Урок 1

Нестатеве розмноження, його види.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання учнів про розмноження та розвиток рослин; ознайомити з видами розмноження; дати поняття про те, як передається спадкова інформація від дорослого організму до молодої рослини; визначити значення нестатевого розмноження у природі.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві процеси рослин; уміння визначати тип розмноження; уміння логічно мислити та робити висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. [ b]Проблемно - пошуковий[/b]: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв ́язки: квітникарство, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: розмноження, розвиток, нестатеве розмноження, статеве розмноження, вегетативне розмноження, диплоїдний набір хромосом, гаплоїдний набір хромосом, гамети.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом фронтальної бесіди з’ясувати знання учнів про вегетативні та генеративні органи рослин.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Перед цим учні повинні відповіси на запитання: що вони знають про стать організмів, про розмноження організмів.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розмноження – це процес відтворення собі подібних організмів, який забезпечує неперервність життя видів на планеті.
Розрізняють дві форми розмноження, що здійснюються спеціальними клітинами або органами: нестатеве – спорами або частинами організму і статеве – гаметами (спеціальними статевими клітинами).
Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю нестатевих клітин лише одного організму. Всі нащадки, які утворилися з цих клітин, є подібними до батьківських , тому що спадкова інформація передається без змін. Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак нових особин, але може за короткий час забезпечити утворення великої кількості нащадків.
Нестатеве розмноження відбувається за участю нестатевих клітин. У рослин розрізняють такі види нестатевого розмноження:
- поділ клітини навпіл;
- спороутворення;
- вегетативне розмноження.
Поділ навпіл – це розмноження шляхом утворення з однієї
материнської клітини двох дочірніх, які не завжди схожі одна на одну.
Спороутворення – це розмноження шляхом утворення спеціальних клітин – спор, з яких виникає нове покоління. Спора – це спеціальна клітина, вкрита захисною міцною оболонкою.
При вегетативному розмноженні новий організм бере початок із звичайних клітин тіла. У рослин цей вид найпоширеніший.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розглянути переваги статевого розмноження над нестатевим:

- нові особини успадковують ознаки обох батьківських особин;
- мають можливість краще пристосовуватись до навколишнього середовища.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Розглянути таблиці, малюнки та інші матеріали з видами нестатевого розмноження.

VІ. Підведення підсумків уроку.

Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак у нових особин, але може за короткий сприятливий період забезпечити швидке утворення великої кількості нащадків з одними й тими ж ознаками.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ. РЕГЕНЕРАЦІЯ у РОСЛИН.
Практична робота № 1 “Вегетативне розмноження рослин”

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин; ознайомити з вегетативним розмноженням та його видами; розкрити його значення у природі та житті людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси між собою та робити відповідні висновки та узагальнення; уміння спостерігати, аналізувати; уміння логічно мислити; розвивати теоретичні уміння розмножувати рослини вегетативно.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю, його флори та фауни; виховувати світоглядні думки про те, що рослини з’являються від собі подібних; сприяти трудовому вихованню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Формування умінь і навичок.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН, м\м дошка.
в) практичний: виконання практичної роботи.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: природознавство, рослинництво.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: регенерація, живцювання, відсадки, щеплення, прищепа, підщепа, клонування.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Вставити пропущені слова.

- процес відтворення собі подібних – це …………..
- види розмноження у рослин є …………….
- нестатеве відбувається за участю ……………..
- типи нестатевого розмноження: поділ навпіл, …, …
- спеціальна клітина для розмноження, що вкрита захисною міцною оболонкою називається ……….
- при вегетативному розмноженні новий організм бере початок не з спеціальних клітин, а ……………..
- спадкова інформація зберігається в ……… клітини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухайте слова В.Шекспіра і здогадайтесь, про що він говорив.
Ми пагінці плекаємо кущів,
Щоб відновить красу троянди ними.
Хай кущ старий і всохне без дощів, -
Весною пагін молодий цвістиме!

