Селера давно здобула славу одного з найбільш ароматних овочів, особливо в зимові і ранньовесняні місяці. Походить із Середземномор'я, де відома з сивої давнини як декоративна і лікарська рослина. У Росії її почали обробляти порівняно недавно - дві-три сотні років тому, та й то дуже обмежено. Збереглося письмове свідчення голландських мандрівників, які підтверджують, що в 1702 році, за Петра I, на території німецької слободи в Москві з'явилися перші грядки з незвичайною для тутешніх місць запашною екзотикою. Вирощували селеру в маєтках знатних людей, і була вона овочем винятковим, як символ престижу. Не випадково при Катерині II пахучими різьбленими листочками селери панські кухарі прикрашали вишукані страви, а вельможі - свій одяг і зачіски.

А що змінилося на сьогоднішній день? Селера залишається такою ж запашною городньою культурою, без якої не обходиться велика кількість страв української та інших кухонь народів світу. Лише зачіски та одяг наші жінки прикрашають дещо іншим. В умовах України селеру вирощують практично всюди як спеціалізовані господарства, так і в індивідуальному секторі.

Які ж біологічні особливості селери?

   Селера - дворічна городня пряна рослина з родини селерових висотою до 1 метра. У перший рік утворює розетку листків та коренеплід, на другий рік - зацвітає. Корінь стрижневий, м'ясистий, веретеноподібний, з розгалуженням. Стебло прямостояче, майже голе, всередині порожнисте, в верхній - частині розгалужене, 50-90 см заввишки. Листки черешкові, темно-зелені, зверху блискучі, знизу матові, перисторозсічені. Квітки білі, зібрані в складний зонтик. Плід - довгосім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,4 - 0,6 гр.

   У культурі є три різновиди селери: листова, черешкова, коренева. Листова має коротший вегетаційний період, що дозволяє вирощувати її в північних районах. Кореневу часто вирощують розсадою. Всі види селери надають перевагу вологим видам ґрунту. Сходи витримують заморозки до -5°С. Добре росте на зволожених, але не затоплюваних ділянках.

   Листки і черешки селери містять ефірну олію, в складі якої найбільше сабінену й мірцину, а також наявні флавоноїди, амінокислоти, каротини, тіамін, рибофлавін, вуглеводи, фолієва, хлорогенова кислоти, цукри, мінеральні солі, вітаміни А, С, В1, В2, Е, PP. Велика цінність селери полягає в наявності біологічно активного натрію, здатного підтримувати кальцій у розчинному стані. В коренеплодах містяться білок, вуглеводи, ефірне масло (удвічі більше, ніж у листках) і мінеральні солі калію, кальцію, фосфору, міді, заліза, магнію. Білок багатий на амінокислоти – аланін, аргінін, гістидин, лізин.

   У всіх частинах рослини присутні нікотинова і глутамінова кислоти. Наявність органічної глутамінової кислоти (без прикріпленого іона натрію) дозволяє використовувати селеру в кулінарії, як нешкідливий підсилювач смаку і запаху. Стебла зазвичай містять велику кількість солі.

   Як лікарська рослина була відома ще древнім грекам і римлянам. У сучасній медицині використовується як сечогінний засіб. Стебла рекомендується використовувати замість солі при захворюваннях жовчного міхура, остеопорозі, захворюваннях нирок. У народній медицині селеру використовують для лікування нервової системи і поліпшення сну. Відварені коренеплоди використовують при обмороженнях рук і ніг. Також науковцями доказано, що селера благодійно впливає на чоловічу силу. Селера корисна для шкіри і суглобів. Знижує рівень холестерину в крові, є профілактичним засобом проти раку, знижує кров'яний тиск. Показана при діабеті, ожирінні і порушенні обміну речовин, оскільки містить всього 12 калорій, 0,1 г жирів, 2,1 г вуглеводів в 100 грамах.

   Крім того, селера хороша пряність. У їжу йдуть і листя, і коренеплоди, як в свіжому, так і в сушеному вигляді. А який смачний салат із селери в поєднанні з морквою, цибулею, капустою, зеленню петрушки. Добра вона і в заправках до супів і борщів.

   У деяких країнах селеру вирощують заради насіння, які потім розтираються в порошок і змішуються з сіллю. Виходить селерна сіль, яка додається до багатьох страв. Для приготування солі використовуються також сухі корені, стебла, листки селери.