Виділяється чотири типи реакцій організмів на несприятливі умови:
- перший тип реакції – організми можуть запобігати несприятливим умовам особливостями своєї поведінки. Цей спосіб реакції характерний для тварин, які можуть знайти укриття або мігрувати, тим самим уникнути несприятливих умов;
- другий тип реакції – організми для подолання несприятливих умов розширяють екологічну амплітуду свого існування. Це властиво, в основному, для рослин. Рослини набувають таких якостей, які компенсують неможливість переміщення в інші, більш сприятливі, умови. Якщо, наприклад, птахи можуть узимку мігрувати в більш теплі краї, то рослини такої можливості не мають і змушені перезимовувати, виробивши в процесі еволюції відповідні пристосування: скидання листків і значне затухання життєвих процесів;
- третій тип реакції – тип пристосування організмів до несприятливих умов середовища, що полягає в такій перебудові циклу їх розвитку, при яких вони перебувають у стані покою в період з найбільш несприятливими умовами. Наприклад, зимова або літня сплячка тварин, ефемери і ефемероїди серед рослин в пустелях;
- четвертий тип реакції – найбільш універсальний тип реакції організму на вплив середовища. Він полягає в утворенні такого внутрішнього середовища, яке може протистояти яким-завгодно зовнішнім діям. Це, наприклад, теплокровність у ссавців і птахів, можливість регулювати температуру тіла у холоднокровних, транспірація вологи в рослинах.
Спостерігаються певні адаптації, які захищають рослини від всього комплексу несприятливих умов: низькі температури, сильні вітри, висушування:
- опушення лусочок бруньок, зимове засмолення бруньок у хвойних, товста кутикула, опушення листків;
- невеликий ріст і особливі форми росту. Наприклад, карликова береза і карликові верби полярних і високогірних областей. Карликові форми дають рослинам певні переваги в пристосуванні до низьких температур: вони розміщуються в приґрунтовій екологічній мікроніші, що найбільш прогрівається літом, а зимою добре захищена сніговим покривом і отримує додатковий (хоча і невеликий) притік тепла із ґрунту;
- перехід порівняно крупних рослин (кущів і навіть дерев) від ортотронного (вертикального) до плагіотронного (горизонтального) росту і утворенню форм, що стеляться - сланких форм. Гілки слаників не підіймаються вище звичайної глибини снігового покриву;
- до особливих форм росту, які сприяють виживанню рослин в холодних місцях проживання, належить своєрідна подушкоподібна форма. Форма рослин – подушки утворюються в результаті посиленого гілкування і дуже повільного росту скелетних гілок та паростків. Дрібні ксерофільні листки і квітки розміщені по периферії подушки. Між окремими гілками накопичується дрібнозем, каміння, що надає подушкам надзвичайної щільності. Такі форми характерні, наприклад, для високогір’їв;
- серед інших особливостей росту, що сприяють рослинам переносити холод, необхідно ще згадати різні пристосування, які направлені на поглиблення зимуючих частин рослин в ґрунт. Це розвиток контрактильних (скорочувальних) коренів – товстих і м’ясистих, з сильно розвинутою механічною тканиною. Осінню вони висихають і сильно скорочуються в довжину, що утворює сили, які втягують зимуючі бруньки, цибулинки, корені та кореневища в глибину;
- здатність зберігати життєдіяльність у промерзлому стані. До них відносяться ранньовесняні ефемероїди, наприклад, проліски.