Поставити проблемне запитання:
- що було б з рослинністю, якби не було вегетативного розмноження?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ми вже знаємо, що однією з основних властивостей живого є розмноження. Сьогодні ми продовжимо вивчати нестатеве розмноження, а саме вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження – це розмноження вегетативними органами, їхніми видозмінами чи багатоклітинними частинами цих органів. Воно має широке поширення в природі та при вирощуванні людиною культурних рослин. Тому розрізняють природне та штучне вегетативне розмноження.
Грунтується вегетативне розмноження на явищі регенерації, тобто здатність відновлювати цілий організм з його частин у результаті поділу та подальшої спеціалізації клітин.
До способів вегетативного розмноження належать розмноження пагонами, коренями, листками… Кожен з них має свої різновидності.
До розмножень пагонами належать:
- живцями (частинами стебла);
- відсадками;
- паростками (коли утворюються додаткові бруньки);
- видозміненими пагонами;
- вусами (повзучими стеблами);
- щеплення (прищеплення частин вегетативного органа однієї
рослини до другої; рослину, на якій роблять щеплення називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють – прищепою).
До розмножень коренями належать:
- кореневими паростками (у хріну, кульбаби, малини, вишні,
обліпихи, осики є горизонтальні корені на яких утворюються додаткові бруньки, а з них відростають молоді пагінці; біля пня спиляного дерева часто видно молоду парость);
До розмноження листками належать:
- листковими живцями;
- живородіння (дітками).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Виконання практичної роботи № 1 “Вегетативне розмноження рослин”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Вегетативне розмноження дає змогу швидко збільшити чисельність культурних рослин. Завдяки вегетативному розмноженню в нащадків зберігаються спадкові властивості материнської особини, тобто вони є копією.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Способом вегетативного розмноження посадити дома рослину, доглядати за нею і записувати її розвиток.


Урок 3

СТАТЕВЕ РОЗМНОЖЕННЯ.
БУДОВА та РІЗНОМАНІТНІСТЬ КВІТОК. Лабораторна робота № 9 “Будова і різноманітність квіток”.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин; ознайомити зі статевим розмноженням та його особливостями; показати його значення для рослин у природі й використання людиною для виведення нових сортів культурних рослин.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні явища та робити відповідні висновки та узагальнення; уміння логічно мислити; розвивати увагу, спостережливість, уяву.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю; виховувати гордість за досягнення українських селекціонерів.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, м\м дошкою.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: статеве розмноження, маточка, тичинка, зав’язь, спермії, пилок, насінний зачаток.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірити знання учнів про вегетативне розмноження та його способи.
Згадати про репродуктивні органи та що до них належить.
Поміркуйте! Білі, жовті, фіолетові, рожеві, червоні – яких тільки не побачиш у природі. Але квіток із зеленим забарвленням пелюсток майже немає, чому це так?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ви проходите повз квітку! Нагніться, подивіться на диво, яке ви раніше бачити не могли. Вона вміє таке, що ніхто на землі не вміє!
Це проблемне запитання, що ж вміють квіти на планеті?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітка – це видозмінений пагін рослин, а в той же час,
квітка – орган насінного розмноження рослин. Вона складається з квітконіжки, квітколожа, оцвітини, тичинок та маточок.
Розповідь про просту та подвійну оцвітини; про одностатеві та двостатеві квітки; пристосованість квіток до запилення.
Розповідь про однодомні та дводомні рослини.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи № 9 “Будова і різноманітність квіток”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Квітка – вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований для статевого розмноження рослин. Основними функціями квітки є утворення спор, гамет, запилення, запліднення, формування насіння та плодів.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Подумати, чому квітки відрізняються між собою? Яке їх значення?


Урок 4

СУЦВІТТЯ.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з особливостями утворення суцвіть та їхньою різноманітністю; розкрити біологічне значення суцвіть у природі; закріпити знання про квітку.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, емоції, уміння спостерігати та виявляти особливості.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: українська література, іноземна мова.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: суцвіття, прості суцвіття, складні суцвіття, кошик, сережка, колос, початок, китиця, щиток, зонтик, головка, волоть.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Біологічний диктант.
1. Квітка – це видозмінений …………..
2. В центрі квітки знаходяться …………….
3. Головні частини квітки – це …………
4. Навколо головних частин розміщена ……………
5. Подвійна оцвітина – це наявність у квітки ……………
6. Квітки розвиваються на …………………
7. Квітконіжка розширяється в …………………
8. Кожна тичинка складається з ………………..
9. Маточка складається з ………………..
10. Всередині зав’язі знаходяться ………………
11. Двостатевими називаються квіти, що мають …………
12. Одностатевими називаються квіти, що мають ……….

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухайте вірш і поміркуйте, про що йде мова?

