Пошук:
Автор Pavlenko | 16 февраля 2015 | Коментарів: 0 | Переглянуто 11477
Рубрика: Уроки колегам біологам / Уроки для 6 класів

Розробки уроків з біології 6 класу до теми "Рослини" (11-15 уроки)

Урок 11

Пагін: транспорт речовин

Мета.
Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про будову та функції пагона, зосередивши основну увагу на транспортуванні речовин по рослині; ознайомити із висхідним і низхідним током; розкрити взаємозв’язки між різними частинами рослини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність функцій від будови; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація
уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: капелюшки (за і проти), мозаїка, мікрофон
5.Когнітивні: метод фактів, метод дослідження.
6.Креативні: мозковий штурм (нетрадиційні рішення), метод випадкових асоціацій
7.Візуальний: складання схеми руху речовин по пагону
8.Сугестивний: застосування музики.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: кора, камбій, деревина, серцевина, судини, ситовидні трубочки, луб, флоема, ксилема.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання про клітинну будову стебла рослини за допомогою таблиць та об’ємних муляжів.
Методом гри на магнітній дошці з’ясувати знання учнів про будову пагона, як складного вегетативного органу: 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проробити дослід з рослиною: зріз пагона з гілки поставити у забарвлену воду, яка ніби заміняє мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімається від кореня вгору судинами деревини. Забарвлені кола можна побачити на поперечному зрізі рослини.
Обговорення малюнку, де зображено дерево, з якого зрізано кору. 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На попередніх уроках ми вже вивчили більшість вегетативних органів рослин: багато знаємо, багато можемо порівняти та визначити значення. А тепер необхідно з’ясувати, як всі ці органи пов’язані між собою, адже організм – це єдине ціле.
По-перше, цей зв'язок здійснюється за допомогою провідних тканин. Вони пронизують увесь організм - від кореня через стебло до кожного листка.
Висхідні потоки розчинів поживних речовин прямують по судинах, а низхідні - по ситоподібних трубках. Горизонтальне переміщення органічних речовин по стеблу дерев’янистих рослин можливе по серцевинних променях.
Воду й мінеральні речовини з ґрунту до пагона постачає корінь. Утворені в листках органічні речовини по стеблу транспортуються до кореневої системи.
У клітинах і судинах кореня внаслідок заповнення їх водним розчином, який вбирається кореневими волосками з ґрунту, виникає кореневий тиск. Він забезпечує рух розчинів до надземної частини рослини.
Випаровування води листками створює так звану присисну силу листків. Що більше води вони випаровують, то інтенсивніше корінь поглинає її з ґрунту і водний розчин швидше надходить до надземних органів рослин. Механізмами пересування речовин по рослині можна керувати. Так, щоб прискорити дозрівання помідорів, їх пасинкують, тобто видаляють бічні пагони. Для прискорення достигання плодів у винограду обрізують молоді пагони, що з’являються після формування виноградних грон.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Жива рослина - це цілісний організм, усі частини якого тісно взаємодіють, виконуючи певні життєві функції.
Порушення будови чи функцій будь-якого з органів одразу ж позначається на діяльності інших, а отже, й організму в цілому. Наприклад, ушкодження та відмирання кореня не тільки порушить закріплення рослини в ґрунті, а й унеможливить вбирання нею з ґрунту розчинів мінеральних сполук.
Рослина з відмерлими коренями неодмінно загине. Те саме станеться з рослиною, якщо зі стовбура молодого деревця зняти кору у вигляді пояска. Це зупинить надходження органічних речовин, утворених завдяки фотосинтезу, від листків до нижньої частини стебла та кореня.
Рослина може загинути і внаслідок несвоєчасного скидання або відмирання листків, бо це унеможливить здійснення фотосинтезу.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Закінчити речення.
1.Кора –  … (зовнішній шар, що складається з зовнішнього шару шкірки – живих клітин та багатошарового корка – змертвілих клітин. Він має спеціальні отвори – сочевички). 
2.Внутрішній шар кори – … (флоема, яка утворює луб). 
3.Камбій – шар клітин твірної тканини, клітини його довгасті, з тонкими оболонками.
4.Деревина – … (щільний найтовстіший шар, яку складають провідна тканина – ситоподібні трубочки, механічна – луб’яні волокна, основна – заповнює проміжки між клітинами провідної та механічної тканин).
5.Серцевина – … (пухка частина стебла, складається з великих клітин з тонкими оболонками).

