Вивчаючи в шкільній програмі травну систему людини, ми мало звертаємо увагу на процес жування. При виконанні лабораторної роботи «Травлення в ротовій порожнині» на жуванні ніхто детально не зупиняється. А жаль, адже жування – складний рефлекторний фізіологічний акт, який супроводжується розкушуванням, подрібненням і розтиранням харчових речовин, змочуванням їх слиною, тобто первинною хімічною обробкою і формуванням харчової грудки. Жування забезпечує якість первинної обробки їжі і визначає час перебування її в ротовій порожнині та в загальному здійснює рефлекторні впливи на секреторну і моторну діяльність всього шлунково-кишкового тракту.

Їжа знаходиться в ротовій порожнині 16-18 секунд і за цей час слина, що виділяється в ротову порожнину розчиняє розчинні і обволікає тверді, змочує сухі речовини, нейтралізує подразнюючі рідини чи зменшує їх концентра¬цію, а також полегшує видалення неїстівних речовин зі слизової оболонки порожнини рота.

Жувати їжу, і головне правилам пережовування, необхідно вчити дитину ще змалечку. Але як навчити свого однорічного малюка жувати? По-перше, потрібно ставити його в такі умови, де він просто не зможе не жувати. По-друге, потрібно відпрацювати навички жування і тут знадобиться жувальний мармелад чи зефір: дитині необхідно сказати, що дасте ці солодощі, тільки їх потрібно жувати. Тобто, все залежить від сімейних традицій.

 Дорослій людині жувати потрібно досить довго. Одні кажуть - не менше 33 жувальних рухів на кожен шматочок, інші - близько 90. Один з кращих лікарів Європи та Північної Америки Дж. Озава говорив, що здорова людина має жувати їжу 50 разів, хворий – 100, а ті, хто самовдосконалюється – 150 разів. Саме в роті створюються умови правильного переварювання їжі протягом всього шлунково-кишкового тракту. Рахувати звичайно, не варто, але це дійсно досить довго, особливо з незвички. У йогів цей принцип формулюється так: "Тверду їжу слід пити, а рідку - їсти!" Кожен шматочок пережовують до тих пір, поки він не стане абсолютно рідким, щоб язик не відчував ані найменшої неоднорідності. Отже, у правильному харчуванні велику роль грає ретельне пережовування їжі. До речі, майже вся рослинна їжа має властивість в процесі пережовування ставати все смачніше і смачніше. Люди, що швидко ковтають просто не знають справжнього смаку страв.

У здійсненні жування приймають участь верхня та нижня щелепи з зубними рядами, жувальні та мімічні м’язи, слизова оболонка рота, язик, м’яке піднебіння, слинні залози. У людини під час жування здійснюються різноманітні рухи нижньої щелепи, яка поперемінно зміщується в горизонтальній та вертикальній площинах. Завдяки такому характеру руху нижні зуби стикаються з верхніми. Фронтальні зуби забезпечують відкушування шматка їжі, при цьому нижня щелепа рухається вверх і вниз.

Подрібнення їжі здійснюється малими корінними зубами завдяки підніманню нижньої щелепи і змиканню зубних рядів. Розмелюється їжа великими корінними зубами при горизонтальних зміщеннях нижньої щелепи. Скороченнями м’язів язика та щік забезпечується подача їжі між зубні ряди. М’язи, що замикають порожнину рота, запобігають випадінню їжі з рота.

Чим повноцінніший акт жування, тим більш якісним є процес травлення в нижніх відділах шлунково-кишкового тракту. Це обумовлено тим, що між руховими актами в різних відділах травної системи існує рефлекторний зв’язок. Під час інтенсивного жування виникає рефлекторне тонічне скорочення гладеньких м’язів шлунка, а під час ковтання їх рефлекторне розслаблення. Жування впливає і на секреторну функцію травного тракту: чим повноцінніша функція жування, тим більш якісна секреція шлунка, підшлункової залози. 

Регуляція жування здійснюється рефлекторно. Збудження від рецепторів слизової оболонки ротової порожнини (механо-, хемо-, терморецепторів) передається по аферентним волокнам трійчастого, язикоглоткового і верхнього гортанного нервів і барабанної струни в центр жування, який знаходиться в довгастому мозку. Збудження від центру до жувальних м’язів поступає по еферентних волокнах трійчастого, лицевого та під’язикового нервів. 

Таким чином, жування – рефлекторний акт, який забезпечує перемішування, подрібнення та змочення їжі слиною до консистенції, що дозволяє відбутися ковтанню. А при досить ретельному пережовуванні їжі відбуваються важливі для людського організму речі:

- ретельно подрібнена їжа відразу піддається дії травних соків - зміцнюються ясна;

- відбувається потужне рефлекторне збудження діяльності шлунка, підшлункової залози та печінки, що сприяє кращому перетравленню їжі;

- збільшується кількість слини і травних соків в шлунку, що надалі позначається на кращому перетравленні їжі та її якісному засвоєнні;

- завдяки рясному виділенню слини нейтралізується дія кислот і зуби зберігаються від руйнування, а також відновлюється нормальний кислотно-лужний баланс організму;

- вчені вважають, що менше хочеться солодкого або солоного,

- ретельне пережовування сирих овочів і фруктів забезпечує більш повне вилучення з клітковини ферментів, вітамінів, мінеральних солей;

- зменшується ймовірність утворення бродильних процесів від неперетравленої їжі і шлаків;

- органи травлення отримують можливість не тільки працювати без перенапруження, але і більше відпочивати;

- при нормальному жуванні в загальному знижується навантаження на серце, тому що їжа, проковтнута швидко і без пережовування, не тільки перевантажує шлунок і призводить до різних порушень в його роботі, а й дає велике навантаження на серце. Тому, якщо у вас недостатньо часу, щоб поїсти нормально, краще не їсти зовсім, або з'їсти ту малу частину їжі, яку можна ретельно пережувати.