Зараз жодна сільська садиба, міська клумба, дачна ділянка не обходиться без улюблених нами чорнобривців. Майже всюди до самих осінніх приморозків цвітуть ці, виспівані у піснях та народному фольклорі, квіти. Таке враження, що вони росли завжди у нашій квітучій Україні. Але це зовсім не так…
 Чорнобривці - дивовижні квіти згідно зі старовинною легендою - магічні, їх назва пов’язана з ім’ям Тагеса, який був онуком Юпітера, умів пророкувати майбутнє і до того ж славився яскравою красивою зовнішністю. Тому сонячні квіти чорнобривці ще називають «тагетеси» на честь онука Юпітера. Індійці Америки, звідки чорнобривці в XVI столітті були завезені в Європу, теж вважали рослину «магічним провідником», який допомагав знаходити шаманам племен жовтий метал (золото).
В XVI столітті чорнобривці були завезені в Іспанію і звідти швидко поширилися по всій Європі, Малій Азії та Північній Африці. Чорнобривці – одні з перших заморських рослин, привезених до Російської імперії, де були відомі спочатку як «африканські квіти». Англійці називають чорнобривці «меріголд» - «золото Мері», німці – «студентською квіткою». На Україні їх називають чорнобривцями або чернобровками, в Росії - бархатцями за бархатистість пелюсток, особливо виражену у темнозабарвлених сортів.
Чорнобривці - рід однорічних і багаторічних рослин з родини Айстрових або Складноцвітих. В декоративному квітникарстві використовують зазвичай численні гібридні сорти деяких видів. Ці поширені і всіма улюблені однорічні рослини з'являються на клумбах в кінці травня і квітнуть безперервно до снігу. Цвітіння постійне, рясне та дуже тривале. Здавалося б, такі прості квіти. Ми проходимо повз них кожен день, милуємося їх красою та ловимо їх аромат. Але як багато цікавого та корисного вклала природа у ці прекрасні квіти!
Своєю назвою ці прекрасні красиві квіти зобов'язані, найімовірніше, м'якому бархатистому відливу червоно-коричневих пелюсток і теплому тону забарвлення квіток. Чорнобривці досягають висоти 20-100 см, рослина гілляста, компактна. Коренева система добре розвинена. Суцвіття прості або махрові, розміром 5-12 см в діаметрі, різних яскравих насичених тонів: однотонні (жовті та оранжеві), частіше двоколірні з червоно-коричневими і бордовими плямами на жовтому і помаранчевому фоні, також різні за формою і махровістю. Квіти володіють сильним своєрідним ароматом. Висота кущів чорнобривців залежить від сорту рослин.
В основному рослини ці теплолюбні, посухостійкі й динамічні. Ростуть на відкритих сонячних місцях, але можуть добре розвиватися і рясно цвісти при невеликому затінку. Чорнобривці мають здатність знезаражувати ґрунт. Де ростуть чорнобривці - там менше скупчення шкідників. Вони невибагливі рослини. Особливо це стосується чорнобривців відхилених, які ростуть практично на будь-яких ґрунтах. Високорослі сорти більш вимогливі до умов вирощування. Розмножують чорнобривці насінням, висіваючи його на розсаду або безпосередньо у відкритий ґрунт.
Великою перевагою чорнобривців є стійкість до шкідників і хвороб. Ця рослина відрізняється своєрідним пряним ароматом. Фітонциди, які виділяє вся рослина, відлякують шкідливих комах, а також затримують розвиток хвороботворних мікроорганізмів в ґрунті.
В себе на батьківщині чорнобривці ще задовго до наших часів використовувались місцевим населенням. Індіанці здавна застосовували рослини у своїх ритуалах, а також для лікування різних хвороб. Чумаки брали сушені квіточки із собою до Криму. Козаки завжди возили із собою в походи, як засіб від шлунку. Не менш популярні були чорнобривці і як прянощі. Ця сфера їх застосування навіть знайшла відображення в назвах деяких видів. Ефірна олія чорнобривців дрібноквіткових застосовується у виробництві східних кондитерських виробів, лікеро-горілчаній, миловарній і парфюмерно-косметичній промисловості. Традиційно ця рослина використовувалася як натуральний природний барвник для їжі, тканин, різних матеріалів. Чорнобривці використовують для боротьби з паразитами суниці, картоплі та інших культур, для цього їх висаджують з боків грядок. Чорнобривці - натуральний природний барвник для тканин.
У Мексиці сухі букетики цих квітів розвішують в будинку для відлякування настирливих мух. Мішечки з сумішшю з висушених чорнобривців, полину, лаванди і інших сильно пахучих рослин навряд чи сподобаються молі. Мексиканські індійці застосовували настій чорнобривців для посилення лактації, полегшення ревматичного болю. В Індії соком листків лікували екзему. У квітках містяться каротиноїди (лютеїн), які призупиняють ризик розвитку катаракти.
У деяких країнах Європи і Латинської Америки висушені квіти (точніше - суцвіття кошики) вживаються як приправа, відома в Росії і на Кавказі під назвою імеретинський шафран. Аромат прянощів дуже специфічний, квітково-пряний з фруктовими нотами. При готуванні слід враховувати, що запах імеретинського шафрану дуже глибокий та потужний, і додавати його потрібно в дуже обмеженій кількості. Сучасна грузинська кухня вже просто не уявляє себе без імеретинського шафрану, який є обов'язковим елементом знаменитої суміші хмелі-сунелі.
Цілі суцвіття чорнобривців використовують в кулінарії для солінь, маринадів, ароматизації оцту та оливкової олії. Можна використовувати як висушені, так і свіжі квітки. Чорнобривці роблять їжу кориснішою, сприяють нормальному травленню; покладені в маринади, вони додадуть овочам аромат і пружність. Чорнобривці можна додавати в компоти і киселі, які набувають не тільки особливого аромату, але і лікувальних властивостей, підвищують стійкість організму до застуди, грипозних захворювань, різних мікробів, рятують людей від вірусів і бактерій, зміцнюють імунітет. Наші бабусі, особливо в селах, коли хімічні таблетки ще не мали особливої популярності, застосовували чорнобривці як ефективний потогінний засіб, що рятував у разі застудних захворювань.
Наталя Земна пише: «Одна квіточка чорнобривців - це денна доза для людини, аби нормально працювала печінка, функціонував добре жовчний міхур, працювала ефективно підшлункова залоза. Щоб не дай Боже, не захворіти на цукровий діабет. У гіпертоніків чорнобривці нормалізують тиск».
Ось такі вони, наші чорнобривці!