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 12

Рухи рослин.

Мета.
Освітня. Навчити учнів бачити непомітні рухи органів рослин, вивчивши та знаючи будову і головні функції складових частин пагона, тобто рух відносно джерела світла, вологості, температури…; розкрити біологічне значення тропізмів, настій, нутацій і таксисів.   
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність руху певних органів рослини від причини, яка це викликає; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація
уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: два-чотири-всі разом, мікрофон
5.Когнітивні: метод смислового бачення
6.Креативні: метод «якби…», метод придумування
7.Візуальний: перегляд анімаційних відео про рух рослин
8.Сугестивний: застосування музики та відео.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: рух рослин, тропізми, геотропізми, настій, нутації, таксиси
 
ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Виберіть одну правильну відповідь
1. Назвати частини рослини, якими відбуваються висхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) корок; г) шкірка.
2. Назвати частини рослини, якими відбуваються низхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) серцевинні промені; г) корок.
3. Назвати біологічно активні речовини, які здатні захищати рослини від хвороботворних мікроорганізмів: а) фітогормони; б) фітонциди; в) вітаміни.
Дайте відповідь на запитання
1. Завдяки яким структурам органічні речовини переміщуються по стеблу дерев'янистих рослин у горизонтальному напрямку?
2. Що таке кореневий тиск і присисна сила листків?
3. Як у рослин відбувається газообмін?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Метою уроку буде розглянути різнохарактерні рухи органів рослин, порівняти їх між собою та довести, що рослинам, як і тваринам властивий рух у просторі. 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На рослини впродовж життя впливають різні чинники навколишнього середовища (дощ, вітер, сила тяжіння, добові та сезонні коливання температури, тривалість освітлення, чергування дня й ночі). Рослина певним чином відповідає на такі впливи, бо їй притаманна загальна риса живих організмів - подразливість.
Відповідь на дію подразників навколишнього середовища може проявлятися у вигляді рухових реакцій.
Рослинам, зокрема, притаманні ростові рухи, зумовлені спрямованим впливом того чи іншого зовнішнього чинника: світла, сили тяжіння, тиску, дії хімічних сполук, вітру. Наприклад, пагони ростуть у бік джерела світла.
Стебла витких рослин (наприклад, хмелю) здійснюють повільний рух у повітрі у вигляді спіралі. Це дає можливість рослинам обвиватися навколо опори. Вусики чіпких рослин, як-от квасолі, повільно здійснюють рухи, поки не торкнуться опори. Після цього вусик міцно обкручується навколо неї.
Проведемо порівняльну характеристику основних рухів у рослин.
Тропізми – ростова реакція органу або частини органу на певний зовнішній подразник. Розрізняють:
-геотропізми – орієнтування органів рослин відносно напрямку земного тяжіння;
-фототропізми зумовлюються дією одностороннього освітлення;
-гідротропізми викликаються нерівномірним розподілом води в грунті і в повітрі;
-хемотропізми виникають під впливом дії хімічних речовин;
-термотропізми зумовлюються дією температури.
Тропізми можуть бути позитивні, якщо виникають до джерела та негативні, якщо від нього. 
Нутації – обертальні рухи ростучих частин органів: стебел, листків, квітконіжок, вусиків, коренів… Ці рухи зумовлені періодично повторюваними змінами величин тургорного тиску та інтенсивності росту протилежних сторін певного органу. Найкраще нутації виявлені у витких рослин.
Настії – рухи листків, пелюсток та інших органів рослин зумовлені зовнішніми подразниками. Ці ростові реакції пов’язані не з одностороннім впливом стимуляторів, а з дифузним. Розрізняють:
