Одним із пристосувань птахів до польоту є наявність повітряних мішків, які відходять від органів дихання  і заповнюють всі проміжки між внутрішніми органами і, навіть, заходять у кістки. Всі вони між собою сполучаються. Вони необхідні під час польоту тим, що забезпечують механізм подвійного дихання, полегшують тіло в повітрі та збільшують теплопродукцію у 8 разів.
 Повітроносні мішки - це тонкостінні утворення, які заповнюються повітрям. Їхні тонкі стінки складаються з зовнішньої серозної оболонки і
внутрішньої, що складається з плоских епітеліальних клітин. Вони є розширенням бронхів і продовжують їх. У стінках мішків є густа мережа кровоносних судин. Повітроносні мішки одним кінцем з'єднуються з бронхами, а деякі з них дають відростки – дивертикули - до порожнистих кісток.
 Всього в тілі птиці дев'ять основних мішків: чотири парних, розташованих симетрично по обидва боки, і один непарний.
 До парних мішків відносяться:
- шийні;
- грудні (передні і задні);
- черевні (абдомінальні).
 Непарний повітроносний мішок - ключичний.
 Крім такої класифікації, повітроносні мішки діляться на вдихаючі, що наповнюються повітрям при вдиху і видихаючі, які наповнюються повітрям при видиху. До перших відносяться черевні, які асиметричні, бо лівий часто менше правого, і доходять вони до клоаки. Задні грудні досягають
іноді області тазу. Другу групу представляють парні шийні повітряні мішки, парні передні грудні і непарний підключичний.

Вдихаючі повітроносні мішки.
 
 Головний бронх біля заднього краю легенів розгалужується і, розширюючись, утворює вдихаючі повітроносні мішки - черевні і задні грудні.
Черевні мішки найбільші з усіх наявних повітроносних мішків. Вони розташовані по боках черевної порожнини і утворюють дивертикули до тазових і крижової кісток.
 Задні грудні (діафрагмальні) мішки розташовані в області діафрагми, між грудною та черевною порожнинами.

Видихаючі повітроносні мішки.

 Передні грудні мішки розташовані попереду від задніх грудних повітроносних мішків, забезпечуються повітрям з передніх грудних бронхів. Вони  не мають відростків до кісток.
 Шийні мішки розташовані в нижній частині шиї, витягнуті за напрямком до черепа паралельно шийних хребців. Вони мають поєднання з шийними і грудними хребцями, а також з хребетною частиною ребер.
 Ключичний повітроносний мішок розташований позаду від ключиці. Заповнюється повітрям з ключичного бронха, який відходить від головного бронха біля самого початку легені. Ключичний мішок має бічні дивертикули - пахвові мішки, що йдуть до плечової і грудної кісток, до ребер і кісток плечового поясу.
 При вдиху повітря, що знаходиться в повітроносних мішках, витісняється через легені назовні і, таким чином проходить через них двічі. Об'єм легень у процесі дихання майже не змінюється. Повітряні мішки є запасним резервуаром, куди тимчасово надходить атмосферне повітря, що проходить через легені. Вони відіграють важливу роль в охолодженні тіла і особливо внутрішніх органів.

Об’єм повітряних мішків у 10 разів перевищує об’єм легенів. Газообмін у повітряних мішках не відбувається, їх головна функція - забезпечення подвійного дихання. У стані спокою дихання відбувається завдяки скороченням міжреберних м’язів. При вдиху ребра розходяться, об’єм легень збільшується, повітря проходить у легеневі міхурці, де й відбувається газообмін. При видиху ребра сходяться, і повітря виходить з легень. Повітряні мішки в цьому випадку участі в диханні не беруть. Під час польоту при підніманні крил відбувається вдих, повітряні мішки розширюються, і повітря надходить у них через легені, де частина кисню переходить у кров. При опусканні крил відбувається видих, повітря з мішків знову проходить через легені, і знову відбувається газообмін. У цьому полягає сутність подвійного дихання птахів у польоті.