Головною особливістю рослинної їжі є її насиченість целюлозою – основним компонентом клітинної стінки. Для більшості тварин целюлоза недоступна, так як в їхньому травному каналі не виробляється фермент целюлаза, який розщепляє целюлозу до глюкози. Тому у процесі еволюції травоїдний спосіб живлення розвинувся у окремих груп хордових тварин на основі таких типів спеціалізації:
1.Обов’язкове співіснування з целюлозолітичними мікроорганізмами, які виконують функцію симбіонтів, що допомагають їжі бродити перед її кінцевим переварюванням. Такий спосіб розвинувся у жуйних ссавців. Вони мають багатокамерний шлунок, що складається із 4 відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга. Перші три відділи утворюють передшлунок. Його стінки не мають травних залоз. Малопережована їжа із стравоходу потрапляє спочатку у рубець, потім у сітку, звідки відригується назад у ротову порожнину для додаткового пережовування. Після цього вдруге пережована їжа поступає в книжку, а потім сичуг. Найбільший відділ -рубець, за ним сітка, місцезнаходження анаеробних бактерій та інфузорій. Виділяючи целюлазу та інші гідролази, ці мікроорганізми частково переварюють целюлозу, пектин, лігнин, а отримані в результаті цього речовини та супутні вуглеводи зброджують. Переварювання рослинних волокон полегшується їх подрібненням під час жування.
Продукти бродіння – в основному органічні кислоти – нейтралізуються слиною, якої виділяється дуже багато. Наприклад,у корови за добу її виділяється десятки літрів. Це створює ферментативне середовище для життєдіяльності мікроорганізмів. Мікроорганізми рубця синтезують білки із неорганічних азотистих сполук. Такого білка корова отримує більше, ніж 100 г на добу. Завдяки цьому синтезованому білку, жуйні тварини майже не потребують білкової їжі.
Продукти бродіння рослинної їжі, а також самі мікроорганізми поступають безперервно в сичуг, де підлягають дії ферментів, які виділяються залозами слизової оболонки.
2.Використання симбіонтів для зброджування рослинної їжі у задній кишці після основного переварювання. Цей тип спеціалізації зустрічається у тварин з простим шлунком: непарнокопитні, зайцеподібні, хоботні. Зате вони мають досить збільшену сліпу та пряму кишку, де знаходиться велика кількість бактерій. Таким чином, структурні полісахариди рослин переварюються та зброджуються бактеріями за межами тонкого кишечника. Внаслідок цього мікробна маса не підлягає наступному переварюванню, як у жуйних.
3.Копрофагія або автокопрофагія – поїдання фекалій, завдяки чому переварена маса повторно підлягає дії мікроорганізмів. Копрофагія властива зайцеподібним та гризунам. Вона забезпечує також реутилізацію азоту кишкової мікрофлори та вітамінів.
4.Використання бактерій кишечника у якості джерела вторинних ферментів для гідролізу без зброджування. Наявність таких бактерій знайдено у багатьох видів птахів та ссавців. Ці бактерії виконують вторинну роль у харчуванні багатьох тварин та людини, так як синтезують біотин, фолієву кислоту, вітамін К,
5.Поєднання деяких видів переварювання спостерігається у безхребетних. У черевоногих молюсків целюлаза виробляється залозами організму та симбіотичними бактеріями їхнього кишечника. Більшість видів комах також використовують целюлазу бактерій. Наприклад, у термітів функцію переварювання целюлози виконують симбіотичні джгутикові та целюлозолітичні бактерії, що мешкають у задній кишці. Целюлаза ендогенного походження виробляється у молюсків, які руйнують дерево (корабельний черв’як), голкошкірих, кільчастих червів та деяких ракоподібних.скачать dle 10.3фильмы бесплатно