Термін «каприфікація» пов’язаний із рослиною, яка майже не росте на Україні - це інжир або фігове дерево. Належить інжир до родини тутових і потрапив він до нас із Індії та Пакистану. Із історії відомо, що його вирощували ще в Стародавньому Єгипті.
Це гарна декоративна рослина із великими пальчастими листками та сірувато-бузковими, фіолетовими або зеленуватими плодами. У нас зустрічається лише в Криму. Цікаво те, що росте інжир на майже неприступних місцях: у розщілинах між камінням, на голих гранітних скелях, де відсутня інша рослинність. Його коріння, як сталеве свердло, проникає в найтвердіший грунт, протискується до будь-якої щілини і закріплюється у найнедоступніших місцях. Часто може оселятися на карнизах старих будинків, на баштах старовинних фортець, на монастирських стінах, на банях церков…
Фігове дерево – це рослина-таємниця. Воно має напрочуд цікаві та дивні біологічні властивості, які приводили до розгубленості вчених на протязі кількох сотень років. Що ж такого незрозумілого є у цій рослині? Уявіть собі рослину, яка не цвіте як всі квітучі рослини, але дає плоди. Дозрівають плоди не на всіх деревах, а тільки на деяких. Вивчаючи ботаніку, ми розуміємо, що ця рослина – дводомна, тобто частина рослин жіночі, а інша частина – чоловічі. На жіночих рослинах утворюються м’ясисті, порожні всередині – фіги, на внутрішній поверхні яких розвиваються непоказні жіночі квітки з 5-ма недорозвиненими пелюстками та приймочкою. Ботаніки такі суцвіття назвали сиконіумом. Чоловічі рослини в своїх суцвіттях – каприфігах – ховають від людського ока маленькі три- або чотирипелюсткові чоловічі квітки з тичинками, що мають велику кількість пилку. Як тільки жіночі суцвіття фіги запиляться, то робляться опуклішими, а всередині дозріває насіння. Фіга із достиглим насінням досить соковита і м’яка. Чоловічі навпаки, цупкі на дотик, менші за розмірами і невдовзі після дозрівання підсихають і опадають.
Таємниця інжиру тривалий час не розкривалась. Особливість її в тому, що ніхто не знав, як саме пилок із каприфіг потрапляє до жіночих квіток – фіг. Давні мудрі садівники долали таємницю тим, що прив’язували до гілок жіночих дерев каприфіги, створюючи таким способом умови для запилення. Пізніше такий спосіб назвали каприфікацією.
Першими каприфіги почали збирати ще давні греки. Вони вміли добре зберігати їх, перевозити на далекі відстані і вдало торгувати ними. Тому грекам і належить відкриття каприфікації.
Ще геніальний Арістотель помітив одну загадкову особливість інжиру: завжди, коли йому траплялося розірвати або поранити каприфігу, з неї роєм вилітали маленькі оси. Пізніше вченими було доведено, що це не випадковість, а закономірність, яка пов’язана із важливими процесами у рослині. Ми знаємо, що рослинний світ дуже дивовижний, і він не перестає дивувати. Виявляється, що для запилення квіток інжиру необхідні комахи бластофаги, без яких ця рослина не даватиме плодів, а самі бластофаги без інжиру не зможуть не тільки розмножуватись, але і жити.
Ці стосунки рослини з комахою досить складні. Ніби навмисне для задоволення потреб крихітної комахи інжир утворює два види суцвіть. В одному наприкінці вересня зимують яйця та личинки бластофаг. У них навесні народжуються, живляться й паруються молоді оси, після чого обліплені пилком інжиру самки вилітають і шукають затишного місця для своїх яєчок. Знаходять вони таке місце - у жіночих суцвіттях, у яких на той час розкриваються квітки. Оса, протискуючись крізь щільно розташовані приймочки маточок квіток, запилює їх, але для відкладання яєць місця в них не знаходить і вилітає геть. Таким чином, шукаючи місця для яєць, комаха запилює багато фіг і нарешті потрапляє до каприфіг – зручних і затишних домівок для майбутніх нащадків. За це інжир називають дерево-нянька.
Отже, без своєї супутниці комахи бластофаги інжир не дарує плодів. Цьому співіснуванню є історичне підтвердження. Коли інжир хотіли завезти із Туреччини до Каліфорнії, то натуралісти наполягали на завезенні і бластофаги. Але садівники з такої пропозиції тільки сміялися. Через певний час стало зрозуміло, що це було помилкою і комаха була завезена.
Бластофага – маленька тендітна комаха, яка не здатна була переміщатися разом із інжиром, який завдяки зусиллям учених просувався все далі на північ. Тому їм вдалося створити сорти, що плодоносять без запилення бластофагами. Тому фігове дерево сьогодні можна зустріти у квартирах. Для нормального розвитку й плодоношення рослина потребує багато світла і вологи. Побутує, навіть, прислів’я, що інжир любить тримати «голову на сонці, а ноги в теплі».скачать dle 10.3фильмы бесплатно