Історія фізіогноміки йде корінням в глибоку давнину, адже з давніх часів людство помітило зв'язок між рисами обличчя людини, її характером і долею. Тому вивчення цього впливу отримало назву фізіогноміки. Вважають, що особливий розвиток отримала ця наука в Китаї, згодом в Японії, а розквіту досягла під час конфуціанства.

   Систему визначення якостей людини за рисами обличчя розробив ще Аристотель. Згодом деякі його вишукування послужили психологам при описі типів людей з різним темпераментом. Гіппократ на основі фізіогноміки діагностував хвороби, що зараз вміють визначати в Китаї, Індії, Тибеті. Там, навіть, видають ілюстровані атласи з вказівкою на обличчі ознак того чи іншого соматичного захворювання.

   Європейські вчені висували свої гіпотези щодо зв'язку вигляду, характеру та схильностей людей. Наприклад, австрійський анатом Франц Галль на початку XIX ст. створив «вчення», яке пояснювало різні особливості особистості людини опуклостями на черепі. Учений вважав, що підвищення на ньому утворюються завдяки посиленому розвитку частин мозку, яким відповідають певні здібності. Всерйоз займався фізіогномікою італійський психіатр і криміналіст Чезаре Ломброзо. У 1876 році він описав потенційного злочинця: «Скошений лоб, надмірно розвинені або, навпаки, нерозвинені мочки вух, велике підборіддя».

   У Японії та Китаї існували спеціальні школи, де людське обличчя вивчалося буквально по міліметру, адже обличчя людини - немов карта життя, що відображає риси характеру і темпераменту, здібності до навчання та професійного зростання, здібності, стан здоров'я та багато іншого, що можна прочитати на ньому.

   В XIX ст. сам термін «фізіогноміка» багато дослідників стали застосовувати в іншому значенні - як найменування вчення про міміку. Французький лікар Дюшен точно визначив, як працює кожен лицьовий м'яз. Його справу продовжив професор Київського університету Іван Сікорський. У 1912 році була видана його книга «Загальна психологія з фізіогноміки», де він вказав, з якими емоціями пов'язані зміни виразу обличчя, що залежать від численних м'язів. «Злість виражається скороченням пірамідального м'яза носа, - писав Сікорський. - Скорочуючись, цей м'яз дає характерне положення брови, а саме знижує її внутрішній кут, від чого брова приймає косе положення, в той же час на переніссі з'являються горизонтальні складки. Ось так і утворюються ті самі зморшки, які допомагають судити про характер».

   На сьогоднішній день фізіогноміка є своєрідним путівником по лабіринтах людського характеру. Фізіогномічні «прочитання» будь-якої людини, наприклад, колеги, сусіда, начальника, підлеглого… дозволить підготуватися до прояву його характеру, що допоможе уникнути можливих несподіванок у спілкуванні.

   Вважають, що у розмові зі співрозмовником лише 7% інформації отримується від його мовного потоку, 30% розуміння забезпечується вібрацією і інтонацією голосу, а ось понад 60% відсотків лягають на міміку, погляд і жести. 

Методи фізіогномічної діагностики активно застосовуються не лише психологами. Навичка миттєвого отримання достовірної інформації від співрозмовника корисний багатьом професіям, наприклад, керівникам, акторам, політикам, бізнесменам, менеджерам, лікарям і, звичайно, вчителям.

     Фізіогномісти говорять, що кожен рік людського життя відбивається на його обличчі. Обличчя можна розділити на три частини: верхню, середню і нижню:

     - верхня частина - це лоб, він відображає життєвий шлях людини. По цій частині отримують інформацію про період життя від 15 до 30 років;

-проміжок від брів до кінчика носа – середня частина обличчя, що відображає роки життя від 35 до 50 років;

-нижня частина: верхня губа, рот, підборіддя відповідає за період 51-77 років, і говорить про похилий вік.

   Вік від народження до 14 років відбивається на вушних раковинах, тобто за період дитинства відповідають вуха. Кожне вухо це 7 років життя. Для дівчаток при діагностиці важливіше праве вухо, для хлопчиків - ліве. Будь-які втручання на вусі, такі, як наприклад проколювання, до 14 років небезпечні, оскільки ви не тільки можете змінити долю дитини, а й накликати смертельну небезпеку.