Мідь і граніт, земля і океани
Не вистоять під натиском часу,
Тож як твою оборонить красу,
Тендітна Квітко, витворе весняний?
В.Шекспір.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітки, які розміщені не поодиноко, утворюють суцвіття. Суцвіття – це сукупність квіток, розміщених у певному порядку, що мають спільну вісь. Це один пагін або система пагонів, що мають квітки. У суцвіттях є різна кількість квіток: від кількох штук до кількох тисяч.
У комахозапильних рослин квітки зібрані в суцвіття, які добре помітні на відстані (наприклад, соняшник). У вітрозапильних рослин наявність суцвіть підвищує попадання пилку на маточку (пшениця). У суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, а це сприяє зростанню чисельності виду та його поширення.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота в зошитах.
Замалювати і описати характеристику простих суцвіть:
- китиця;
- колос;
- зонтик;
- щиток;
- початок;
- головка;
- кошик.
Замалювати і описати характеристику складних суцвіть:
- складний колос;
- складний зонтик;
- складний щиток;
- волоть;
- сережка.
Розповідь про розміри суцвіть, про їхні латинські назви.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 5

ЗАПИЛЕННЯ.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів з процесами життєдіяльності квіткових рослин; сформувати знання про основні типи і засоби запилення квітів; дати поняття “перехресне запилення”; розкрити значення запилення у природі.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні явища та процеси у житті рослин; уміння спостерігати та робити висновки і узагальнення; розвивати логічне мислення, мову, пам’ять, увагу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; любов до прекрасного, інтерес до предмету.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, мистецтво.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: перехресне запилення, самозапилення, штучне запилення.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірка знання попередніх уроків про квітку та суцвіття у вигляді гри “Лото”:
- учні по черзі витягують із мішечка папірці із запитаннями і відповідають на них.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поміркувати над словами, щоб зрозуміти, яку тему будемо сьогодні вивчати:
- на Землі існує велика різноманітність квіток: одні непримітні,
без запаху, інші – яскраві та запашні; одні утворюють пилок у великій кількості, інші – у малій. У природі тисячоліттями створювалася ця різноманітність квіток. Як ви думаєте, для чого?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Запилення – це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки, у яких знаходяться насіння зачатки. Розрізняють два способи запилення: самозапилення та перехресне запилення.
Розповідь про всі види запилення, їх особливості та їхнє значення у природі.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Записати у зошит особливості квіток, які запилюються вітром і комахами: анемофільні та ентомофільні.

V. Узагальнення та систематизація знань.

VІ. Підведення підсумків уроку.

Подумати над словами, як можна це пояснити?
- до запашних квіток багато бджіл летить, до вченої людини
багато людей за порадою йде. (Китайська мудрість)

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 6

ЗАПЛІДНЕННЯ

Мета.
Освітня. Дати учням поняття “запліднення”; ознайомити з процесом запліднення та його значенням для життєдіяльності рослин; показати, що утворення нового організму відбувається із заплідненої яйцеклітини; розкрити роль подвійного запліднення.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та процеси у життєдіяльності квіткових рослин; уміння логічно мислити, робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, спостережливість, увагу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рослинності рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: хімія, астрономія, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: запліднення, подвійне запліднення, зигота.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Заповнити схему, використовуючи слова:

Запилення Самозапилення Перехресне запилення запилення вітром, комахами

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Запліднення – це процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи.
Розповідь про процес запліднення, про подвійне запліднення, відкрите С.Навашиним.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з таблицями, біля дошки, з м\м дошкою.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Що відбувається в насінному зачатку під час запліднення?
Що відбувається в насінному зачатку після запліднення?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 7

НАСІНИНА. ВПЛИВ УМОВ СЕРЕДОВИЩА на ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ.

Мета.
Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про розвиток рослин; ознайомити з процесом утворення насіння; дати поняття про вплив умов середовища на проростання насіння.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси та виділяти головне у матеріалі; уміння спостерігати та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища до рослин рідного краю; виховувати розуміння того, що існує взаємозв’язок і причинна обумовленість життєвих явищ.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: створення малюнків
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: природознавство, рослинництво, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: сім’ядолі, насінна шкірка, зародок.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом фронтальної та індивідуальних бесід вияснити знання учнів про запилення та запліднення.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Подумати над словами і намагатись подумати над темою сьогоднішнього уроку:
У пшеничній зернині більше як сто казок, -
У пшеничній зернині схований колосок.
Д.Павличко.
Що ж сховано в насінині квасолі?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Поява насінини – найдосконаліше пристосування до розмноження і розселення рослин, що утворюється в результаті запліднення з насінного зачатку.
Розповідь про будову насінини, про однодольні і дводольні рослини.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розповідь про умови проростання насіння на основі дослідів.
(Умови дослідів були задані певним учням додому щонайменше за тиждень до уроку).