-епінастії – рухи при швидкому рості верхньої сторони органа (при розкриванні бруньок та пуп’янків квіток);
-гіпонастії виникають при швидкому рості нижньої сторони органів;
-фотонастії – рухи відносно джерела світла;
-термонастії – рухи відносно температури;
-ніктинастії – рухи, спричинені зміною дня і ночі;
-сейсмонастії – рухи у відповідь на механічні подразнення, наприклад, закривання листків у комахоїдних рослин;
-хемонастії – рухи, спричинені дією хімічних речовин.  
Таксиси – рухові реакції нижчих рослин, тобто ростова реакція всього організму до чи від подразника. Вони бувають:
-фототаксиси – рухи внаслідок дії світла;
-гідротаксиси – рухи внаслідок дії вологи;
-термотаксиси – рухи внаслідок дії температури;
-хемотаксиси – рухи внаслідок дії хімічних речовин;
-баротаксиси – рухи внаслідок дії механічних подразників.
Рухи рослин можуть бути пов’язані не лише з ростом певних їхніх частин, а й з періодичними змінами тиску всередині певних груп клітин. Наприклад, якщо доторкнутися до мімози соромливої, окремі листочки її складних листків будуть складатись. Через деякий час після подразнення їхнє положення відновлюється.
Рухи рослин можуть бути пов’язані з добовими чи сезонними ритмами. Наприклад, суцвіття кульбаби розкриваються о 6-й ранку, а о 14-й закриваються. Якщо поглянути на деякі рослини перед заходом сонця або вночі, то може скластися враження, що вони зів’яли. Це відбувається тому, що після заходу сонця вони опускають або складають свої листки, а вдень їхня листкова пластинка знову розправляється (наприклад, у квасениці). У моркви молоді суцвіття вночі поникають, а рано-вранці ніби пробуджуються, відновлюючи попереднє положення. Періодична зміна положення певних органів - квіток, суцвіть, листків, пагонів, що збігається зі зміною дня та ночі, дістала назву «сон» рослин. Такі рухи можуть бути підпорядковані чіткому ритму впродовж доби.
Добові ритми - це пристосування рослин до зміни погодних умов довкілля впродовж доби: вологості, освітленості, температури. Наприклад, у тих рослин, чиї квітки запилюють денні комахи, квітка також відкривається вдень, а вночі закривається. А в рослин, які запилюють нічні комахи, усе відбувається навпаки.
Сезонні ритми в рослин пов’язані із чергуванням пір року. Більшість деревних рослин наших широт, готуючись до зими, скидає листя. Потім настає стан зимового спокою, а навесні рослини знову починають активно рости.
Отже, рослини сприймають плин часу й реагують на періодичні зміни умов життя. Тому для рослин характерні добові та сезонні ритми.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконаємо такий дослід. Закріпимо молоду рослину так, щоб своєю верхівкою вона була спрямована горизонтально або донизу. Через певний час її стебло вигнеться і почне рости догори. Це пов’язано з тим, що пагін сприймає силу тяжіння і росте в протилежному від неї напрямку. Натомість корінь, як ви пам’ятаєте, уже під час проростання насіння росте в глиб ґрунту. Завдяки цьому коренева система рослин спрямована в глиб ґрунту, а стебло, навпаки, виносить листки до сонця.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Серед фотосинтезуючих організмів вдатність пересуватися властива дише одноклітинним і небагатьом багатоклітинним водоростям. Типові рослини є прикріпленими і вони неспроможні змінювати своє положення у просторі. Певної «пасивної» рухливості рослинам надають їхні підземні або надземні пагони, у першу чергу, кореневища та вуса, які допомагають рослині «переростати» на нове місце. Проте справжні рухи можна спостерігати в окремих органів рослин.
Рухи органів рослини у процесі її росту, напрямок яких визначає подразник (зовнішній чинник), називаються ростовими рухами.
Оскільки рослини фотосинтезують, то їхні пагони ростуть, а листки повертаються своїми пластинками до джерела світла. Це добре помітно у рослин на підвіконнях» оскільки світло в кімнату завжди падає з вікна. 

