На сьогоднішній день на столи людей потрапляють різноманітні напої – від чистої негазованої води до спиртного у пластиковій посуді, спеціальних картонних пакетах і лише невелика частина у скляній тарі. 

Найчастіше молодь і діти різних вікових категорій полюбляють газовані солодкі води, а вони найчастіше продаються у пластикових пляшках. Сьогодні пластиковий посуд називають супутником людського життя, бо вже важко уявити без нього побут людини ХХІ ст. 

На початку використання пластику, у такі ємкості розфасовувалися лише речовини побутової хімії. А сьогодні? Крім напоїв, які швидко випиваються, пляшка стала необхідна як елемент дизайну. Немає ні однієї людини, яка б не бачила проявів творчої фантазії людей, які знають і вміють використовувати вже пусті пляшки. Цікаво, але не лише українці вміють робити з пластикових пляшок все, що завгодно, майже в різних куточках Землі населення використовує пластикову посуду не за призначенням. Наприклад, вирізають вази, попільнички, підставки під кашпо, штучні квіти, «дизайнерський» одяг, совки для сипучих товарів, годівниці для пернатих, мишоловки, як пугала на городах, … А хто з вас не бачив взуття із пластикових пляшок у африканських дітей, що нагадує відомі нам в’єтнамки.

Хто ж винайшов пластикову пляшку? 

Пластикову пляшку у 1970 році в США винайшов Натаніел Уайет. Вперше в такій пляшці з’явився напій Рерsі. Крім самого напою, який вважався чимсь надзвичайно смачним, пляшки відразу полюбили за те, що вони мали низьку собівартість, не билися і були легкі у порівнянні із скляними. Створюють  пластикові товари із складного термопластикового поліефіру терефталової кислоти та етиленгліколя. Деякі джерела пишуть, що до складу пластику входять і бутан, і бензол, і гексан, і вініловий ацетат. Хто ж нам скаже правду? 

Пластиковий посуд поділяється на декілька підвидів:

-Поліетилентерефталат - найпоширеніший вид пластика. У посуд з нього розливають соки, води, кетчупи, майонез, олію, гелі, косметичні засоби. такий пластик вважається безпечним, але недоліки в тому, що в такі пляшки легко проникає ультрафіолет, кисень, вуглекислий газ і так же легко просочується через стінки. При нагріванні такі пластикові пляшки виділяють отруйні речовини, наприклад, сурму. Крім цього вважають, що повторно такі пляшки використовувати непотрібно, бо їх досить важко промити всередині, де потім розмножуються мікроорганізми. 

-Поліетилен високої щільності – пластик, з якого виготовляють каністри, ємкості для різноманітних миючих засобів, флакони для шампунів, одноразовий посуд, контейнери для харчових продуктів, контейнери для заморожування, ковпачки і кришечки для пляшок, фасувальні пакети, міцні господарські сумки та ящики для фруктів, овочів. Переваги такого посуду, знову ж легкість, міцність, дешевизна у виробництві та їхній переробці, а також стійкість до кислот, лугів, масел та різних так званих агресивних рідин. Цей посуд термостійкий і може втримувати температуру понад 100 градусів. При переробці подрібнюється і знову використовується для виробництва нових виробів.

-Поліетилен низької щільності – пластик, з якого виготовляють звичайні пакувальні матеріали для магазинів, базарів, а також CD і DVD-диски. Вважають, що для здоров’я ніякого негативу не мають, але негатив у тому, що вони захаращують навколишнє середовище.

Виробництво пластикової пляшки (його можна побачити по телебаченню) досить цікаве: спочатку із спеціальної сировини формують заготовку – преформу, а вже з неї видувається пляшка. Цей процес безперервний, має значну швидкість і нагадує карусель. За 1 годину можна видати понад 50-60 тисяч штук. Але інші системи виробництва складніші і не такі швидкісні (10 тисяч штук за годину).