V. Узагальнення та систематизація знань.

Обговорити результати дослідів та подумати над запитанням:
- для чого насінинам багатьох рослин потрібен стан спокою?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 8

ПЛІД. ПОШИРЕННЯ ПЛОДІВ і НАСІННЯ.
Лабораторна робота № 10 “Будова і різноманітність плодів”.

Мета.
Освітня. Розширити знання учнів про запліднення, утворення плодів та насіння; ознайомити з різноманітністю плодів у природі; дати поняття “сухі” та “соковиті” плоди; розкрити процес поширення плодів і насіння у природі та значення плодів у житті людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси у природі; уміння спостерігати та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до довкілля, до природи рідного краю; виховувати науковий світогляд, що насінина- це майбутня рослина.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізика, історія, географія, міфологія.
Основні поняття та терміни: сухі плоди, соковиті плоди, оплодень, екзокарп, мезокарп, ендокард.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Дати відповіді на диференційовані запитання.
Відповіді на 1 - 6 балів:
- Назвати основні частини насіння?
- Де відкладаються поживні речовини в насінні?
- Які основні умови проростання насіння?
- Що таке спокій насіння? Яке його значення?
Відповіді на 7 - 9 балів:
- Чи правильне твердження: “Кожна насінина завжди містить ендосперм”?
- Пояснити результати дослідів.
Відповіді на 10 – 12 балів:
- Які функції сім’ядолей?
- Чи залежить проростання насіння від вмісту поживних речовин?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.
Поставити проблемне запитання:
- довести, що плід – це орган, який дає початок наступним поколінням?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Плід – репродуктивний орган, у якому знаходиться насіння. Плід – це видозмінена в результаті запліднення квітка. Плід складається з насіння та оплодня. Оплодень – це стінка плоду. Він захищає насіння від висихання, холоду, механічних пошкоджень і сприяє поширенню насіння. В оплодні розрізняють три шари: зовнішній (екзокарпій), середній (мезокарпій), внутрішній (ендокарпій).
Плід утворюється із зав’язі маточки, але в його утворенні можуть брати участь й інші частини квітки. Квітконіжка перетворюється на плодоніжку.
Плоди можуть бути однонасінні та багатонасінні.
При утворенні плодів стінки зав’язі видозмінюються у двох напрямках: в одних рослин оплодень стає сухим, а в інших – соковитим.
У результаті цього плоди поділяються на сухі і соковиті.
До сухих належать:
- зернівка;
- сім’янка;
- горіх;
- біб;
- стручок;
- листянка;
- коробочка. Сухі плоди можуть бути розкривні і нерозкривні.
До соковитих плодів належать:
- кістянка;
- ягода;
- яблуко;
- гарбузина;
- суничина;
- помаранча;
- багатокістянка.
Розповідь про поширення плодів і насіння у природі: за допомогою вітру, води, тварин, людини, самопоширення.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи № 10 “Будова і різноманітність плодів”.
Заповнити таблицю та зробити відповідні висновки.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Визначити значення плодів та насіння у природі та житті людини та записати головне у зошит.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 9

