Павуки – не зовсім приємні безхребетні тварини, які наводять на людину більший чи менший страх. Яка ж причина цього? Зовнішній вигляд, голова, павутина, надто довгі лапки, а можливо характер руху цих тварин.
 Як же рухаються павуки? Ми знаємо, що досить швидко, адже пересвідчувалися в цьому багато разів. Кінцівки павуків розміщуються на головогрудях. Перша пара кінцівок, які розташовані перед ротом - хеліцери – потужні щелепи, що мають вигляд рухомих загострених порожніх трубок з гострими кігтиками. На кінці хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз, розташованих у передній частині головогрудей. Хеліцери слугують павукам для вбивання здобичі та захисту. Ними вони також проколюють жертву, а іноді риють нірки в землі.
 Друга пара кінцівок – ногощупальці або педипальпи. У самок вони схожі на ходильні ноги, але коротші від них і для ходьби не використовуються. У самців вони на верхівці розширені, чим здатні зберігати сперму, переносити статеві клітини під час запліднення і користуватися ними в шлюбних ритуалах. Педипальпи також є органами дотику та нюху завдяки особливим чутливим щетинкам, розташованих на них. З їх допомогою павуки промацують дорогу і підносять до рота їжу.
 Чотири пари ходильних ніг павука майже однакові за будовою і розрізняються лише за довжиною. Вони густо вкриті щетинками, які виконують функцію органів чуттів. На кінцевому членику ніг розташовані кігтики та особливі зігнуті щетинки, які допомагають павукові будувати ловильну сітку, а також пересуватися по ній.
 Зоологи зняли рух ніг павука відеокамерою. Аналіз запису привів їх до висновку про те, що павук так вільно переміщається по павутині завдяки трьом факторам:
- по-перше, лапки у нього дійсно покриті спеціальною речовиною, що ослаблює взаємодію з клейкою рідиною на павутині;
- по-друге, волоски на лапках зменшують поверхню зіткнення з павутинним клеєм;
- по-третє, павуки переміщаються по павутині особливим способом: павук ставить ногу на павутину так, щоб липка крапля перемістилася на волоски на лапці, а потім, коли піднімає ногу, крапля так само легко зісковзує з волосків назад на павутину.
Отже, виходить, що павук не може прилипнути до власної павутини: клейка рідина знаходиться або на павутинній нитці, або на волосках павукової ноги, а тому не може нічого склеїти. Зрозуміло, не будь у ніг павука таких чудових волосків і антиклеєвого покриття на лапках, жонглювання клейкими краплями було б неможливим.
 Крім руху по павутині, павуки ще можуть «летіти» по вітру разом із павутиною, сидіти у засідці, а потім стрімглав мчатися по сигнальній нитці до жертви, яка потрапила в тенета. Тобто, вони бігають, і досить швидко, але їхні ноги без м’язів і, навіть, без окремих м’язових волокон. Учені довели, що ноги павука – це своєрідний гідравлічний привід, рідиною для якого є кров. Кільком павукам ампутували кінцівки. Відрізані кінцівки спробували стискати – вони стали подовжуватися, і кров’яний тиск у них підвищувався. Спеціальні апарати дослідження показали, що це справжній гідравлічний привід, який підвищує тиск крові до такого ступеня, що кінцівки тверднуть. Тому бувають павуки-стрибуни, які долають висоту 10 см, маючи розміри всього 1 см. Для  цього павук повинен миттєво підвищити свій кров’яний тиск на пів-атмосфери, тобто на половину свого звичайного тиску, що дорівнює атмосферному. Яким способом утворюється ця «штучна гідравліка» - це таємниця, але яким чином павуку надається така можливість, вченим відповіла фізика. Це досягається тим, що павуки дуже різко змінюють об´єм порожнини своїх лапок, а з фізики відомо, що зі зменшенням об'єму збільшується тиск. Але як павук примудряється блискавично зменшувати і так само швидко збільшувати об'єм порожнини лапок, люди до цього часу зрозуміти не можуть.
 Гідравліка - наука, яка вивчає закони рівноваги і руху рідин. Під рідиною у гідравліці розуміють крапельні рідини, що їх вважають нестисливими, а також гази, якщо швидкість їхнього руху значно менша швидкості звуку. Гідравліка вивчає рух рідини, оточеної та спрямованої твердими стінками. Рух кінцівок павуків саме приклад такого гідравлічного приладу.
 Французькі вчені-зоологи звернули увагу на те, що надто часто серед павуків у природі зустрічаються особини з недостачею кінцівок: приблизно у 10% відсутня одна або дві ноги. Здавалося б, якщо у павука вісім ніг, то вони всі йому й потрібні, і втрата хоча б однієї повинна привести до значних незручностей. Проте вчені вирішили перевірити, чи позначається якось на життєдіяльності павуків розставання з однією чи двома кінцівками. Понад ста особин павука-кругопряда розмістили в індивідуальних контейнерах, де вони могли вільно плести павутину і полювати. Половина з них мали повний комплект кінцівок, у інших були відсутні одна або дві ноги. Після того як піддослідні сплели ловильні сітки, виявилося, що втрата однієї ноги ніяк не позначається на якості павутинного будинку. Більше того, семи-і шестиногі особини успішно полювали на мух; на здатність павуків знерухомлювати і сповивати жертву в кокон відсутність навіть пари кінцівок ніяк не впливало. А ось п'ятиногі особини плетуть дуже неякісні мережі, що  позначається на їх виживанні. В природі вони зустрічаються вкрай рідко.
 Як висновок досліджень вчені вважають, що чотири пари ходильних ніг павукам не зовсім потрібні. Вони можуть обходитися і меншою їх кількістю. Просто ці членистоногі вважають, що додаткова пара ніг - це щось на зразок запасу, яким можна пожертвувати в хвилину небезпеки. У ході еволюції павуки могли «дійти висновку», що енергію, яка потрібна на відновлення втрачених кінцівок, можна з набагато більшим успіхом використовувати для розмноження, зростання або полювання. Отже, павуки від народження несуть як би зайву пару ніг, втрата якої не дуже-то позначається на їх життєдіяльності.
 Крім усього сказано, слід зауважити, що павуки  такі створіння, які мають ще чимало таєм¬ниць.  Наприклад, вони надзвичайно сильні - окремі особини здатні зрушити з місця вантаж, маса якого в 140 разів перевищує їхню власну вагу. Також павуки - добрі завбачники пого¬ди, і вчених дуже цікавлять ці «барометри». Павуки відчувають запахи, мають зір і слух, чудово уловлюють найменшу вібрацію і натяг павутини. Не дивно, що будовою їхнього тіла та особливостями життєдіяльності зацікавилась біоніка.