Преформа має вигляд пробірки із досить товстими стінками, які після видування стають тонкими. На одному з етапів видув відбувається до певних розмірів. Для створення різнокольорових пляшок сировину підфарбовують. Зазвичай для солодкої води кольори пластику світлі, прозорі, голубуватого чи зеленуватого відтінків; для пива – темно коричневі або темно зелені; для олії - жовті. Але для спиртних напоїв такі пляшки використовувати не бажано, так як спирт може вплинути на виділення із пластика досить шкідливих хімічних речовин. 

Важливе значення для пластикових пляшок – це кришка. Вони є однокомпонентні і двохкомпонентні. Однокомпонентну відкрити досить важко, інколи необхідно використовувати не лише пальці, а наприклад, щипці, щоб повернути.  

Нікому не є таємницею, що використаний пластиковий посуд став для України майже екологічним лихом. На відміну від інших країн, де його утилізують спеціальними методами, у нас до цього ще практично не дійшли. Лише незначна частина його переробляється, тобто на відміну від скляної тари, пластик майже не збирається. Також відсутні сміттєві баки для пластику. Тому він скрізь валяється під ногами, бо внаслідок його легкості розноситься вітром. Часто під час поривів, його можна побачити не лише під ногами, а й на кущах, деревах, парканах… В інших країнах, встановлені спеціальні контейнери, а завдяки тому, що пляшки мають певне маркування у вигляді одиниці в знаку рециклінга, полегшує їхнє сортування. Потім зібраний посуд сортується в кіпи. На переробних виробництвах із використаного пластика крім такої ж продукції його ще перетворюють на сажу або вуглецеві волокна, які є цінною сировиною для електротехнічної та шинної промисловості. Але такий процес надто складний, трудомісткий, енергозатратний та потребує багато тонн води, яку потім не можна виливати у каналізацію без певного очищення.

Світові хіміки визначили, що пластик виробляє менше парникових газів у порівнянні з алюмінієм чи склом. Отже, не настільки він екологічно шкідливий. Тільки інша група вчених в цьому надто сумніваються.

Роман Кошевой у своїй публікації про пластикові пляшки наводить цікаві приклади незвичайного їхнього використання у світі:

-Китайський фермер розмістив 66 пляшок на даху свого будинку, з’єднавши їх між собою системою трубочок. Вода в них нагрівалась практично миттєво і поступала в житло. Її вистачало для прийняття душу трьом членам сім’ї. 

-Японський модельєр кроїть пластикові наряди, які нагадують «броню», щоб захистити тіло. Цікаво від чого? Звичайно, від ударів.

-Французькі дослідники спорудили яхту із 16000 пластикових 2-л пляшок, заповнених сухим льодом. Вони захотіли пропливти на ній від Сан-Франциско до Австралії. 

-Британський еко-піонер Річард мав мету створити власний острів із пластикових пляшок. Хоча у Тихому океані вже давно ходить за хвилями саморобний острів, що складається із 3 млн. тонн пластика, площею в Техас. Тільки він не людський витвір, а плаваючий на воді викинутий «хлам», який збирався і спресовувався протягом 10 років.    

Медики вважають, що посуд, зроблений з пластику, містить у своєму складі хімічні сполуки, які здатні викликати у людини приступи головного болю, в основному мігрені. Крім головного болю, вони провокують безпліддя, ожиріння, серцево-судинні хвороби та, навіть, цукровий діабет. І це не пусті слова, були проведені численні дослідження. 

Вчені провели експеримент на лабораторних гризунах, яких розділили на дві групи. Перша отримала дозу бісфенолу А, який входить до складу пластику, другому ж не дали нічого. Через півгодини після прийняття даної хімічної речовини активність гризунів впала, вони почали ховатися від яскравого світла і гучних звуків, що сигналізувало про головні болі. 

За словами експертів, близько 80 % шкідливих речовин, що виділяються пластиком, потрапляють в організм з настільки популярних пластикових вікон і меблів. Але найнебезпечнішу дозу ми отримуємо з посуду: шкідливі сполуки легко переходять з харчового пластику безпосередньо в їжу. Але, як стверджують виробники сертифікованого посуду, він абсолютно безпечний, якщо використовувати його за призначенням та дотримуючись певних правил.