РІСТ і РОЗВИТОК РОСЛИН.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про життєві процеси рослин; ознайомити з такими ознаками живого як ріст і розвиток; дати поняття про типи росту рослин та про етапи розвитку; розкрити значення знань про ріст рослин для декоративного та с\г виробництва.
Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, до рослин рідного краю; виховувати інтерес до біології та проводити екологічне виховання та профорієнтацію.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізика, рослинництво.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: ріст, розвиток, фітогормони, пікірування, пасинкування, регуляція росту, зародковий період, післязародковий період.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Зашифрувати відповіді.
1. Багаторічна рослина.
2. Розвивається з насінного зачатку.
3. Розвивається із зав’язі.
4. Вкрите насінною шкіркою.
5. Захищає насіння від висихання і механічних пошкоджень.
6. Насіння з’єднується з оплоднем.
7. Має дві сім’ядолі і зародок.
8. Знаходиться запас поживних речовин.
9. Одна сім’ядоля, ендосперм, зародок.
10. Особливі клітини, у яких знаходиться запас поживних речовин
Відповіді.
А. Оплодень.
Б. Ендосперм.
В. Насінина.
Г. Рубчик.
Д. Однодольні.
Е. Дводольні.
Є. Насінна шкірка.
Ж. Сім’ядолі, ендосперм.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поміркувати над словами К.Тімірязєва “… є щось загадкове в цьому прихованому житті, яке раптом проривається назовні, ми бачимо в ньому втілення самого життя, символ пробудження від сну та смерті”.
Поставити проблемне запитання:
- про яке явище говорив вчений?
Визначити це буде темою та метою нашого уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ріст – кількісне збільшення розмірів, об’єму та маси новоутворених клітин, органів і всього організму. Ріст починається з проростання насінини. Першою ознакою росту є поява зародкового кореня та зародкового пагона. Без росту неможливий розвиток.
Розвиток – якісні зміни, що відбуваються в органах і в усьому організмі рослини. Сукупність перетворень рослинного організму від зародження до природного відмирання називають індивідуальним розвитком.
Нормальний ріст і розвиток залежить від взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Зовнішні чинники – це: світло, волога, тепло, живлення… Внутрішні чинники – рослинні гормони – фітогормони. Це хімічні речовини, які в надзвичайно малих кількостях регулюють ріст і розвиток рослин.
Розповідь про типи росту: верхівковий, вставний ріст, сезонні ростові процеси.
Розповідь про пасинкування – видалення бічних пагонів; пікірування – підщипування кінчика кореня під час пересаджування розсади; вершкування – видалення квіток і суцвіть.
Періоди і етапи розвитку рослин: зародковий і після- зародковий. Після зародковий має стадії проростка, молодості, зрілості та старіння.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Характеристика розвитку рослин за тривалістю життя:
- однорічні: розвиваються з насіння, зацвітають, дають плоди і відмирають протягом одного вегетаційного періоду (огірки, овес…);
- дворічні: на першому році життя утворюють тільки вегетативні органи, а після перезимівлі із бруньок, які є на підземних частинах рослини, формуються вегетативні і генеративні органи (капуста, морква, буряк…);
- багаторічні: протягом кількох років утворюють лише вегетативні органи і лише після цього в них починається цвітіння, плодоношення, які тривають багато років підряд (яблуня, півонія, кульбаба…).

V. Узагальнення та систематизація знань.

Запис у зошит основних фітогормонів та їхньої короткої характеристики впливу на ріст і розвиток рослин.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 10

СЕЗОННІ ЗМІНИ у ЖИТТІ РОСЛИН.

Мета.
Освітня. Ознайомити із сезонними змінами у житті рослин; дати поняття “біологічні ритми”, “біологічний годинник” і “фотоперіодизм” та їхнє значення у процесах життєдіяльності рослинного світу планети.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси та робити відповідні висновки; уміння визначати значення сезонності для росту і розвитку рослин.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища та рослинності рідного краю; виховувати спостережливість у рослинному світі.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний (останній у темі).

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.[ b]Релаксопедичний:[/b] психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, с\г, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: сезонність, біологічні ритми, сезонні ритми, добові ритми, фотоперіодизм, фенологія, біологічний годинник.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про фітогормони та їхній вплив на життєдіяльність рослинних організмів.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поміркувати над словами:
“ У природи всього чотири великих декорації – пори року, і завжди ті самі актори – Сонце і Місяць, але вона змінює глядачів”.
(А.Рівароль)
Подумати над проблемним запитанням:
- як залежить життя рослин від пір року, Сонця та Місяця?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про біологічні ритми: сезонні, добові, місячні, річні, припливно-відпливні…та їхнє значення для росту і розвитку рослин.
Розповідь про фотоперіодизм та “біологічний годинник”.
Розповідь про реакцію рослин на ритми освітлення:
- рослини короткого дня;
- рослини довгого дня;
- рослини фотоперіодично нейтральні.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Записати визначення основних термінів та понять.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Поміркувати над:
- для чого ж вивчають сезонні явища?
- що змінюється у рослин залежно від сезону? (зовнішній вигляд, процеси росту та розвитку).

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.А также предлагаем узнать где лучше недорого купить мужскую вышыванку. Вышиванку в Киеве надо покупать только на нашем сайте. скачать dle 10.3фильмы бесплатно