Кульбабу, як типового представника родини Айстрових (Складноцвітих), ми розглядаємо на уроках біології. Всім нам ця прекрасна весняна рослина знайома ще з дитинства, адже саме вона приносить сонце на землю, тобто численні «діти сонця» спускаються і покривають її сяючим килимом. Зовсім недавно ще безколірна після зими природа поверхні землі завдяки цвіту кульбаб миттєво стає святковою і перетворюється в чарівну картину. Кульбаба приваблює красою своїх золотаво-жовтих квіток та нестримним бажанням полетіти разом із мініатюрними парашутиками. І назва в неї цікава. Чому ж вона кульбаба? Мабуть, рослина схожа на бабу, підперезану, неначе куль, а куль – це особливість зв’язування, наприклад, стебел злакових рослин. А у кульбаби схожа на куль гола розширена верхівка квіткової стрілки (квітколоже) оточена загальною обгорткою з лінійно-ланцетних листочків.

 А ще в різних літературних творах, народних казках, травниках та енциклопедіях кульбабу називають літучки, пустодуй, солдатики, повітряна квітка, масляна квітка, коров'яча квітка, березневий кущ, молочний колір, светик, гармата, молочник, зубний корінь, бабка, бабакуля, вовчий зуб, мелайниця. Російська назва також всім відома – одуванчик, в якому відображена особливість обдуватися вітром і розлітатися, а латинська назва taraхacum утворена від грецького слова, що означає заспокоювати. 

Про кульбабу можна прочитати в різних творах відомих письменників та поетів. Наприклад, Нечуй-Левицький пише: «Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі», або М.Руденко «Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух». Її також зображали на полотнах відомі художники, про неї досить багато написано в медичній літературі та, звичайно, в кулінарних книгах, особливо старих виданнях.Першими хто оцінив харчові якості кульбаби були древні китайці. Цікаво, але факт, італійці сьогодні широко вживають в їжу кульбабу, у них це дуже популярна і улюблена їжа. А судячи з ціни на блюдо з кульбаб в ресторані — це делікатес … На італійських ринках продають культивовані кульбаби, спеціально вирощені з насіння. Італійці кажуть: «Якщо вживати в їжу кульбабу, то хвороба проходить повз двері будинку». Не треба купувати штучні мультивітаміни, так як в кульбабі міститься цілий алфавіт натуральних вітамінів і біологічно активні компоненти, та ще маса корисних речовин —елементів таблиці Менделєєва. У кульбабі дуже багато магнію, що добре для нервів, серця і хвороб крові. У листі кульбаби багато фосфору, більше, ніж в листових овочах. Крім того, фосфор - це здорові і міцні зуби. Листя кульбаби містять до 5% протеїну, вони багаті вітамінами С і Е, каротином, залізом, калієм, магнієм, кальцієм, марганцем і йодом. У пилку є мідь, нікель, бор і кобальт. У коренях до осені накопичується до 35% інуліну, в них міститься багато цукрів і інших корисних речовин.

Кульбаба - багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см. Корінь вертикальний, товстий, м'ясистий. Стебло вкорочене. Перистолопатеві, голі або розсіяно-волосисті листки зібрані в прикореневу розетку. Квіткове стебло порожнисте (дудчасте), на верхівці несе один квітковий кошик. Цвіте кульбаба в квітні - червні, іноді повторно восени. Квітки жовті, численні, зібрані в суцвіття кошик. Плід - сіро-бура сім'янка з чубчиком білих м'яких волосків. Дозріває кульбаба досить швидко, тобто тільки-но цвіла, вже через декілька днів на місці суцвіття з’являються пухнасті кульки із численних парашутиків. Дехто вважає, що кульбаба –  рослина, що дуже швидко стає сивою, і пояснити це можна саме із-за утворення дійсно сивих за кольором кульок із насінин. Крім того, вся рослина містить молочний сік. 

Подувши, вітер розносить  сім'янки на великі відстані, і, приземлившись у тому місці, куди він їх заніс, на наступний рік дадуть розетку листків, в центрі якої піднімуться жовті кошики квіток. А зовсім скоро на місці кошиків з'являться нові пухнасті кульки, які знову і знову будуть підкорювати відстані. Великий російський ботанік К.Тімірязєв підрахував, що якщо на одному стеблі кульбаби дозріє 100 летючих плодів, то в перший рік вони можуть дати, природно, 100 нових розеток. Нові рослини, зайнявши землю, можуть довести чисельність потомства до 10 000! Через десять років при такій швидкості розмноження число кульбаб, що розлетілися від єдиної пухнастою головки, досягне величезної величини - 1 000 000 000 000 000 000!  Уявити це можна таким чином: якщо одна кульбаба займає площу близько 20 кв.см, то для розміщення такої кількості кульбаб не вистачить, навіть, всієї поверхні земної суші. Вони можуть заселити п'ятнадцять таких планет, як Земля! Оце так!?

Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6-й годині ранку, а закриваються о 10-й, її можна використати для створення квіткового годинника, що й зробив свого часу Карл Лінней. До того ж кульбаба — непоганий барометр: на дощ її кошики закриваються. У негоду вони зовсім не відкриваються. Людям не дуже подобається те, що кульбаба засмічує польові культури, городи, луки, сади.

Називають кульбабу сонячною аптекою, бо з лікувальною метою її використовують для лікування практично всіх систем органів у більшій чи меншій мірі, причому як наземну частину, так і коріння. Але збирати кульбабу біля доріг не рекомендується, бо вона накопичує свинець із автомобільних газів. Наземну частину заготовлюють під час цвітіння рослини, корені – восени і ранньою весною. Із історичних джерел відомо, що нею ще лікували у Древній Греції та Римі. Теофраст рекомендував її для лікування веснянок і печінкових плям на шкірі. Вона дуже докладно описується в травниках середньовіччя. 

Із різноманітних джерел всього світу, де росте кульбаба відомо, що листя йдуть в салати, з квітів виробляють чудесне лікувальне варення від ста хвороб, квіткові бруньки консервують і маринують, вживаючи в салати, вінегрети і солянки. Не менш цілюще й вино. З коріння, викопаного восени, роблять здоровий і корисний кавовий напій. З усієї рослини (листя, коріння, квіти) виробляють консервований сік - чудові ліки. Наприклад, парижани свої хворі суглоби лікують дуже просто і ефективно - як тільки розцвітають кульбаби, зривають 10 штук і ретельно, довго пережовують в кашку і ковтають. Декілька століть тому члени сім'ї одного баварського короля після обіду заходили до аптекаря, який частував кожного повною чарочкою соку кульбаби. На Сході цю рослину використовували для профілактики хвороб старості.

Наша рідна кульбаба  найкращий, простий і доступний засіб для очищення крові і лімфи. До того кульбаба покращує роботу шлунково-кишкового тракту та використовується як жовчогінний, сечогінний, жарознижувальний, потогінний, кровоочисний, бактерицидний засіб. Вона відновлює сили, покращує обмінні процеси в організмі, виводить з нього шлаки, посилює функцію підшлункової залози, збільшуючи вироблення інсуліну. Також очищує кров, тому в старих посібниках говориться про кульбабу, яка очищає організм від «дурной крови». Вживання соку зберігає молодість, надає сили та енергії. 

Також кульбабу використовують для швидшого зростання кісток при переломах, при захворюваннях щитовидної залози, для посилення лактації у годуючих матерів, при алергічних захворюваннях, як протигарячковий засіб, при туберкульозі легенів. І, нарешті, ванни з відвару коріння кульбаби приймають при екземі, шкірному висипу. Соком з рослини змащують мозолі, бородавки, вугрі. З соку роблять примочки при укусі отруйних змій. Витяжка з коріння кульбаби є хорошим засобом при опіках і  променевих ураженнях шкіри. Стародавні лікарі рекомендували сік кульбаби проти веснянок і пігментних плям на шкірі. Таким чином, кульбаба – це ліки широкого спектру дії, це «золото під ногами, і не потрібно лінуватися його підняти, щоб здо¬ров’я мати».

Вірите, чи ні, але Укрінформ новини повідомили, що медики дитячої лікарні Китаю видалили з вуха 16-місячної дівчинки паросток кульбаби, що практично розпустився. Розмір пророслого насіння, який витягнули з вушного проходу дитини, був 2 см. Кульбаба росла у вусі упродовж 4 місяців. Отже, кульбаба невибаглива рослина: їй необхідне тепло, волога і затишок.

Про те, що сік кульбаб можна використовувати для виготовлення гуми, відомо вже давно. Але в даний час таке виробництво у промисловому масштабі пов’язане з рядом складнощів, тому широко поширений бур’ян майже не використовується при виробництві гуми. Дослідники відзначають, що гума, отримана з кульбаб, має такі ж якості, що і звичайна гума з каучукових дерев. Але важливою відмінністю є те, що каучук необхідно завозити з субтропічних країн, а кульбаби ростуть у себе в країні. ]Кульбаби, в порівнянні з каучуковим деревом, мають ряд переваг, їхній вегетативний період  триває не кілька років, а один рік, і після цього рослину можна відразу збирати і обробляти. 

У квітковому календарі про кульбабу сказано «Квітка кульбаби народилася на світ цікавою й допитливою. Вона прокинулася навесні, подивилася навколо й помітила вгорі прекрасне, велике та яскраве сонце. Сонце глянуло на неї, залоскотало своїми тендітними, теплими промінчиками - і квітка враз стала жовтою. Кульбаба так полюбила сонечко, що вже не могла відвести від нього палкого погляду».

Скульптор Григорій Потоцький - засновник Міжнародної Академії Доброти створив пам'ятник під назвою «Кульбаба - символ доброти і дитинства». Це триметрова бронзова скульптура вагою 250 кг. За його словами, створюючи пам'ятник, він хотів втілити у своєму творінні заклик людей до доброти, тому кожен парашутик пам’ятника має вигляд розкритої долоньки з оком, що є символом відкритого серця.