Пришкільна територія. Початок березня. Під вікнами, особливо у внутрішньому дворі, починають цвісти жовті суцвіття, які здалеку на перший погляд нагадують кульбабу, але лише на перший погляд. Коли уважно придивитися до цих перших весняних «сонечок», то стає зрозумілим, що це зовсім інша рослина. Дійсно, інша – це особлива ранньоквітуча багаторічна рослина мати-й-мачуха, що цвіте від березня до середини травня. Вона належить до перших квітучих весняних трав. Що має прямостояче квітконосне стебло 7-20 см заввишки. Її запах нагадує легкий запах меду.   

Свою незвичну назву мати-й-мачуха отримала завдяки будові листя. Його нижня сторона пухнаста і м'яка - «мати», а верхня гладенька і холодна - «мачуха». Нижня сторона листків випаровує воду слабше, а тому вона «мати» і тепліша за верхню - «мачуху». Тобто один бік листочка м’який і лагідний, як мати, а другий жорсткий і холодний, як мачуха.

Наукова назва - Tussilago farfага походить від латинських слів «tussis» — кашель і «agree» - видаляти, що прямо вказує на лікувальні властивості рослини; farfara від «far» - борошно, бо зісподу листки борошнисто-білі, або їх ще називають білоповстисті, тому створюється враження ніби їх посипали борошном.Мати-й-мачуха - рослина родини айстрові, що має ще й інші назви: мачушник, матишник, підбій, підбільник, білопух, білий лопух, білокопитник, кінське копито, підковник весняний. Але у сучасній українській ботанічній літературі найчастіше вживана назва підбіл звичайний. Вона пов’язана з тим, що зверху листя темно-зелені, а знизу за рахунок сильного опущення білуваті. 

Ця багаторічна рослина поширена майже на всій території Євразії. Задовго до того, як з'являться листки, повзуче кореневище викидає закладені ще восени прямостоячі квітконоси з червоними лусочками і яскраво-жовтими суцвіттями. Квітки з яйцеподібно-ланцетними червонуватими лусочками і кінцевими кошичками з крайових язичкових і внутрішніх жовтих трубчастих. Язичкові квітки в кілька разів довші за середні трубчасті. Суцвіття – поодинокі пониклі жовті кошики на верхівці квітучого стебла. Тільки набагато пізніше розвиваються черешкові листки округло-серцеподібної форми розміром в долоню, по краях слабо виїмчасті, з грубими зубчиками.

Цікава особливість у мати-й-мачухи ще й така: на її кореневищі квіткові й листкові бруньки утворюються нарізно. І першими, коли починає танути сніг, у березні-квітні, виростають стебла-квітконоси. Тільки після відцвітання утворюється кілька пагонів з нечисленними зубчастими по краю листків.

Найчастіше мати-й-мачуху зустрічають на відкритих територіях: по краях полів, на узбіччях доріг, на пустирях, у канавах, у кар’єах, на кам’янистих (щебнистих) місцях, на залізничних насипах. У посівах вона може бути злісним бур'яном, бо розірвані під час оранки частини кореневища дають безліч нових сходів.

Мати-й-мачуха - лікарська рослина, а саме один з найпопулярніших засобів народної медицини і має дуже давню історію застосування. Ще Гіппократ застосовував припарки з нього при наривах. Діоскорид і Пліній Старший призначали його відвар при захворюваннях дихальних шляхів, а при кашлі радили вдиха¬ти дим спалюваних сухих листків.

Цілющі властивості мати-й-мачухи визнані й сучасною медициною, її радять як відхаркувальний засіб та як гіркоту для збудження апетиту. Входить вона й до складу грудного чаю для поліпшення дихання. Тому і не дивно, що латинську назву виду дослівно перекладають українською мовою як «кашлегін борошноносний».

Основними діючими речовинами в листках мати-й-мачухи є гіркі глікозиди, дубильні речовини, ефірна олія, сапоніни, слиз, органічні кислоти (галова та винна), а також полісахариди — декстрин та інулін, вітамін С (5 мг%). Ці ж сполуки наявні і в суцвіттях. До вітчизняної фармакопеї включені лише листки рослини. 

Квітки збирають навесні, молоді листки – через 2-3 тижні після того, як обсіменяться кошики.

Мати-й-мачуха вважається особливо цінним ранньовесняним медоносом, який дає бджолам нектар і пилок. Медова продуктивність рослини 8-30 кг з гектара. Навесні мати-й-мачуха — справжня благодійниця для бджолиних сімей, оскільки підтримує ранній медозбір і сприяє ранньому розвитку бджіл.

Відомий випадок використання мати-й-мачухи в геральдиці: на створеному в 1990 році гербі норвезької комуни Наннестада зображені на зеленому тлі три квітки мати-й-мачухи, бо ця  рослина широко поширена в цій місцевості.

Про цю рослину складено не одну легенду. Наприклад, «Жила собі родина. Та через деякий час мати захворіла й невдовзі померла. Залишилися дочка з батько удвох, але батько швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. Мачуха була злою: весь час карала її за різні дрібниці. Дівчина сумувала за своєю рідною ненькою і часто плакала. Аж ось на її городі виросла дивна рослина, при якій зовсім не було листочків. Квітка цієї рослини нагадувала дівчині матір і тому вона часто сиділа і дивилася на неї плачучи. Незабаром з’явилися листочки. Сльози образи капали на їхню поверхню і зверху вони робилися холодними. А сльози смутку за мамою котилися під низ, там була тепла поверхня, вкрита м’якими ніжними ворсинками. З того часу коли взяти листок мати-й-мачухи та прикласти до обличчя, то на дотик можна відчути, що одна сторона листків холодна і шорстка (то мачуха), а інша – м’якенька і тепла (то мати). 

Тому не зовсім проста на перший погляд рослина з досить цікавою і незвичною назвою мати-й-мачуха.