Всі ми знаємо, що таке кактус. Один із видів називається опунція, яких у світі налічується близько 350 видів. Батьківщиною є Америка. У дикій природі опунція росте в пустелі або в подібних умовах, але в даний час штучно вирощується в багатьох європейських країнах.  

Опунції - це кактуси, стебла яких складаються із плоских округлих соковитих члеників-гілок, що приєднуються ребрами один до одного. На стеблах розташовані видозмінені пазушні бруньки – ареоли і пучки тонких колючок – глохідій, які легко обламуються. Глохідії - крихітні щетинки із загнутими кінчиками, які можна розглянути тільки під мікроскопом. Вони не зовсім міцно сидять в опушених ареолах і впиваються в шкіру, навіть, при обережному дотику до них.

Листки невеликі, соковиті, шиловидні, рано опадають, хоча вважається, що листків у опунції немає. Сплощені стебла іноді помилково приймають за листки. Квітки круглі, поодинокі, двостатеві, з короткими жовтими, помаранчевими або червоними (рідше білими) пелюстками. Тичинки, зазвичай, короткі, що при легкому дотику до них відразу скручуються. Для опунцій характерна одна особливість - проліферація - здатність розвивати з плодів нові квіти і пагони, але в плодах при цьому не зав'язується насіння. 

Плоди ягодоподібні, соковиті, солодкі, з приємним фруктовим ароматом у багатьох видів. Вони в основному мають циліндричну форму і досягають 4-8 см в довжину, з жовто-помаранчевою або червоно-помаранчевою шкіркою, покриту голками. М'якоть жовта або помаранчева, солодка і водночас вишукано гостра з освіжаючим смаком. Плід можна їсти в сирому вигляді, а також додавати в салат або інші страви. При кімнатній температурі плоди опунції можна зберігати протягом двох днів. У м'ясистих ягодах знаходиться плоске світле насіння з твердою шкіркою розміром із зерно сочевиці.  

В історії відомі факти, що опунція причетна до створення пам’ятників тваринам. Люди почали споруджувати пам’ятники ще тисячі років назад. І кому їх тільки не будували! Богам і героям, імператорам і вченим, поетам і вождям народів… Яким же чином кактус опунція пов’язаний із пам’ятниками? Історія досить цікава. Ще наприкінці ХVІІІ ст. опунцію завезли до Австралії. Спочатку її розводили на присадибних ділянках як заморську дивину та ще й кисло-солодкі плоди цього кактуса, що зовні схожі на звичайнісіньку грушу, виявились досить смачними. Згодом місцеві фермери з’ясували, що опунцію можна використовувати як живу огорожу на пасовиськах, щоб не будувати дорогі паркани. І почалося щось неймовірне. Опунція добре прижилася і почувала себе дуже добре, вона практично не мала конкурентів серед місцевої флори та й природних ворогів серед тваринного світу у неї не було. І тому опунція почала з фантастичною швидкістю завойовувати нові землі. Пасовисько площею у тисячі гектарів, яке було обсаджене живою огорожею, через 10 років ставало абсолютно непридатним для випасання худоби. На сході Австралії, де якраз і були основні масиви фермерських господарств, вже наприкінці ХІХ ст. опунцію стали вважати небезпечним бур’яном, а на початку 20-х років ця рослина займала вже близько 30 млн. гектарів орних земель та пасовиськ. Чого тільки не робили люди з цим «гостем»? Зрізали, переорювали, палили, труїли отрутою. Та все не давало результатів.

Тоді було вирішено звернутись за порятунком до вчених. У 1912 році була створена спеціальна комісія, яка винесла остаточний вирок: опунцію можуть знищити лише природні вороги. Почалися багаторічні клопіткі пошуки таких «помічників» саме на батьківщині опунції – в Америці. Адже там цей кактус поводив себе мирно і не захоплював значних територій, тобто працювали природні регулюючі механізми. 

Австралійські дослідники знайшли близько 100 видів комах, які живляться різними видами кактусів, частину їх відправили на перевірку до Австралії. Необхідно було перевірити, чи ці «рятівники» після знищення опунції не завдадуть ще більшої шкоди, живлячись місцевими рослинами. Спочатку велику надію покладали на деяких попелиць, але підрахували, що результатів треба чекати 10-15 років. 

Пошуки продовжувались далі і нарешті повезло. Молодий австралійський ентомолог в одному з ботанічних садів в Аргентині звернув увагу на гусениць нічного метелика, які жили в стеблах опунції, де залюбки вигризали м’якоть. Назва цього метелика кактобластіс какторум (Сactoblastis cactorum). Спочатку великих надій на них покладено не було, адже різної гусені було скрізь багато. Але це виявилося панацеєю для Австралії. У травні 1925 року перша партія яєць цих метеликів була завезена до країни. Всього було отримано понад 2 млн. яєць і масовий похід почався. Метелика випускали скрізь, де була загроза опунції. Гусені, неначе пожежа, проходили через усі хащі і вже до 1930 року величезна частина кактусів була знищена. За 10 років непоказні метелики так розмножилися, що їх ненажерливі гусениці знищили 15 мільйонів тонн опунції, звільнивши грунт від 8-метрових кактусів.  Землі були повернуті до сільськогосподарських використань. І хоча через рік-два опунція почала знову розростатися, повторний напад гусені ставив крапку. Зброя проти ворога була знайдена. 

