Серед великого розмаїття сучасних плодів, і вітчизняних, і екзотичних, ми, вже немолоді українці, зовсім забули про надзвичайно цінну рослину наших лісів - глід український. Глід, люди частіше називають його «бояришник» – дерево або кущ родини розових, заввишки 2-4 м. Росте в лісах та на узліссях у лісових і північних лісостепових районах України. По кількості видів займає серед чагарників одне з перших місць. На земній кулі налічується майже понад 1200 видів глоду. Всі види глоду невибагливі до умов, зокрема родючості і вологи грунту, відзначаються посухо- і морозостійкістю.  Пернаті друзі лісу знаходять в заростях глоду і стіл і дім. Як відомо, де багато птахів, там мало шкідників, і ліс здоровий. 
 На Україні глід найкраще росте на добре освітлених місцях, наприклад, на узліссях. Завдяки довгим і дуже гострим та міцним колючкам він не боїться пошкоджень худобою. Колючки нагадують стальні голки, які ніби заховалися в густому листі. Пізно восени після повного опадання листя, вони оголяються, тоді добре видно, як стирчать колючки на гілках в усі боки. Ці колючки не що інше, як видозмінені укорочені пагони. Інколи вважають, що на улистнені колючки перетворені пазушні неплідні пагони.
 Кора у глоду гладенька, сіра, на молодих пагонах блискуча, бурувато-сіра або червонувато-коричнева. Крона крислата, густа, куляста. 

 Листки на коротеньких черешках, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені, по жилках густоопушені. Листорозміщення чергове. За формою листкові пластинки неоднакові: в нижній частині крони вони без лопатей, у верхній з кількома лопатями. Тобто листки від цільних до перистолопатевих і перисторозсічених. Вони широкояйцевидні або ромбічні, крім нижніх, 3-лопатеві, тонкошкірясті: листки плодоносних пагонів 5-7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплідних пагонів більші й глибше розсічені.
 Квітки 5-пелюсткові білі, рідше рожеві до червоних, двостатеві, правильні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, зібрані по 10-20 у рідкі щитковидні суцвіття або напівпарасольки. Оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова, п’ятичленна. Чашолистки трикутно-або широкоовальні, відігнуті донизу. Віночок білий або рожевий до 15 мм у діаметрі; тичинок багато; маточка одна; стовпчик один, прямий.
 Квітки мають надто неприємний запах, що нагадує аромат мигдалю. Вони містять диметиламін - речовину, яка надає їм характерний запах несвіжої риби. Цвіте у травні - червні. Кожна квіточка за своєю будовою і зовнішнім виглядом нагадує мініатюрну троянду. В період цвітіння кущі глоду стоять ніби облиті білою піною. Запилюються квіти комахами. Глід чудовий медонос. В період цвітіння на його квіточках можна побачити величезну кількість бджіл, джмелів та ентомофагів - комах-паразитів, які знищують шкідників лісу і саду.
 Плід кулястий, яблуковидний, так зване кісточкове яблуко або кістянкоподібний, опушений, з однією або декількома (до 5) великими, дуже міцними тригранними кісточками. Розташовані ці кісточки біля чашечки на верхівці плоду і злегка прикриті шкіркою. Плід ще може бути яйцевидний або грушовидний. За кольором більше темно-червоний, менше оранжево-бурий або чорний. Плоди глоду з борошнистим м'якушем достигають у вересні - жовтні, кислувато-солодкі на смак. Перед вживанням їх сушать або використовують сирими, готують з них компот, кисіль, варення. Наприклад, населення Кавказу сушені плоди глоду перетирає на солодке борошно, а потім печуть з неї коржики, виготовляють пюре для начинок. Піджарені і перемелені плоди глоду замінюють каву, однак вживані у великій кількості порушують діяльність серця. Далеко не у всіх видів глоду плоди їстівні. Є види з сухими, дуже твердими і кам'янистими плодами, навіть голодна людина їх їсти не буде.
 У садах найчастіше вирощують глід м'якуватий, який цінують за красу і смачні кислувато-солодкі плоди. Всі види глоду відзначаються не лише високою декоративністю, а й газостійкістю, широко використовуються у зеленому будівництві, насамперед для створення живоплотів, декоративних груп і алей. Гарний вигляд у парках мають поодинокі кущі глоду, що ростуть у центрі галявини. Добре переносить стрижку і формування крони. Його використовують як підщепу для вирощування гарних декоративних форм, а також для щеплення груші, сливи, айви і мушмули.
