Люди постійно відчувають потребу у кисні, що задовольняється тільки за рахунок дихання. І кожному з нас відомо, здійснюється воно за допомогою легень. Термін «легені» походить від звичайного українського слова «легкий». Тому що дійсно, наші органи повітряного дихання є легкими, так як утворені із порожнистих міхурців. Але ці міхурці не прості, а …??? І так все по черзі.

Легені – органи парні, причому права коротша і ширша за ліву, також більша за об’ємом. Верхівки легень розміщуються на 2-3 см вище рівня ключиць. Зовнішня поверхня кожної легені опукла, а внутрішня, що повернута до серця – ввігнута. Майже всередині ввігнутої поверхні є заглибина – ворота легень, через які в них входять головні бронхи, легенева артерія, гілки нервів, а виходять легеневі вени і лімфатичні судини. У лівій легені є помітна ямка – серцева вирізка, яка утворилася в результаті прилягання серця. Крім цього, кожна легеня поділяється на долі: права на три, а ліва на дві. Між цими долями є досить помітні щілини. У залежності від галуження бронхів, легені поділяються ще на більш дрібніші структури: сегменти і дольки. Сегменти мають вигляд пірамід, верхівки яких направлені в сторони воріт. Кількість дольок складає близько 800. 

Бронхи постійно галузяться, утворюючи бронхіальне дерево, тому у кожній з дольок бронх продовжує галузитися, тому діаметр повітроносних трубочок стає все меншим і меншим. Тоненькі бронхіоли закінчуються найтоншими відгалуженнями – альвеолярними ходами, що всіяні гронами мікроскопічних тонкостінних міхурців – альвеол. Саме альвеоли і становлять дихаючу тканину легень. У кожній легені 300-350 млн. альвеол і близько 14 млн. альвеолярних ходів. Товщина стінки міхурця становить від 0,1 до 4 мкм, діаметр всього 0,15-0,3 мм. Вчені вирахували, що якщо всі альвеоли викласти на поверхню, то вона займе площу в 100 кв.м, причому ця площа у 50 разів перевищує поверхню тіла.  

Кожна легеня покрита блискучою, гладенькою і вологою оболонкою – плеврою, що має два листки, між якими наявна плевральна порожнина, інколи її називають плевральним мішком. Вона більша за легені, і це зрозуміло, адже легені при вдиханні і видиханні змінюють свій об’єм. Плевральна порожнина має незначну кількість серозної рідини для зменшення тертя під час дихання. 

Стінка альвеол дуже тонка, бо утворена тільки одним шаром клітин альвеолярного епітелію та густо обплетена капілярною сіткою. Через альвеоли здійснюється газообмін. Але при вдиханні не всі альвеоли наповнюються повітрям. Повітря обновлюється лише в частині міхурців, а інші складають функціональний резерв, який використовується при необхідності. Це буває в тому випадку, коли підвищується фізичне навантаження. 

Кожен міхурець, тобто кожна альвеола вистелена специфічною поверхнево-активною плівкою – сурфактантом. Цю плівку ще називають «атлантом», так як вона підтримує округлу форму всіх альвеол, забезпечуючи стабільність об’єму. Вона не дає альвеолам спадатися під час видиху. Якщо сурфактант руйнується, відшаровується або тріскається, тоді виникають проблеми і газообмін порушується, бо міхурці злипаються або спадаються. Такі  безповітряні зони в легенях називаються ателектазами. В разі задіяння ними значної площі легень може розвинутися дихальна недостатність. 

Звідки ж береться сурфактант? Продукують його спеціальні клітини – альвеолоцити. Роботи у них дуже багато, адже плівка потребує постійного оновлення. Це тому, що сурфактант виступає не лише в ролі Атланта, а і в ролі санітара легень. Різноманітні сторонні частинки, домішки, мікроорганізми містяться в повітрі, яке ми вдихаємо, і потрапляють вони саме на плівку сурфактанта, тому від цього він може втрачати свої функції і постійно підлягає видаленню із легень. Частина його виводиться через бронхи з мокротою, а іншу його частину переварюють макрофаги. І неважко собі уявити, що може знаходитися в легенях людини, яка постійно дихає забрудненим повітрям? Мабуть, там буде багато макрофагів, які наповнені вантажем із бруду. 

Чим інтенсивніше дихання, тим інтенсивніше відбувається процес обновлення сурфактанта. Особливо добре це відбувається на свіжому повітрі і при заняттях спортом. А чи помічали, як важко дихати у накуреному приміщенні. В легені вдихається 80% всіх шкідливих речовин, які наявні в тютюновому диму. А сурфактант не переносить дії на нього такого диму. Тому легені курців і людей, що живуть поруч з ними – пасивних курців – втрачають еластичність. Плівка в міхурцях постійно руйнується, функція газообміну нормально не виконується, а при цьому організм страждає.

Таким чином, наша дихальна система, а саме легкі легені функціонують залежно від складу повітря, яке ми вдихаємо. Вони є захисним бар’єром між організмом і навколишнім середовищем, в якому ми існуємо. Перший бар’єр – це слизова оболонка носової порожнини, де повітря очищається, зволожується і зігрівається, другий бар‘єр – війчастий епітелій по ходу повітроносних шляхів, третій – бокалоподібні клітини епітелію, що виробляють різні компоненти трахеобронхіального секрету, наступний бар’єр – це макрофаги, що захоплюють мікроорганізми, які потрапили з повітрям, і останній бар’єр, звичайно, тонка, схожа на павутину, плівка сурфактанта, яка вистилає стінки альвеол.

Бережіть органи дихання!