З кожним роком все більше і більше на українських подвір’ях та у приватних приміщеннях і офісах можна зустріти екзотичних рослин, або рослин, яких раніше ніхто у нашій місцевості не бачив. Такою рослиною можна вважати ноліну. Ноліна – багаторічна тропічна рослина з екзотичним виглядом, природний ареал якої знаходиться в Південній Мексиці, поширюючись в південні райони Сполучених Штатів. Взагалі відомо десь 30 видів нолін, але у кімнатному квітникарстві найчастіше поширений тільки один вид - ноліна відігнута.

У неї є дві загальноприйняті назви – це не лише ноліна, а й бокарнея. Назва Nolina було дано на честь французького абата XVIII ст.. Жана Баптиста Ноліна, (з інших джерел за прізвищем С. Р. Ноліна - відомого прогресивного сельскогосподарника і письменника, який жив в кінці XVII - початку XVIII століть). Звідки пішла назва Beaucarnea - на жаль, вченим з'ясувати не вдалося.   

Величаві на вигляд ноліни мають тонке гнучке листя, розеткою розташоване на стовщених прямостоячих, вигадливих стовбурах, розширених донизу. У природних умовах стовбур досягає висоти 8-10 м, в діаметрі до 1 м, а в кімнатних умовах може досягати до 2 метрів. 

Потовщені знизу стовбури нагадують пляшку, тому у народі  цю рослину називають пляшкове дерево, або пляшкова пальма. Саме це потовщення стовбура є ефективним накопичувачем води і дозволяє рослині виживати в місцевостях, де дощ іде буквально один-два рази на рік. 

Вижити в таких умовах допомагають і жорсткі, довгі, дуже вузькі листки, які ростуть вгору, але красиво згинаються і никнуть. У багатьох зрілих екземплярів листя ще й злегка звиваються, закручуючись по спіралі. По краях старого листя можна розрізнити дрібні загострені зубчики, як у агави. В сильну спеку листки можуть збиратися в щільні пучки і, тим самим, значно зменшувати випаровуючу поверхню. Тобто, ця рослина вміє економити воду. Зовнішньо листки нагадують листя нашої осоки, і об них можна порізатися. Крім цього вони такі міцні, що в Мексиці місцеве населення використовує їх для плетіння кошиків та сомбреро.

З центру розетки листків влітку з'являється високе квітконосне стебло – стрілка - розгалужені пухкі волоті з масою дрібних біло-кремових квіток. У домашніх умовах не цвіте, в оранжереях цвітуть тільки старі рослини. Плід глибоко трироздільний, часто роздутий. Містить 1-3 насінини.

Ноліна, бокарнея – це ще не всі назви цієї рослини. Нижня частина стебла оголюється, і покривається гладкою, сіруватою корковою тканиною. Саме через фактуру пробкової кори стовбура, що не пропускає вологу і, яка схожа на стару зморшкувату шкіру слона, рослину називають також «слоновою ногою», а через крони з довгих вузьких листків ще й «кінським хвостом» чи «хвостом поні». Він нагадує рясний сніп густих лінійних листків, що досягають майже 2-м довжини. 

Бокарнея вважається невибагливою рослиною, так як в розширеній основі стовбура, яке називається каудексом, накопичується волога, що дозволяє їм легко витримувати довгий час без поливу. Але згубним для ноліни може виявитися надлишок вологи в грунті, який не засвоюється і не випаровується, тому рослина легко може загнитись.

На верхівці бокарнеї може бути одна і більше точок зростання, але часто рослина практично не галузиться і має всього одну «шапку» листя. Розгалуження, звичайно, починається тільки після цвітіння. 

Таким чином, одна і та ж рослина, а має декілька назв, які вона отримала із-за незвичних форм і зовнішнього вигляду вегетативних органів: стовбура – «пляшкове дерево» та «слонова нога» і листків «кінський хвіст».