 Глід найкраще плодоносить при достатньому освітленні. В таких умовах виявляється в його плодах набагато більше вітамінів та інших корисних речовин, ніж на кущах, які ростуть в затінку. Неврожайні роки бувають рідко. Найрясніше родять кущі, що ростуть поблизу пасіки і там, де багато інших комах-запилювачів.
 Глід розмножується насінням, порослю від пеньків, деякі види кореневими паростками. Насіння його потребує тривалої стратифікації – 220-240 днів. Для одержання весною дружних сходів плоди заготовляють у вересні в стадії воскової або фізіологічної стиглості і відразу ж очищають насіння від м'якоті та висівають у вологий грунт. Якщо грунт сухий, його стратифікують у вологому піску і висівають восени за один-два тижні до того як замерзне грунт.
 Найціннішим за наявністю цілющих властивостей є три види глоду- колючий, криваво-червоний і п'ятиматочковий. Плоди містять флавоніди, сапоніни і органічні кислоти: кратегову, олеанову, урсолову та інші, а також вітаміни С2, В6, ефірні масла, дубильні речовини, крохмаль, каротин, гіперозид, кверцетин, білки і цукор (10-15%). Найбільшу цінність має кратегова кислота, яка позитивно впливає на серцеву діяльність і посилює кровообіг. Високу оцінку лікувальним властивостям глоду давав видатний лікар середньовіччя Авіценна. На Україні глід з лікувальною метою використовується з прадавніх часів.

Особливість глоду Пояркової.
 Особливу цінність має глід Пояркової - товсте деревце заввишки 5-6 м з діаметром до 26 см. Живе воно 100, а інші види 300-400 років. Глід Пояркової красується сильно покрученим і густо опушеним гіллям. Цей вид, зокрема восени, приваблює людину незвичайною красою, коли на ньому достигають крупні - 2,5 см в діаметрі яскраво-жовті і дуже смачні плоди. Глід Пояркової найбільш крупноплідний представник цього роду.
 На жаль, це реліктова рослина. її можна побачити лише в Криму, насамперед на території Карадагського заповідника. До речі, тут зростає 14 видів рослин, які ніде більше не зустрічаються. Глід Пояркової дає в рік 20-З0, тоді як інші види всього лише 2-15 кг плодів. За вмістом цукру, кислот, вітамінів, зокрема С, вони не поступаються Перед яблуками, абрикосами і грушами. Однак на площі З тис. га, яку займає Карадагський заповідник, залишилося всього лише 111 дерев глоду Пояркової. Якщо не вжити термінових заходів до збереження і розмножений цього виду, може статися непо¬правне лихо - він зовсім зникне.
 Маленька ягода глоду - здоров'ям сильна. Вона - сердечний друг. В аптечці людини, яка страждає серцево-судинними захворюваннями, обов'язково повинні бути препарати з глоду. Їх особливо використовують при стомленні серцевого м'яза. Вони вибірково розширюють коронарні судини і судини головного мозку, знижують збудливість нервової системи, підсилюють постачання серця і мозку киснем, покращують обмін речовин, нормалізують серцевий ритм, усувають неприємні відчуття в області серця, добре діють на загальний стан.
 Войтович Валерій Миколайович в Українській міфології пише: «Глід (гліг, малай, лога) - еліксир бадьорого духу та здоров’я, який активізує розум і додає обачливості. Щоб міцним було кохання, радили пити чай із квіток глоду. Секрети напоїв з глоду століттями приховували відьми, чародії, знахарі, ворожбити. Такі напої вживали на свята Нового року, Коляди, Калити, Колодія тощо. Вважалося, що за допомогою глоду можна зашкодити покійнику стати упирем. Отож його тіло проколювали колючками глоду, встромлювали їх у могилу тощо. Якщо це не допомагало, тіло відкопували і пробивали серце кілком із глоду. Вірили, що прогнати диявола можна палицею із глоду, а вбити - ножем, рукоятка якого зроблена із глоду. Із нього виготовляли амулети (найчастіше хрестики). Від уроків гілки глоду клали під подушку, так само убезпечувалися від відьом, мари, полудниць. На Благовіщення і на Купала знахарки ходили в ліс за глодом, яким заговорювали рани від укусів отруйних змій. Колючку глоду встромлювали у хвіст хворій худобі, яку попсувала нечиста сила».