Про кокосові пальми та кокосові горіхи на сьогоднішній день чули всі. Про основну сировину, яку з них отримають – копру, також багато хто знає. Це багата на олію м’якоть кокосових горіхів. Вже декілька століть населення Таїланду та Малайзії імпортують цю сировину. 

   Плід кокосової пальми – кокосовий горіх в основному 15-30 см у довжину, діаметром до 300 мм і масою 1,5-2 кг. З одного кокосового горіха одержують 230-250 г копри, з 1 га плантації кокосової пальми – 1,6-1,8 т. Вміст олії в копрі – 62-74%. 

   Допомагають людям у зборі плодів на їхню думку досить тямущі і спритні тварини, що добре приручаються – лапундери, або їх ще називають свинохвості макаки. Свою назву ці примати отримали за короткий, загнутий догори хвостик, довжиною всього 16-25 см, хоча дорослі особини цього виду є досить великими представниками світу мавп. Забарвлення шерсті в обох статей однакове. Основний корпус тіла пофарбований у світлий відтінок, а верх голови має темне і майже чорне забарвлення. Обличчя взагалі без шерсті. Дуже цікавим є такий факт, що кокосові пальми - рослини, чия наукова назва не походить від грецьких коренів. Воно походить від португальського "коко" -"мавпа", і дано за наявністю плям на горісі, які роблять його схожим на морду мавпи. Тобто схожі на мавпу горіхи збирають самі мавпи.

Свій день лапундери проводять на землі в пошуках їжі, а вночі сплять, забравшись високо на дерево. Завдяки такій можливості їх і використовують для збирання врожаю кокосових пальм. Крім цього, у Малайзії лапундери допомагають вченим-ботанікам при вивченні особливостей рослинного світу, дістаючи для них зразки рослин з недоступних вершин дерев.

   Звичайно, не всі тварини можуть виконувати цю роботу. Як і багатьох інших представників тваринного світу, що є помічниками людини, їх необхідно навчати. Тому для лапундер існують спеціальні школи – мавп’ячі коледжи. Керують такими навчальними закладами фахові дресирувальники. 

   Макаки-«студенти» повинні бути відносно молодими. Для навчання мистецтву збору кокосових горіхів беруть лише тварин із шестимісячного віку. Дресирувальники, тримаючи в руках кокосовий горіх, показують учням, як необхідно його крутити, щоб зірвати з дерева. Тварина повинна набиратися терпіння, щоб крутити до тих пір, поки плодоніжка не перетреться і плід не буде у руках макаки. Це тільки перший етап навчання. На другому вони їх навчають розрізняти спілі та зелені плоди. Практичні заняття для тваринок обов’язкові: учитель розвішує плоди на дерев’яній рамі і тварина повинна зняти всі. Практичний курс закінчується вже на дереві. Вважається, що макакам ця робота не така вже й легка, працюють вони не покладаючи рук, причому не мають великого ентузіазму лазити  на верхівки пальм. Але школа є школа, втекти неможливо, бо тварини прив’язані мотузками, тобто працюють зі страховкою. 

   Скільки ж горіхів вони збирають? Близько 500-800 горіхів. І не лише зривають, а також несуть до місця вантажу, складають в ящики і допомагають із транспортуванням.

   Навчені лапундери користуються попитом на ринку, причому коштують зовсім не дешево. Щоб їх упіймати, треба чимало зусиль, адже вони полохливі, скритні і багато час проводять в гущавині лісу. Навіть при найменшій небезпеці ховаються серед листя або кидаються навтьоки. Тримаються свинохвості макаки стадами, що складаються з 16 - 18 мавп, де панує повна ієрархія. Навіть, одного погляду вожака достатньо, щоб стадо його послухалось.  Першими отримують доступ до їжі головні мавпи, а інші тварини, коли корму мало, залишаються голодними. Їжа лапундерів в основному рослинна. Вони із задоволенням їдять соковиті плоди, молоді паростки, причому все повинно бути великого розміру. Нерідко комахи і черв'яки, які знаходяться у рослині чи її плодах, з’їдаються мавпою також. Полюбляє культурні зернові рослини на полях, які зриває прямо з колосками. Причому, перед відвідуванням поля, лапундери ретельно до цього готуються, особливо бояться того, щоб не було там людей. Зазвичай, одна доросла мавпа залишається на сторожі, піднявшись на розташоване поблизу дерево. Вона гучним криком попереджає стадо про наближення людини. Для перенесення їжі ці мавпи мають добре розвинені защічні мішки.

   Самка лапундер досягає статевої зрілості у чотирьохлітньому віці. В якості вторинних статевих ознак у неї розвиваються сідничні мозолі, які збільшуються в розмірах і забарвлюються в червоний колір. Ці ознаки є сезонними, так як проявляються лише під час шлюбного періоду. 

   І, нарешті, збирання плодів кокосової пальми - це не найстрашніший вид експлуатації. Через близькість з людиною в генетичній будові, їх використовують як експериментальні зразки для багатьох речей. Наприклад, у США лапундери були першими тваринами, на кому випробували роботу супутників і космічних апаратів, а в Європі на них перевіряють якість хімічних реакцій для створення побутової хімії.