В кожній українській області ростуть  чорнобривці. Кожен житель українського села, від малого до старого, знає ці прекрасні квіти, що «квітують, мов доля, на моїй українськiй землі». Жителі міст знайомі з ними набагато менше, особливо молоді, тому що на сьогоднішній день вони не є складовими елементами букетів квіткових магазинів. Ними особливо не цікавляться. Їх не дарують на свята. Чому?  Адже вони здавна описані в літературних творах та оспівані в піснях. 

Чи такі вже чорнобривці й українські? Звідки вони потрапили до нас? Як їх ще називають? Коли з’явились перші чорнобривці в Україні невідомо,  але назву вони отримали за незвичайну окрасу квітки. Пелюстки цих квітів мають вогняний колір і чорні обідки (як брови) на краєчках. Крім такої назви, їх ще називають оксамитцями, тому на російській мові названі «бархатцами» за бархатистість пелюсток, на грецькій «тагес». Карл Лінней дав таку назву на честь Тага або Тагет - етруського напівбога, внука верховного божества – громовержця Юпітера. Тагес, якого немовлям вирили плугом на полі під час оранки, прославився рідкісною красою і вмінням передбачати майбутнє. Тагес відкрив етрускам заповітні таємниці буття, навчив передбачати долю і знаходити приховані в землі скарби. 

Батьківщина чорнобривців – Америка, вірніше колоритна Мексика, саме тому ці квіти не обділені яскравістю. Насичена палітра їх відтінків коливається від світло-лимонного до темно-оранжевого і винного, а іноді можна зустріти і змішання кількох тонів. Корінні жителі Мексики ще до відкриття Америки європейцями, почали вирощувати чорнобривці як декоративну рослину. В Європу ця красива і невибаглива рослина потрапила тільки в XVI ст. До сьогоднішнього дня в країнах Центральної Америки чорнобривці оточені ореолом таємничості. Їх використовують у релігійних обрядах.

        Стародавні індійці вважали, що чорнобривці володіють магічною силою, бо там, де вони ростуть, обов'язково знайдеться золото. У символіці Китаю чорнобривці стали символом довголіття. Китайці називають їх "квіткою десяти тисяч років". Індуси присвячують чорнобривці Кришні, а гірлянди з них підносять найпочеснішим гостям. В Україні те, що добре для народу, завжди знаходить своє втілення у мистецтві. Чорнобривці радують наше око, лікують наше тіло, а тому й знаходять своє відображення на білому полі рушника чи сорочки. Вони є квітами-символами українців, хоча батьківщина їх досить далека.

Один з перших російських агрономів Андрій Болотов, ще два століття назад, дуже трепетно описував чорнобривці, які в той час називалися  «африканськими квітами». Вони були одними з перших заморських рослин, привезених до Росії у XVIII столітті, а двома століттями раніше вони потрапили в Європу, куди їх привезли з Америки іспанські конкістадори. Англійці називають чорнобривці "Мері голд" - "золото Мері", німці - "студентською квіткою". Сьогодні культивують чорнобривці в Мексиці, Чилі, Бразилії, Франції, Бельгії, Марокко, Конго, Південній Америці, Канаді, Франції, Грузії. Головні постачальники промислової сировини чорнобривців у світі - Китай (до 50%), Індія (до 25%), Таїланд, деякі країни Центральної Америки та Африки. 

Чим же характерні чорнобривці сьогодні?

Чорнобривці – представники родини айстрових  або складноцвітих. Стебла гіллясті, утворюють широкі густі кущі. Листки перисто-розсічені, вузькі, ланцетні, гострі. Квітки зібрані у суцвіття кошики. Крайові квітки в кошиках язичкові, серединні - трубчасті. Тичинок у квіток п'ять, маточка із двома приймочками і нижньою зав'яззю. Плоди - лінійні сім'янки.  В одному грамі насіння від 280 до 700 насінин.  

Цвітіння чорнобривців триває без перерви з червня до заморозків, а яскраві сонячні тони радують око в будь-яку погоду.Чорнобривців  називають улюбленими квітами ледачих садівників. Вони невибагливі до грунту, здатні переносити холод до 1-2°С, однак мають потребу в сонячному теплі і світлі. Ці квіти цвітуть невпинно впродовж сезону і є кращими «компаньйонами» для інших квітів.

Ще з давніх часів чорнобривці використовували, як приправу і ароматний лікувальний настій. У Мексиці та Африці за допомогою чорнобривців люди захищають свої оселі від настирливих мух. З цих рослин готують настої і відвари для боротьби з шкідниками, а рослина, посаджена в садах і городах, захищає овочеві та фруктові культури від різних шкідників. Отже, чорнобривці мають здатність знезаражувати грунт: де вони ростуть, там менше всього скупчення різних шкідників і паразитів.

В їжу використовують висушені і розмелені в порошок квіткові кошики, які сушать в тіні, так як при сонячній сушці кількість ефірної олії значно знижується. Також їх додають в компоти і киселі, які підсилюють не лише аромат, але й лікувальні властивості, підвищують стійкість організму до застуди, грипозних захворювань, різних мікробів. Рятують людей від вірусів і бактерій, зміцнюють імунітет.

Використовувати чорнобривці мо¬ж¬¬на не тільки з лікувальною метою. У Туреччині чорнобривцями приправляють страви як спеціями, нарівні з базиліком, коріандром. Вони роблять їжу корисною і допомагають нормальному травленню. В маринадах надають овочам аромат і пружність. 

Ці квіти активно використовуються кулінарами латиноамериканських країн, де їх додають майже в усі страви. Крім того, чорнобривці є однією з улюблених прянощів національної грузинської кухні, де вони відомі під назвою «імеретинський шафран». На Кавказі пряність з чорнобривців служить    обов'язковим компонентом суміші для різних супів, дуже часто її додають в овочеві закуски і квасолю, а також у страви з волоськими горіхами. Чорнобривці чудово поєднуються з гарячими стравами з риби та домашньої птиці. А у Франції ці квіти навіть вирощують в промислових масштабах, щоб задовольнити потреби місцевих гурманів.

Ефірне масло чорнобривців використовують у виробництві лікеро-горілчаних виробів, безалкогольних напоїв, у парфюмерно-косметичній промисловості. З рослини видобувають жовтий пігмент лютеїн, який використовується у фармацевтичній промисловості. Лютеїн у невеликих кількостях входить до складу нормального людського ока і попереджає дегенерацію макули у людей похилого віку. Макула сітківки розміщена проти зіниці і забезпечує найгостріший зір. Лютеїн використовують і як харчовий барвник, код якого E161b. 

Квіти, як м’який та ніжний бархат,

Рюші пелюсток, мов мережа.

А як солодко та пряно вони пахнуть!   

Що від цього паморочить голова!