     За вуха дитини можна визначити удачу батьків. Якщо вушна раковина тонка і неправильної форми, то, швидше за все дитина з бідної сім'ї. При м'ясистій дузі вуха - дитина буде мати незалежний характер, і сім'я буде забезпеченою. Мочки говорять про доброту людини. Найкраще, коли мочки повернені до щік. Це програмує удачу в старшому віці і каже про забезпеченість в старості. Приросла мочка говорить про здатність до необдуманих дій. Найкраще, коли вушна раковина притиснута. Відстовбурчені вуха говорять про незалежний характер і такі діти найчастіше непосидючі, неслухняні і норовливі. Маленькі вуха, говорять про нестачу енергії води. Це може програмувати захворювання серцево-судинної системи, гіпертонічну хворобу та інсульт. Людям з маленькими вухами не рекомендується їсти багато солодощів. Великий вушний отвір говорить про активну і темпераментну дитину, маленький отвір притаманний спокійним дітям. Величина, розмір і форма сережок має теж велике значення. Вуха, загострені до верху говорять про хороші інтелектуальні задатки. Якщо вушна раковина сильно притиснута, це символізує обережність і хитрість. Будь-яка асиметрія обличчя говорить про складні стосунки в сім'ї, тому діти з неблагонадійних сімей часто мають асиметричні обличчя.

     Ідеальний лоб свідчить про чудовий стан тіла і духу. Добре коли лоб плоский і широкий. Вузький і високий лоб обмежує можливості людини, робить його залежним від життєвих обставин. Якщо посередині чола є поглиблення і воно нахмурене, або наморщене, це ознака жорстокості, пом'якшена великодушністю і мужністю, розумом і розсудливістю. Дуже великий, але круглий лоб означає людину сміливу, але брехливу. Довгий лоб при довгому обличчі і маленькому підборідді означає жорстокість і тиранство. Гладкий лоб без зморшок говорить про те, що людина безтурботна і весела. Горизонтальні зморшки розташовані близько до брів символізують глибокий проникливий розум. Зморшки, що розходяться в усі сторони, кажуть про ексцентричність і оригінальність натури. Якщо лобова кістка сильно видається вперед - це говорить про владний характер і великі амбіції.

     Якщо у дитини відкриті, красиві, не надто великі очі, це говорить про її розум і розсудливість. Прямі брови говорять про принциповість. Коли брови наїжачуються і рухаються, це ознака сміливості і відваги. Маленькі очі говорять про лінь і замкнутий характер. Глибоко посаджені очі показують заздрісну, підозрілу і дратівливу через дрібниці людину; це знак недовірливості і хитрості дитини. Маленькі, круглі і бігаючі очі - цинізм і обман. Величезне значення має колір очей. Чорні, коричневі і зелені - відбивають повноту життєвої енергії. Блакитні очі - чутливість, добродушність, поступливість, спокій. Зелені очі - колір любові, м'якості, гармонії. Люди з карими очима+ здатні, і віддавати, і отримувати енергію.

   Ніс відповідає за здатність заробляти гроші і стан здоров'я. Найдальша точка носа - це гроші. Ніс визначає удачу в кар'єрі. Тому переломи носа, згодом погано відбиваються на кар'єрному зростанні та просуванні людини по життю. Крила носа говорять про можливість стабільного доходу. Якщо ви вільно вмієте роздувати крила носа, то так само вільно будете вміти заробляти гроші. Тонкий ніс говорить про інтелігентну натуру, принциповість і освіченість. 

   Опуклі повні губи символізують життєвий успіх. Горизонтальні губи ознака емоційної врівноваженості. Якщо верхня губа виступає над нижньою губою, то це говорить про нерішучість, а якщо навпаки - знак егоїстичності.

   Колір шкірних покривів особи їх форма може говорити і про стан здоров'я людини. Тому китайські лікарі з особливою ретельністю ставляться до вивчення фізіогноміки.

   Як видно з даних фізіогномічної науки, обличчя може багато про що розповісти. У всі часи обличчя вважалося дзеркалом людської душі і, тому його каліцтва і прояви хвороби на ньому, вважалось знаком покарань від вищих сил за негідну поведінку, брехню або великі гріхи. Люди з чистими помислами і високим ступенем духовності, як, наприклад ченці, є володарями світлих, відкритих, чистих обличчів. Часом люди кажуть: «Ваше обличчя - ваша доля», і пластична хірургія тут безсила. 

   Звичайно, на 100% дивитись на дослідження фізіогноміки вчителям ні в якому разі непотрібно. Кожна дитина – особистість, з притаманними їй якостями і генетичними ознаками.