VІ. Підведення підсумків уроку.

Пояснити, чому орієнтацію соняшників до сонця вважають не ростовим рухом.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 13

Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Вегетативне розмноження рослин.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин; ознайомити з вегетативним розмноженням та його видами; особливу увагу звернути на досягнення людства у використанні вегетативного розмноження; визначити загальне значення розмноження рослин у природі та житті людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві процеси між собою на прикладі статевого та нестатевого розмноження; робити відповідні висновки та узагальнення; уміння спостерігати, аналізувати; уміння логічно мислити; розвивати теоретичні уміння розмножувати рослини вегетативно.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю, його флори та фауни; виховувати світоглядні думки про те, що рослини з’являються від собі подібних; сприяти трудовому вихованню. 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична. 
Місце уроку в навчальній темі. Поточний. 

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: броунівський рух, займи позицію
5.Когнітивні: метод прогнозування, метод дослідження.
6.Креативні: метод придумування, метод гіперболізації
7.Візуальний: складання схеми способів вегетативного розмноження
8.Сугестивний: застосування музики та відео.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: квітникарство, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: розмноження, розвиток, нестатеве розмноження, статеве розмноження, вегетативне розмноження, живцювання, 

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом малюнків з’ясувати знання учнів про вегетативні та генеративні органи рослин: на SMARТ- дошці почергово показувати зображення органів рослин, учні повинні визначити їх належність до вегетативних чи репродуктивних. Останній малюнок повинен бути узагальнюючим, тобто із зображенням всіх розглянутих та вже згрупованих.  

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Перед цим учні повинні відповіси на запитання: що вони знають про стать організмів, про розмноження організмів.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розмноження є однією з важливих ознак живого. Воно полягає у здатності організмів відтворювати собі подібних, забезпечує неперервність і наступність життя, збереження видової різноманітності.
Розрізняють дві форми розмноження, що здійснюються спеціальними клітинами або органами: нестатеве – спорами або частинами організму і статеве – гаметами (спеціальними статевими клітинами). Хоча більшість ботаніків дотримуються думки, що третім видом розмноження можна виділити вегетативне – це розмноження багатоклітинних організмів шляхом відокремлення частин і відновлення їх до цілого.
Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю нестатевих клітин лише одного організму. Всі нащадки, які утворилися з цих клітин, є подібними до батьківських , тому що спадкова інформація передається без змін. Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак нових особин, але може за короткий час забезпечити утворення великої кількості нащадків.
Нестатеве розмноження відбувається за участю нестатевих клітин. У рослин розрізняють такі види нестатевого розмноження:
-поділ клітини навпіл;
-спороутворення;
-вегетативне розмноження.
Поділ навпіл – це розмноження шляхом утворення з однієї 
материнської клітини двох дочірніх, які не завжди схожі одна на одну.
     Спороутворення – це розмноження шляхом утворення спеціальних клітин – спор, з яких виникає нове покоління. Спора – це спеціальна клітина, вкрита захисною міцною оболонкою.
При вегетативному розмноженні новий організм бере початок із звичайних клітин тіла. У рослин цей вид найпоширеніший.
Ми вже знаємо, що однією з основних властивостей живого є розмноження.  Сьогодні ми продовжимо вивчати нестатеве розмноження, а саме вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження – це розмноження вегетативними органами, їхніми видозмінами чи багатоклітинними частинами цих органів. Воно має широке поширення в природі та при вирощуванні людиною культурних рослин. Тому розрізняють природне та штучне вегетативне розмноження. 
Грунтується вегетативне розмноження на явищі регенерації, тобто здатність відновлювати цілий організм з його частин у результаті поділу та подальшої спеціалізації клітин.
До способів вегетативного розмноження належать розмноження пагонами, коренями, листками… Кожен з них має свої різновидності. (можна скористатися моєю презентацією "Вегетативне розмноження рослин")
До розмножень пагонами належать:
-живцями (частинами стебла);
-відсадками;
-паростками (коли утворюються додаткові бруньки);
-видозміненими пагонами;
-вусами (повзучими стеблами);
-щеплення (прищеплення частин вегетативного органа однієї 
рослини до другої; рослину, на якій роблять щеплення називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють – прищепою).
До розмножень коренями належать:
-кореневими паростками (у хріну, кульбаби, малини, вишні, 
обліпихи, осики є горизонтальні корені на яких утворюються додаткові бруньки, а з них відростають молоді пагінці; біля пня спиляного дерева часто видно молоду парость);
До розмноження листками належать:
-листковими живцями;
-живородіння (дітками).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Кожна форма розмноження має свої переваги і недоліки. Так, для нестатевого розмноження не потрібно шукати партнера іншої статі. Вегетативне розмноження дає змогу швидко отримати велику кількість однакових рослин. При статевому розмноженні утворюються організми, які мають ознаки батька і матері, тобто одночасно і відрізняються від обох. Поява нових ознак дає змогу організму пристосуватись до певних умов зовнішнього середовища краще за батьківські форми.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Розглянути таблиці, малюнки та інші матеріали з видами нестатевого розмноження.
Вегетативне розмноження дає змогу швидко збільшити чисельність культурних рослин. Завдяки вегетативному розмноженню в нащадків зберігаються спадкові властивості материнської особини, тобто вони є копією. 

