Історичний розвиток і різноманітність органічного світу

1. Гіпотези виникнення життя на Землі.
2. Еволюція одноклiтинних та багатоклітинних організмів.Перiодизація еволюційних явищ.
3. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем.
4. Система органічного світу як відображення його історичного розвитку.

Історичний розвиток органічного світу. Основи еволюційного вчення.

1,2. Становлення еволюційних поглядів.
3. Адаптації як результат еволюційного процесу.
4. Основні положення синтетичної гіпотези еволюції.
5. Природний добір. Вид, видоутворення. Мікроеволюція. Практична робота № 3 «Порівняння природного і штучного добору.»
6. Макроеволюційний процес.
7. Сучасні уявлення про фактори еволюції.

 Надорганізмові рівні організації живої природи. Популяція. Екосистема. Біосфера.

  1. Екологічні чинники. 
  2. Поняття про середовище існування, шляхи пристосувань до нього організмів.
  3. Біологічні адаптивні ритми організмів.
  4. Популяція. Характеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції.
  5. Угруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань. Взаємодії організмів в екосистемах.
  6. Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем. Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.
  7. Практична робота №2 «Розв’язування задач з екології».
  8. Загальна характеристика біосфери. Вчення В.І.Вернадського про біосферу. Роль живих організмів у біосфері. Біомаса. 
  9. Вплив діяльності людини на стан біосфери. Збереження біорізноманіття. 
 10. Охорона біосфери.

  Індивідуальний розвиток організмів

1. Запліднення (у різних груп живих організмів).
2. Перiоди онтогенезу у багатоклітинних організмів. Ембріогенез.
3. Лабораторна робота № 4 «Ембріогенез хордових».
4. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.
5. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція. Ембріотехнології. Клонування.
6. Постембріональний розвиток. Життєвий цикл у рослин і тварин.

Генотип як цілісна система

1. Основні закономірності функціонування генів у прокаріотів.                                           
2. Основні закономірності функціонування генів у еукаріотів.                                           
3. Генетика людини.
4. Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу.                                                               
5. Генетичні основи селекції організмів.                  
6. Основні напрямки сучасної біотехнології. Химерні та трансгенні організми.  

Закономірності мінливості  
            
1. Модифікаційна мінливість. Лабораторна робота № 3 « Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.»
2. Мутаційна мінливість. Комбінативна мінливість.
3. Види мутацій. Мутагени.
4. Лабораторна робота № 2 «Спостереження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння.»

Закономірності спадковості 

1. Основні поняття генетики.
2. Методи генетичних досліджень.
3. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи.
4. Практична робота № 1. Розв’язування типових задач з генетики (моно- і дигібридне схрещування).
5. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування.
6. Взаємодія генів.
7. Генотип як цілісна система.
8. Узагальнення знань з теми. Підсумковий урок.

 Розмноження організмів
1. Нестатеве розмноження організмів.
2. Статеве розмноження організмів.
3. Будова і утворення статевих клітин. Лабораторна робота № 1 «Будова статевих клітин».

Водне середовище має свої певні властивості і тому організми-гідробіонти мають різноманітні специфічні пристосування до життя у воді. Густина води забезпечує можливість спиратися на неї, що надто важливо для безклітинних форм. Опірність середовища дає можливість ширяння у воді. Завислі у воді організми, що рухається разом із током води об’єднуються у особливу екологічну групу – планктон. До його складу входять одноклітинні водорості, найпростіші, медузи, сифонофори, гребінчатки, крилоногі й кіленогі молюски, дрібні рачки, личинки донних тварин, ікра і мальки риб, … . Планктонні організми мають чимало адаптацій, які підвищують їхню плавучість і не дають осідати на дно.

Мешканці повітряного середовища повинні мати власну опорну систему, яка підтримує тіло:
- рослини - різноманітними механічними тканинами;
- тварини – твердим або гідростатичним скелетом.
Всі мешканці повітряного середовища тісно пов’язані з поверхнею землі, яка служить їм для прикріплення і опори, тому що життя у завислому стані в повітрі неможливе.