Здатність до активного руху організму або його частин у просторі, тобто до руху з витратою енергії, є характерною властивістю всіх живих організмів. Рухова активність необхідна для пошуку поживи, захисту і розмноження. Однак, аж до початку XIX століття вважалося, що рослина не володіє ні руховою активністю, ні чутливістю. На сьогоднішній день вже відомо, що поруч із обміном речовин та перетворенням енергії, важливою властивістю живих організмів є подразливість – здатність сприймати зовнішні подразнення і певним чином на них реагувати. Тварини по-різному реагують на подразники довкілля, що залежить від складності їх організації. А рослини?
Одним з характерних прикладів подразливості у рослин є здатність до певних рухів. Звичайно, учні завжди дивуються: невже рослини рухаються? Тому завжди приходиться наводити приклади росту стебла рослин у висоту та ширину, кореня у глибину, повертання квіток за сонцем, відкриття і закриття продихів, обвивання витким стеблом навколо опори…  Отже, рослини, хоч і ведуть прикріплений спосіб життя, але можуть здійснювати рухи окремих своїх органів або їх переміщення у просторі. Ці рухи є реакцією організму на дію зовнішніх подразників. Основними формами руху є тропізми, настії, нутаціїі і таксиси.
 Тропізми – це направлені ростові рухи, які викликаються впливом односторонньо діючого фактора (гравітація, магнітне поле Землі, світло, хімічні речовини), тобто  ростова реакція органу чи частини органу на якийсь зовнішній подразник. Розрізняють:
- геотропізми – орієнтування органів рослин відносно напрямку земного тяжіння;
- фототропізми (геліотропізми) - вигин рослини в сторону джерела одностороннього освітлення;
- гідротропізми – рухи органів рослини, які викликаються нерівномірним розподілом води в грунті і в повітрі;
- хемотропізми – рухи, що виникають під впливом хімічних речовин, найбільш яскравий приклад хемотропізму - ріст коріння у бік великих концентрацій поживних речовин у грунті;
- термотропізми – зумовлюються впливом теплових факторів, тобто температури;
- тригмотропізм — тропізм, що викликає рух у напрямку фізичного подразнювача (торкання) або від нього.
Всі тропізми можуть бути як позитивні (до джерела подразнення), так і негативні (від джерела подразнення). При позитивному геотропізмі ріст головного кореня направлений вниз у напрямку до центру Землі. Негативний геотропізм зазвичай характерний для головного стебла.
Уявлення про природу і механізм орієнтованих рухів органів рослин були описані ще М.Г.Холодним у 1924 р.  Пізніше вони були сформульовані ним у вигляді гормональної теорії тропізмів, яка викладена у працях 1926-1927 рр. Всередині 30-х років ХХ ст. гормональна теорія тропізмів стала загальновизнаною.
 Настіями називають рухи органів рослин, викликані не одностороннім, а дифузним впливом, тобто зміною інтенсивності зовнішнього фактора. Це рухи листків, пелюсток та інших органів рослини, зумовлені зовнішніми подразниками. Настії є:
- епінастії – рухи при швидкому рості нижньої сторони органів, наприклад, при розкриванні бруньок, бутонів квіток;
- гіпонастії – рухи при швидкому рості нижньої сторони органів рослини;
- фотонастії – рухи відносно джерела світла;
- термонастії – рухи відносно температури;
- хемонастії – рухи, спричинені дією хімічних речовин;
- ніктинастії – рухи, спричинені зміною дня і ночі, тобто поєднання одночасної зміни і температури, і світла, що наступає у природі зранку і ввечері. До категорії цих рухів можна віднести зміни положення листків у бобових: конюшини, білої акації, квасолі, матіол, відкривання і закривання квіток тюльпана, що настає у вечірні години доби;
- сейсмонастії – рухи у відповідь на механічні подразнення, які викликаються струсом або дотиком до рослини. Наприклад, якщо викликати струс пагона мімози, то через 1-2 хвилини відбудеться вигин черешків листків і складання листочків. Причиною такого згину слугує зменшення ступеню обводнення цитоплазми, напруженості клітин і клітинних оболонок (тургору) із-за механічного впливу, що відбувається від видавлювання води з клітин у міжклітинники. До сейсмонастій можна віднести  захлопування листків-пасток у мухоловки, рух тичинок волошки і барбарису.