VІ. Підведення підсумків уроку.

Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак у нових особин, але може за короткий сприятливий період забезпечити швидке утворення великої кількості нащадків з одними й тими ж ознаками.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 14

Квітка - орган статевого розмноження. Лабораторне дослідження «Будова квітки».

Мета.
Освітня. Поглибити знання учнів про будову та життєдіяльність рослин, розглянувши квітку як орган статевого розмноження; ознайомити з особливостями статевого розмноження; показати його значення у природі й використання людиною для виведення нових сортів культурних рослин.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки та узагальнення; уміння логічно мислити; розвивати увагу, спостережливість, уяву.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю; виховувати гордість за досягнення українських селекціонерів.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, м\м дошкою.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: лабораторне дослідження.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: мозаїка, карусель.
5.Когнітивні: метод емпатії (вживання), метод фактів, метод помилок.
6.Креативні: метод образної картинки, випадкових асоціацій
7.Візуальний: складання схеми головних і другорядних частин квітки
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: статеве розмноження, маточка, тичинка, зав’язь, спермії, пилок, насінний зачаток.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірити знання учнів про вегетативне розмноження та його способи. 
Згадати про репродуктивні органи та що до них належить.
Поміркуйте! Білі, жовті, фіолетові, рожеві, червоні – яких тільки не побачиш у природі. Але квіток із зеленим забарвленням пелюсток майже немає, чому це так?  

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухайте вірш і поміркуйте, про що йде мова?

Мідь і граніт, земля і океани
Не вистоять під натиском часу,
Тож як твою оборонить красу, 
Тендітна Квітко, витворе весняний?
                                          В.Шекспір.

