У подібних умовах існування тварини різних систематичних груп іноді набувають подібних пристосувань до навколишнього середовища, якщо зазнають впливу одного і того самого відбірного фактора. Цей процес називається конвергенцією, або зближенням ознак. У біології термін «конвергенція» найчастіше застосовується в порівняльній анатомії, в ембріології і в палеонтології. Його латинське походження «сonverge» означає «зближуюся, сходжуся», тобто сходження ознак в процесі еволюції неблизько споріднених груп організмів, придбання ними схожої будови в результаті існування в схожих умовах і однаково направленого природного відбору. Унаслідок чого органи, що виконують в різних організмів одну і ту ж функцію, набувають схожої будови. Але на думку вчених, конвергентна схожість ніколи не буває глибокою.

   Конвергенція майже незмінно пов'язана з адаптацією до схожих екологічних ніш. Для ознайомлення з конвергенцією, учням пропонуються наступні приклади:

1.Дуже близькі за формою тіла китоподібних та риб:

- тіло торпедоподібне та обтічне;

- наявні плавці як органи руху;

- хвостова частина стиснена з боків та мускульна;

- голова велика, шия невиражена.

2. Схожість кінцівок у плаваючих тварин, що належать до різних класів: риби, наприклад, акула, плазуни, наприклад, вимерлий іхтіозавр, і ссавці, наприклад, дельфін. Екологічні ніші цих великих рухомих водних тварин однакові для всіх трьох груп, а це потребує схожих вимог до форми тіла тварини.

3. Нагромадження жиру у ластоногих, китоподібних і ссавців – це фізіологічна ознака, що вважається конвергентною. Його товщина становить від 10 до 50 см. Причому підшкірний жир захищає тіло від багатьох небажаних впливів довкілля.

4. Передні риючі кінцівки крота і вовчка (капустянка, медведка, під’їдень) – також конвергенція. Ґрунт дуже щільний, пересуватися в ньому складно, тому підземний спосіб життя виробив у цих абсолютно різних тварин дуже подібні пристосування: передні кінцівки у них вивернуті, з потовщеною гомілкою - спеціальні пристосування для риття. Капустянка «Gryllotalpa» перекладається як «кротоцвіркун», бо дійсно, вона разюче нагадує крота. Крім того, у пошуках їжі, і кроти, і капустянки, риють, або копають довгі та глибокі підземні ходи та спеціальні камери для їжі та потомства.

5. М’ясні породи великої рогатої худоби мають коротші ноги, голову і масивніше тіло, ніж молочні породи. 

6. Ще одним прикладом конвергентної подібності є формування жорсткого важкого скелета із захисною функцією в різних групах сидячих тварин. Такі скелети характерні для губок, кнідарій, коралів і покривників.

7. Прикладами конвергенції є також розвиток невеликого числа пальців в кінцівках коня і страуса. 

8. Бражник, як і колібрі, не сідає на квітку в процесі харчування, а зависає над ним в повітрі, так само швидко-швидко перебираючи вузькими крилами. Тому, через незнання, бражника плутають з колібрі.

9. Подібність трубкозуба через низку особливостей будови до американського комахоїда. Дана поверхнева схожість цих тварин виявилася результатом конвергентної еволюції.

10. Токсодон - південноамериканська вимерла копитна тварина нагадує сучасних носорогів, не будучи їх родичами. Вчені вважають це наслідком конвергентної еволюції.

11. Прикладом конвергентної еволюції на думку зоологів є також розвиток дивовижних камерних очей головоногих двозябрових - кальмари, каракатиці, восьминоги. Очі у них не тільки практично ідентичні, але їх структура і функції разюче схожі з очима риб, хоча і побудовані з абсолютно інших елементів. І це при тому, що загальний предок головоногих і риб існував близько півмільярда років тому в докембрійському періоді. Схоже на те, що за більш ніж 500 мільйонів років вільно плаваючі хребетні і головоногі знайшли аналогічні рішення проблеми зору.

   Основною причиною конвергентної еволюції вважається схожість екологічних ніш. Наслідком конвергентної еволюції є конвергентна подібність. Тобто схожість організмів, що грунтується не на їх спорідненості, а на близькому наборі ознак, що сформувалися незалежно в різних групах.

   В біології людини існує поняття конвергенція очей - фізіологічний акт зведення зорових осей обох очей на фіксуючому предметі. Здійснюється за рахунок одночасного скорочення внутрішніх прямих і частково верхніх і нижніх прямих м'язів обох очей; супроводжується звуженням зіниць і напругою акомодації.