших садах ми можемо зустріти, не лише бузок звичайний, а також бузок угорський з Карпат, бузок волохатий з Північного Китаю, бузок Вольфа з Далекого Сходу. У цих видів їхні довгасті листки не схожі на зелені сердечка листків бузку звичайного, але мають не менш запашні суцвіття.

Легенда про бузок

Богиня весни у квітні вирушила будити сонце. В супутниці взяла Ірис -богиню веселки. І пішли вони обсипати землю квітами неземної краси з найніжнішим запахом. Облетівши всі країни, дісталися до Скандинавії, де був ще сніг і холод. І попросила богиня весни сонце дати їй для цього краю теж кольорів. Але Ірис вже віддала всі фарби, залишилися тільки бузково-лілова і біла, саме їх вона і розкидала по кущах. Так і з'явився бузок, яким захоплюються сьогодні у всіх країнах.