Ви проходите повз квітку! Нагніться, подивіться на диво, яке ви раніше бачити не могли. Вона вміє таке, що ніхто на землі не вміє! 
Це проблемне запитання, що ж вміють квіти на планеті?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітка – це видозмінений пагін рослин, а в той же час, квітка – орган насінного розмноження рослин. Поява квітки в процесі еволюції забезпечила широке розселення покритонасінних на Землі. (доцільно скористатися моєю презентацією "Квітка")
Квіткою закінчується головне стебло або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Її добре видно в незабудки, конвалії, черешні, яблуні, а наприклад, у подорожника та вербени квітконіжка не розвинута, тому такі квітки називаються сидячими. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, вгнутою. На квітколожі розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами.
Квітконіжка і квітколоже — це видозмінене стебло пагона, а чашолистки, пелюстки, тичинки і плодолистки, що зростаються в маточку,— це видозмінені листки пагона. У квітці латаття крайові, зовнішні чашолистки дуже схожі на листки, із зовнішнього боку вони зеленого кольору, а з внутрішнього — білого. Що ближче до центра квітки, то білі пелюстки стають дедалі меншими та вужчими, на їхніх верхівках з’являються зачатки пиляків, які в середині латаття вже є справжніми тичинками. Тому квітка латаття є яскравим доказом того, що тичинки утворилися з пелюсток, а пелюстки — з листків.
Чашечка складається з невеликих зелених листочків - чашолистків. У зелених чашолистках, які містять хлорофіл, відбувається фотосинтез. У деяких рослин (тюльпана, анемони) вони стають пелюстко-подібними і виконують функції пелюсток; можуть слугувати для захисту плодів, що дозрівають, для їхнього поширення.
Віночок складається з листоподібних пелюсток — вільних або зрослих між собою. За формою, величиною, забарвленням віночки бувають різноманітні. Є квітки з нормально збільшеною кількістю пелюсток, їх називають махровими. Віночок так само, як і чашечка, може бути правильним, якщо через нього можна провести кілька площин симетрії, або неправильним, якщо через нього можна провести лише одну площину симетрії (фіалка). Є квітки, в яких не можна провести жодної площини симетрії — асиметричні (канна). Функції віночка — приваблювання комах для запилювання.
Оцвітина. Більшість рослин (яблуня, вишня, огірки) мають у квітці і чашечку, і віночок. Разом вони утворюють подвійну оцвітину.
Тичинка має тичинкову нитку та пиляк, що складається з двох половинок. У кожній з них є два пилкові гнізда (мікроспорангії), в яких утворюється значна кількість пилку (мікроспор). Тичинкові нитки бувають різної довжини і форми.
У квітці може бути одна, дві і більше тичинок. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. Тичинки у квітці бувають вільними (жовтець) або зрослими. Вони можуть зростатися своїми нитками (горох, квасоля) або пиляками (волошка).
Маточка розміщена всередині квітки. Вона утворюється з одного або кількох плодолистків (мегаспорофілів). Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав’язі, середньої циліндричної частини — стовпчика і верхньої, трохи розширеної частини — приймочки.
Зав’язь може бути верхньою і нижньою залежно від положення щодо інших частин квітки. Якщо зав’язь прикріплюється до квітколожа тільки своєю основою, а вся інша частина її вільна, то її називають верхньою (картопля, помідори). Якщо зав’язь занурена у квітколоже, з яким вона зростається, то її називають нижньою.
Опрацювання матеріалу (слайдів) про просту та подвійну оцвітини; про одностатеві та двостатеві квітки; пристосованість квіток до запилення.
Розповідь про однодомні та дводомні рослини.
Цікавинка про найбільшу за розмірами квітку з неприємним запахом. У 1818 р. натураліст Жозеф Арнольд подорожував тропічними лісами Суматри. Він побачив величезну квітку, що ніби була приклеєна до землі. Від неї йшов сильний неприємний запах гнилого м’яса. Квітка мала діаметр 1 м і масу 5 кг. У неї було п’ять червоних з плямами пелюсток, злегка загнутих на кінцях. Посередині квітки була впадина з великою кількістю тичинок і маточок. На честь ученого, котрий вперше побачив і описав цю квітку, її назвали рафлезією Арнольда. Листки у цієї рослини відсутні. Вона паразитує винятково на дикому винограді.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Лабораторне дослідження "Будова квітки”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Квітка – вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований для статевого розмноження рослин. Основними функціями квітки є утворення спор, гамет, запилення, запліднення, формування насіння та плодів.
Визначте, про який вид розмноження йдеться.
1. Може здійснюватись видозмінами стебла.
2. Здійснюється спорами.
3. Характерне утворення статевих клітин і їхнє злиття.
4. Суниці можна розмножити вусами.
5. Характерне утворення зиготи.
6. Листковими живцями розмножується бегонія.
7. У садівництві широко застосовується щеплення.
8. Так найпростіше розмножити тюльпан.
9. Спори мають тверду оболонку і розносяться вітром.
10. Цьому сприяє наявність квітки.
11. Півники і м’ята розмножуються кореневищами.
12. Більшість рослин можуть розмножуватися за допомогою листків, частин стебла, кореневищ.

