Козлобородник – смішно цікава назва дворічної трав'янистої  рослини. Чому вона саме така? Мабуть, говорить про якісь її морфологічні ознаки. Які ж саме, будемо розбиратися?

Зустрічається ці рослина в дикій природі, але може вирощуватися як овочева рослина, бо ще здавна її вживали як овоч. Інша назва - козелець. У перший рік життя утворює конусоподібний або циліндровий коренеплід і розетку прикореневого листя. На другому - цвіте і плодоносить.

Стебло козлобородника з рожево-фіолетовим відтінком висотою 30-120 см, яке називають «вівсяним коренем», воно гіллясте, струнке і «прикрашене» зеленими, що віддають синявою, листям. Корінь стрижневий, веретеноподібний, м'ясистий, з бічними корінцями на кореневій шийці. Листки обгортають стебло, вони сидячі, довгі, лінійні, загострені, синювато-зелені. На верхівці стебла знаходиться кілька великих квіткових кошиків зі світло-жовтими язичковими квітками. Хоча деякі види козлобородників мають не жовті, а фіолетово-пурпурні квітки. Після цвітіння квіткові кошики утворюють характерні великі пухнасті кулі, що нагадують відцвілі кошики кульбаби. Тому інколи люди називають цю рослину ще й «великою, або високорослою кульбабою». Насіння циліндричні, з носиком.

Кошики «набиті» язичковими квітками обох статей. На добре освітленому місці золоті голови козлобородника дивляться виключно на сонце, як соняшники,  тому й називають його ще й рослиною Сонця. Цвіте з травня по серпень. Нерозкритий пухнастий квітковий кошик схожий на цапову бороду, що, ймовірно, й дало назву рослині. Є буквальний переклад з грецької мови, де «тragos» - «козел», «pogon» - означає «борода». Цікаво, але за конусоподібні, довгі корені з численними бічними відгалуженнями в нижній частині, овоч носить також назву козлобородник. Тобто у назві рослини задіяні, і надземні, і підземні частини.

Козлобородник - хороший медонос. Його квітки відкриваються до світанку, а близько полудня вже закриваються. Ця особливість цвітіння відображена в англійській назві рослини, яка перекладається як «Джон йде спати опівдні».

Зелені частини рослини у фазі цвітіння містять до 20% протеїну, 10% жиру, до 25% клітковини, легкорозчинні вуглеводи, безазотисті екстрактивні речовини і гіркий молочний сік. У коренях містяться крохмаль, інулін і білки, а у насінні - олія. Рослина містить кальцій, фосфор, залізо, магній і вітаміни  A1, B1, B2, C, Е.

З огляду на смакові та поживні властивості козлобородник відноситься до дуже цінних рослин. Він – висококалорійний овоч. У їжу вживається корінь жовто-сірого кольору. Також його можна використовувати для приготування салатів, супів, або ж тушкувати, готувати на пару чи смажити як окремо, так і з додаванням інших овочів. Він може бути основною стравою, або ж гарніром до м’яса, яєць і риби.

Зважаючи на багатство вітамінів і поживних речовин, споживання козлобородника рекомендується особам, які перебувають на дієті чи мають слабкий чутливий організм. Корінь козлобородника також радять вживати фізично та психічно стомленим особам, і тим, хто подолав важкі виснажливі хвороби. 100 г козлобородника – 93 Ккал. Смажений корінь козлобородника можна застосовувати як замінник кави.

Крім усього корисного, козлобородника вважають бур’яном, бо ним може заростати значна площа місцевостей. Але він також використовується як оздобна рослина, бо має дійсно гарні декоративні квіти.