Настії є пристосуванням до перехресного запилення, захисту органів квітки від несприятливих умов.
Нутації – обертальні рухи ростучих частин органів: стебел, листків, квітконіжок, вусиків, коренів… Ці рухи зумовлені періодично повторюваними змінами величин тургорного тиску та інтенсивності росту протилежних сторін певного органу. Найкраще такі рухи виявлені у витких рослин.
Кругові нутації здійснюються за рахунок впорядкованих, що йдуть по колу місцевих прискорень росту клітин в зоні розтягування і залежать, очевидно, від присутності рослинних гормонів. Більшість ліан завивається проти годинникової стрілки; нерідко завивання супроводжується скручуванням стебла. Коливальні нутації припиняють ріст листя або прилистків, що відбувається в результаті поступових змін тургору в клітинах листових з’єднань. Нутації властиві квітконосам, листкам, кореням, столонам та іншим органам вищих рослин, а також спорангієносцям нижчих рослин.
Таксиси – рухові реакції нижчих рослин, тобто ростові реакції всього організму до чи від подразника. Вони бувають:
- фототаксиси – рухи внаслідок дії світла;
- гідротаксиси - рухи внаслідок дії вологи;
- термотаксиси - рухи внаслідок дії температури;
- хемотаксиси - рухи внаслідок дії хімічних речовин;
- баротаксиси - рухи внаслідок дії механічних подразників.
Крім розглянутих рухів у рослин ще наявний рух всередині клітини. Тому вчені класифікують всі рухи у рослин наступним чином:
- внутрішньоклітинні – рух цитоплазми та її органоїдів;
- локомоторні - рухи клітин за допомогою джгутиків (таксиси);
- ростові рухи на основі росту клітин розтягуванням (подовження осьових органів-пагонів і коренів, ріст листя, кругові нутації, тропізми, ростові настії;
- верхівковий ріст (ріст пилкових трубок, кореневих волосків, протонеми мохів);
- оборотні тургорні рухи - рух продихів та сейсмонастії.
Очевидно, що лише рух цитоплазми і локомоторні рухи є загальними для рослинних і тваринних клітин. Решта типів рухів властиві тільки рослинам. Ці рухи зазвичай не вдається побачити безпосередньо, так як відбуваються вони дуже повільно. Але уважний спостерігач може помітити, що верхівки пагонів здійснюють кругові рухи (нутації), пагони і листові пластинки повертаються в напрямку однобічно падаючого світла (тропізми), при зміні дня і ночі відкриваються і закриваються квітки (настії). Це можна спостерігати за допомогою покадрової кінозйомки з показом в прискореному темпі.
Із сказаного очевидно, що для світу рослин характерна велика різноманітність способів руху. Усі наявні дані підтверджують правоту Ч. Дарвіна: «На даний момент ми знаємо, що рух відбувається постійно і що тільки його розмах або направлення або те й інше разом, повинні видозмінюватися для користі рослини відповідно внутрішнім і зовнішнім стимулам".
Щоб органи рослин могли здійснювати рухи, існують певні речовини, що допомагають в цьому. До них належать фітогормони, які виконують різноманітні функції, але деякі з них необхідні саме для рухових реакцій. Наприклад,
- ауксин забезпечує вигинання рослин до світла або від нього, розвиток та ріст пагона із верхівкової бруньки, ріст і розвиток плодів та розвиток додаткових коренів;
- гіберелін – забезпечує ріст пагона у довжину.
Отже, світ живої природи знаходиться в безперервному русі. Рухаються стада тварин, окремі організми, рухаються бактерії і найпростіші у краплі води чи потоках повітря. Рослини в свою чергу також рухаються, повертаючи свої листи і квітки, тягнуться до світла, тепла та води, тобто  все живе зростає завдяки рухам свого тіла, а самі способи руху за мільярди років пройшли довгий шлях еволюції.