VІ. Підведення підсумків уроку.

З давніх-давен наші далекі пращури, не маючи ні радіо, ні телебачення, лише будучи уважними спостерігачами, точно могли передбачити зміни в погоді.
• Перед дощем розкриваються, виділяють багато нектару квітки акації, бузку, жасмину, буркуну та інших рослин.
•     Якщо о сьомій-восьмій годині ранку з води піднімається і розкривається латаття біле — буде ясно, коли ні — вдень буде дощ. Взагалі не піднімається — затяжна негода, похолодання.
• Перед дощем квітки мати-й-мачухи, мальви, фіалки, березки, латаття закриваються.
• У передчутті дощу не розкривають своїх бутонів троянда, шипшина.
• Якщо квітки льону зі сходом сонця розкриваються — день буде ясний, не розкриваються — буде сиро і похмуро.
• Лимонно-жовті квітки купальниці закриваються вдень — буде дощ.
Квітку та її колір пов’язувати з певними подіями у житті. Так, айстра символізувала сум, лілія біла — чистоту, волошка — простоту, мак — красу, молодість, гвоздика — мужність, стійкість, нарцис — гордість, пеон — довголіття, дзвоник — вдячність, пролісок — ніжність і вірність, конвалія — приховане кохання, ромашка — кохання і мир, лавр — успіх, троянда — кохання і здоров’я, тюльпан — кохання.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Подумати, чому квітки відрізняються між собою? Яке їх значення?

Урок 15

Суцвіття

 Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з особливостями утворення суцвіть та їхньою різноманітністю; розкрити біологічне значення суцвіть у природі; закріпити знання про квітку.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, емоції, уміння спостерігати та виявляти особливості.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: коло ідей, дерево рішень, мікрофон
5.Когнітивні: метод символічного бачення, метод порівняння та прогнозування. 
6.Креативні: метод смислового бачення, метод морфологічного ящика
7.Візуальний: складання схеми різноманітності простих і складних суцвіть
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: українська література, іноземна мова, квітникарство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: суцвіття, прості суцвіття, складні суцвіття, кошик, сережка, колос, початок, китиця, щиток, зонтик, головка, волоть.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Біологічний диктант.
1.Квітка – це видозмінений …………..
2.В центрі квітки знаходяться …………….
3.Головні частини квітки – це …………
4.Навколо головних частин розміщена ……………
5.Подвійна оцвітина – це наявність у квітки ……………
6.Квітки розвиваються на …………………
7.Квітконіжка розширяється в …………………
8.Кожна тичинка складається з ………………..
9.Маточка складається з ………………..
10.Всередині зав’язі знаходяться ………………
11.Двостатевими називаються квіти, що мають …………
12.Одностатевими називаються квіти, що мають ……….