Сьогодні в Австралії кактусів опунцію ще можна де-не-де зустріти, але на них також можна побачити гусінь метелика, які «працюють» в соковитих стеблах. Маленька комаха прийшла на допомогу людині, тому цьому скромному метелику кактобластіс какторум, якого називають просто кактусовий метелик, присвячено цілий меморіал. От і стоїть вже 60 років на березі річки Дарлінг мармуровий пам'ятник від вдячних людей маленькому метелику, а вірніше гусені. Це будинок у австралійському містечку Бунарге, на якому є напис «Меморіальний будинок кактобластіс». Це не лише данина вдячності людини, але й як нагадування: у справи природи не можна втручатись необізнаним. 

Опунція - древня рослина індіанців, яку зображено в державному гербі Мексики. Ця плодоносна кактусова рослина використовувалася протягом багатьох сторіч корінними мексиканськими племенами для лікування різних захворювань. Стебла містять крохмаль, цукор, протеїн, вітамін С. Можуть служити кормом для тварин. Рослини легко розмножуються вегетативно. У деяких частинах Америки місцеві жителі їдять схожі на інжир плоди опунцій, називаючи ці м'ясисті ягоди «тунець» і розрізняють їх за кольором (тунець Amarilla, тунець Бланка, тунець Тинта). Вживали в їжу плоди здичавілих опунцій і в Іспанії, де час дозрівання цих ягід зазначалося свого роду народним святом. З плодів деяких видів опунції також варять варення, джеми, а з соку роблять сироп, патоку і вино. Зрілі плоди сушать, а незрілі варять з м'ясом. Італійці їдять плоди опунції як десерт, в свіжому вигляді або після термообробки. Один з видів опунцій відомий під назвою «індіанська смоква».  

Ацтеки вважали «колючу грушу», так вони називали плід опунції, священним фруктом і вживали в їжу, вірячи, що це принесе користь у всіх сферах життя. Вони збирали їх в певний сезон, який звали -«сезон пітахайї». 

У Середземномор'ї опунція цвіте звичайно в травні-червні, а дозріває в серпні-вересні, плоди формуються дрібні (70-100 г). Щоб поліпшити якість врожаю, квітки видаляють палицями або рукавицями. Через 2 місяці опунція зацвітає знову - в цьому випадку плоди дозрівають у жовтні-листопаді – вони вже крупніші (250-300 г), в них менше насіння, а м'якоть більш соковита і смачна. При гарному догляді урожай досягає до 20 тонн з гектара. При зборі та обробці плодів опунції необхідно дотримуватися обережності. Збирають молоді стебла, коли вони досягають розміру людської долоні. Шкірочка має бути зелена і блискуча, а товщина не перевищувати 1 см. Збирання врожаю починають рано вранці в щільних рукавицях, коли на поверхні рослин є роса.

Багато країн: Мексика, Бразилія, США - головним чином Техас, Перу, Чилі, Південна Африка і Туніс виробляють велику кількість корму з опунцій. На корм заготовляють стебла. Перед згодовуванням худобі з них видаляють колючки, або розчавлюють (іноді це супроводжується бродінням), що також робить їх прийнятними для корму. При нагріванні опунція розм'якшується і стає солодкою.  При щільній висадці і під належним контролем через 3-4 місяці після висадки може бути отриманий врожай від 400 до 600 тонн на гектар. 

Для їжі стебла опунції так само збирають і очищають від колючок. При зборі слід враховувати, що протягом дня відбувається зміна кислотності (рН) клітинного соку. Зібрані вранці дуже кислі (це може створити проблеми при зберіганні), а зібрані після полудня містять тільки 10-20% від ранкової кількості. В якості харчової добавки, кактус опунція доступний у вигляді порошку або таблеток. 

Опунція дуже багата клітковиною, вітамінами і мінералами. Вона знижує рівень холестерину в крові і рекомендована тим, хто дотримується дієти або прагне скинути вагу, так як відмінно сприяє зниженню маси тіла. «Колюча груша» покращує роботу травної системи, допомагає позбутися зайвого жиру і калорій, прискорює процес перетравлення їжі і є засобом профілактики атеросклерозу. 

Але, незважаючи на  цікаві біологічні особливості опунції та її неприхотливість,  поширення як домашня рослина цей кактус не отримав. Причина, можливо, у наявності дрібних колючих щетинок із зазубринками, які легко «впиваються» в шкіру, що досить неприємно. Вони також легко чіпляються на одяг, очистити який від дрібних скалок важко. Недоліком цього кактуса можна вважати і те, що він виростає до величезних розмірів досить швидко, чим швидко втрачає свою декоративну привабливість. Цвіте у нас також не досить часто. А вживання плодів опунції на Україні, я вважає, немає необхідності, адже ми маємо значну кількість своїх неперевершених плодів.