Пошук:
Автор Pavlenko | 29 марта 2016 | Коментарів: 0 | Переглянуто 1077
Рубрика: Корисна інформація / Рослинний світ

Селера: «и вершки, и корешки»

   Селера давно здобула славу одного з найбільш ароматних овочів, особливо в зимові і ранньовесняні місяці. Походить із Середземномор'я, де відома з сивої давнини як декоративна і лікарська рослина. У Росії її почали обробляти порівняно недавно - дві-три сотні років тому, та й то дуже обмежено. Збереглося письмове свідчення голландських мандрівників, які підтверджують, що в 1702 році, за Петра I, на території німецької слободи в Москві з'явилися перші грядки з незвичайною для тутешніх місць запашною екзотикою. Вирощували селеру в маєтках знатних людей, і була вона овочем винятковим, як символ престижу. Не випадково при Катерині II пахучими різьбленими листочками селери панські кухарі прикрашали вишукані страви, а вельможі - свій одяг і зачіски.
А що змінилося на сьогоднішній день? Селера залишається такою ж запашною городньою культурою, без якої не обходиться велика кількість страв української та інших кухонь народів світу. Лише зачіски та одяг наші жінки прикрашають дещо іншим. В умовах України селеру вирощують практично всюди як спеціалізовані господарства, так і в індивідуальному секторі.
Які ж біологічні особливості селери?
   Селера - дворічна городня пряна рослина з родини селерових висотою до 1 метра. У перший рік утворює розетку листків та коренеплід, на другий рік - зацвітає. Корінь стрижневий, м'ясистий, веретеноподібний, з розгалуженням. Стебло прямостояче, майже голе, всередині порожнисте, в верхній - частині розгалужене, 50-90 см заввишки. Листки черешкові, темно-зелені, зверху блискучі, знизу матові, перисторозсічені. Квітки білі, зібрані в складний зонтик. Плід - довгосім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,4 - 0,6 гр.
   У культурі є три різновиди селери: листова, черешкова, коренева. Селера: «и вершки, и корешки» Листова має коротший вегетаційний період, що дозволяє вирощувати її в північних районах. Кореневу часто вирощують розсадою. Всі види селери надають перевагу вологим видам ґрунту. Сходи витримують заморозки до -5°С. Добре росте на зволожених, але не затоплюваних ділянках.
   Листки і черешки селери містять ефірну олію, в складі якої найбільше сабінену й мірцину, а також наявні флавоноїди, амінокислоти, каротини, тіамін, рибофлавін, вуглеводи, фолієва, хлорогенова кислоти, цукри, мінеральні солі, вітаміни А, С, В1, В2, Е, PP. Велика цінність селери полягає в наявності біологічно активного натрію, здатного підтримувати кальцій у розчинному стані. В коренеплодах містяться білок, вуглеводи, ефірне масло (удвічі більше, ніж у листках) і мінеральні солі калію, кальцію, фосфору, міді, заліза, магнію. Білок багатий на амінокислоти – аланін, аргінін, гістидин, лізин.
   У всіх частинах рослини присутні нікотинова і глутамінова кислоти. Наявність органічної глутамінової кислоти (без прикріпленого іона натрію) дозволяє використовувати селеру в кулінарії, як нешкідливий підсилювач смаку і запаху. Стебла зазвичай містять велику кількість солі.
   Як лікарська рослина була відома ще древнім грекам і римлянам. У сучасній медицині використовується як сечогінний засіб. Стебла рекомендується використовувати замість солі при захворюваннях жовчного міхура, остеопорозі, захворюваннях нирок. У народній медицині селеру використовують для лікування нервової системи і поліпшення сну. Відварені коренеплоди використовують при обмороженнях рук і ніг. Також науковцями доказано, що селера благодійно впливає на чоловічу силу. Селера корисна для шкіри і суглобів. Знижує рівень холестерину в крові, є профілактичним засобом проти раку, знижує кров'яний тиск. Показана при діабеті, ожирінні і порушенні обміну речовин, оскільки містить всього 12 калорій, 0,1 г жирів, 2,1 г вуглеводів в 100 грамах.
   Крім того, селера хороша пряність. У їжу йдуть і листя, і коренеплоди, як в свіжому, так і в сушеному вигляді. А який смачний салат із селери в поєднанні з морквою, цибулею, капустою, зеленню петрушки. Добра вона і в заправках до супів і борщів.
   У деяких країнах селеру вирощують заради насіння, які потім розтираються в порошок і змішуються з сіллю. Виходить селерна сіль, яка додається до багатьох страв. Для приготування солі використовуються також сухі корені, стебла, листки селери.
скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Земляна груша – цікава складноцвіта рослина Земляна груша – цікава складноцвіта рослина
  Топінамбур – однорічна рослина висотою майже до 4 м. Стебло прямостояче, тонке на вигляд, і досить листяне. Інколи вважають, що це багаторічна...
Козлобородники: що за рослини такі? Козлобородники: що за рослини такі?
 Після цвітіння квіткові кошики утворюють характерні великі пухнасті кулі, що нагадують відцвілі кошики кульбаби. Тому інколи люди називають цю...
Шпинат – «залізний» овоч Шпинат – «залізний» овоч
 Французи дуже полюбляють шпинат, вирощують його досить широко, додають у багато страв, тому й називають «королем овочів» і...
Овочеві «родичі і сусіди» Овочеві «родичі і сусіди»
 Рослини, які ростуть поруч,  можуть вживатися або не вживатися. Одні служать причинами різних негараздів для сусідів, інші, навпаки,...
Лимон, що росте на грядці Лимон, що росте на грядці
 Серед великої кількості видів капусти, найменше учні-семикласники знають про капусту кольрабі, а вона досить стара і добре вивчена культура....
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