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Демонстрування гербарних зразків, малюнків чи фотографій квітучих рослин: конвалія, жито, кукурудза, вишня, бузок, кульбаба, морква або інших, для яких характерно наявність суцвіть:
- що їх відрізняє від таких рослин, як гарбуз, тюльпан, троянда;
- що у цих рослин спільне і водночас відмінне; (учні повинні відповісти, що квітконосний пагін закінчується не поодинокою квіткою, а кількома чи навіть багатьма, значно дрібнішими.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітки, які розміщені не поодиноко, утворюють суцвіття. Суцвіття – це сукупність квіток, розміщених у певному порядку, що мають спільну вісь. Це один пагін або система пагонів, що мають квітки. У суцвіттях є різна кількість квіток: від кількох штук до кількох тисяч. 
Суцвіття характеризуються тим, що їхні квітки розпускаються на осі знизу догори. Головна вісь суцвіття довго не припиняє росту і зацвітає останньою. Ці суцвіття можуть бути простими і складними.
Прості суцвіття мають нерозгалужену квіткову вісь, на якій розміщуються квітки. До них належать китиця, колос, початок, щиток, зонтик, кошик, головка:
• китиця — на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (конвалія, черемха, люцерна, біла акація);
• колос — на видовженій головній осі розмішені сидячі квітки без квітконіжок (подорожник, вербена, орхідеї),
• початок — колос із товстою, м’ясистою віссю (лепеха, жіноче суцвіття кукурудзи — качан);
• щиток простий — це суцвіття, в якого нижні квітконіжки довші, ніж верхні, і квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, глід);
• зонтик простий — головна вісь вкорочена, квітконіжки всіх квіток начебто виходять з її верхівки і мають майже однакову довжину; тому квітки розміщуються майже на одній висоті, утворюючи купол (первоцвіт, вишня, цибуля);
• кошик — суцвіття з розширеною блюдце-подібною віссю, на яких розміщуються квітки без квітконіжок. Зовні кошик вкритий обгорткою з верхівкових листків (соняшник, кульбаба, айстра, волошка);
• головка — головна вісь потовщена і вкорочена, на ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина, миколайчики).
Складні суцвіття характеризуються тим, що головна вісь у них галузиться. Це волоть (складна китиця), складний колос, складний щиток, складний зонтик і сережка:
• волоть — головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин);
• складний колос — на головній осі колосоподібно розташовані колоски (пшениця, жито, ячмінь, житняк);
• складний щиток має головну вісь, яка галузиться за типом простого щитка (горобина, бузина, калина);
• складний зонтик — бічні осі розгалужуються за типом простого
зонтика, але закінчуються розгалуження не окремими квітками, а простими зонтиками (морква, кріп, борщівник);
Визначеними називаються такі суцвіття, в яких головна вісь закінчується квіткою, а ріст продовжує верхній бічний або бічні пагони, які, в свою чергу, так само продовжують свій ріст (росичка, гладіолус, синяк, медунка, гвоздика, молочай).
Біологічне значення суцвіття зводиться до кращого забезпечення процесу запилення квіток.

У комахозапильних рослин квітки зібрані в суцвіття, які добре помітні на відстані (наприклад, соняшник). У вітрозапильних рослин наявність суцвіть підвищує попадання пилку на маточку (пшениця). У суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, а це сприяє зростанню чисельності виду та його поширення.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота в зошитах.
Замалювати і описати характеристику простих суцвіть:
-китиця;
-колос;
-зонтик;
-щиток;
-початок;
-головка;
-кошик.
Замалювати і описати характеристику складних суцвіть:
-складний колос;
-складний зонтик;
-складний щиток;
-волоть;
-сережка.
Розповідь про розміри суцвіть, про їхні латинські назви.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення.
 
VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу
ВСТУП 1. Тваринний світ – складова частина природи. Різноманітність тварин та їх класифікація. 2. Роль тварин у житті людини....
Всі розробки уроків до теми Всі розробки уроків до теми "Будова і життєдіяльність тварин" для 8 кл.
Всі розробки уроків до теми "Будова і життєдіяльність тварин". 1. Основні процеси життєдіяльності тварин. 2. Клітинна будова тварин та особливості...
Всі розробки уроків теми “Розмноження та розвиток рослин” для 7 кл. Всі розробки уроків теми “Розмноження та розвиток рослин” для 7 кл.
Розмноження та розвиток рослин 1. Нестатеве розмноження, його види. 2. Вегетативне розмноження. Регенерація у рослин. Практична робота № 1...
Фізіологічні основи мовлення. Фізіологічні основи мовлення.
Фізіологічні основи мовлення. Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; ознайомити з особливостями...
Загальна характеристика класу Птахи Загальна характеристика класу Птахи
Загальна характеристика класу Птахи. Особливості життєдіяльності птахів...