Урок 1

Дихання. Значення дихання. Органи дихання.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання учнів про дихальну систему людини; ознайомити із диханням як процесом, необхідним для життя; розглянути складові частини системи; повітроносні шляхи та легені - органи повітряного дихання; особливу увагу звернути на значення дихання для підтримання життєдіяльності.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати основні процеси життєдіяльності організму та їхнє значення; уміння виділяти головне та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: медицина, історія, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка та диски.
Основні поняття та терміни: зовнішнє дихання, внутрішнє дихання, носоглотка, гортань, трахеї, бронхи, альвеоли, легені.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

1. Які органи дихання ви знаєте у вивчених тварин?
2. Чим вони відрізняються?
3. Чи знаєте ви, що людина може дихати не в повітрі?
4. З якою із вивчених систем органів нерозривно пов’язана дихальна система?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання:
- без їжі людина може прожити кілька тижнів, без води – кілька днів, але без повітря вона може витримати лише кілька хвилин. Чому?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Дихання – сукупність процесів, унаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення з нього вуглекислого газу. Процес дихання складається із:
- зовнішнього дихання;
- внутрішнього дихання;
- переносу газів кров’ю.
Розповідь про: повітроносні шляхи та органи повітряного дихання – легені.
Значення дихання.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Демонстрація муляжів гортані, легенів.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Чим відрізняються зовнішнє і внутрішнє дихання?
Описати шлях руху повітря по повітроносних шляхах.
У чому полягає значення дихання у житті людини.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Будова і функції органів дихання.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів із особливостями будови дихальної системи людини; розкрити основні функції повітроносних шляхів та легень.
Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у вивченні будови та функцій органів дихання; розвивати увагу, пам’ять, уяву, логічне мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\м дошка.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка, диски з презентацією.
Основні поняття та терміни: носова порожнина, носоглотка, гортань, голосові зв’язки, трахея, бронхи, бронхіальне дерево, альвеоли, сурфактант.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Методом групової та індивідуальних бесід повторення знань про дихання різноманітних тварин та людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- чи однакові поняття "ніс” і "носова порожнина”?
- як утворюється голос?
- чому лікарі радять вдихати повітря лише носом?
- що буде із організмом, коли вдихати ротом?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про будову і функції повітроносних шляхів:
- носової порожнини;
- носоглотки;
- гортані;
- трахеї;
- бронхів.
Розповідь про будову і функції:
- легень.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з електронними носіями – дисками "Будова і функції органів дихання людини”

V. Узагальнення та систематизація знань.

Питання для повторення:
1. Які функції носової порожнини у зв’язку з будовою.
2. Що таке гортань?
3. Яку будову має бронхіальне дерево?
4. Яких змін набуває повітря при проходженні по повітроносних шляхах?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Голосовий апарат. Дихальні рухи.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів із будовою голосового апарату та механізмом утворення голосу; дати поняття "голосові зв’язки”, "голосова щілина”, "дихальні рухи”, "вдих”, "видих”, "ЖЄЛ”, розкрити залежність висоти голосу від довжини голосових зв’язок.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та функції органів дихання, уміння виділяти головне.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого голосу та голосового апарату.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\м дошка.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: історія, медицина, вокал.
Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: голосовий апарат, голосові зв’язки, голосова щілина, тембр голосу, висота голосу, життєва ємність дегень.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Виконання експрес-тесту по органах дихання людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухати виконання декількох пісень і поставити запитання, на яке учні повинні дати відповідь у кінці уроку:
- чому люди мають різну висоту голосу?
- який орган дихальної системи крім гортані бере участь у створенні голосу?
- як на вашу думку, голос утворюється при вдиху чи видиху?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Голос – це звуки, які видає людина під час розмови, співу, крику, сміху, плачу… Утворення голосу відбувається шляхом видихання повітря з легенів через рот і ніс, при цьому голосові складки вібрують і створюють звукові хвилі в повітрі, що крізь них проходить.
Розповідь про голосовий апарат.
Розповідь про перебудову голосового апарату у підлітковому віці, особливо хлопчиків.
Розповідь про дихальні рухи.
Розповідь про життєву ємність легень.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Основна роль у створенні звуку належить гортані. Але для того, щоб людина вимовила слово мають бути задіяні губи, язик, піднебіння, носова порожнина. Разом із придатковими пазухами бере участь у створенні голосу. Тут звук підсилюється і набуває своєрідної звучності і тембру.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Прослуховування різних голосів та обговорення їх.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Газообмін у легенях і тканинах.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про дихання людини; ознайомити із найважливішими процесами – газообміном у легенях і тканинах.
Розвиваюча. Розвивати знання учнів про дихальну систему людини у порівнянні з вивченими системами.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\м дошка.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
3.Візуальний: складання схем.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: медицина, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка, CD – диски.
Основні поняття та терміни: газообмін у легенях, газообмін у тканинах.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторенні вивченого на попередніх уроках.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Чому при штучному диханні людина, яка надає допомогу, видихає повітря із своїх легень, насичене вуглекислим газом, у легені постраждалого?
(Дати відповідь на це проблемне запитання, вивчивши сьогоднішню тему).

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

За своїми структурними особливостями тканини легень пристосовані до здійснення газообміну. Це завдяки найтоншому шару клітин у альвеолах і легеневих капілярах.
Розповідь про особливості газообміну у клітинах.
Розповідь про газообмін у тканинах.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Складання таблиці різниці між складом вдихуваного та видихуваного повітря.


V. Узагальнення та систематизація знань.

Провести узагальнення різниці між газообміном у легенях і тканинах. Чому і яка причина такої різниці.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Дома подумати над шкідливим значенням куріння для нормального газообміну у легенях і тканинах.


Урок 5

Нейрогуморальна регуляція дихання. Профілактика захворювань органів дихання.

Мета.
Освітня. Підвести підсумки про механізми дихального процесу в організмі людини. Ознайомити із нервовою та гуморальною регуляціями дихання. Розкрити значення профілактики захворювань органів дихання.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати нервову та гуморальну види регуляції між собою та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Останній у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: медицина, історія, епідеміологія, фізкультура і спорт.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: нейрогуморальна регуляція, грип, профілактика,туберкульоз, епідемія, пандемія, збудник, вірус, штучне дихання, дихальний центр.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Провести групову роботу:
- поділити клас на три групи (можна відповідно рядам);
- учні по черзі задають запитання протилежному ряду, а ті відповідають;
- у якого ряду буде більше цікавіших запитань та вірних відповідей, той переміг.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- чому при виконанні фізичної роботи дихання в людини прискорюється і стає більш глибоким?
- чому при вдиханні миючих засобів з "приємним запахом” виникає кашель або чхання?
- Чи завжди людина потрібна однакова кількість кисню?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Потреба організму в кисні в стані спокою і при виконанні фізичної роботи неоднакова. Під час фізичного навантаження споживання кисню м’язами та іншими тканинами може збільшуватися в 4-5 разів. Тому частота й глибина дихання мають автоматично ставати інакшими, пристосовуючись до мінливих умов.
Розповідь про нервову та гуморальну регуляції дихання.
Охарактеризувати хвороби органів дихання та їхню профілактику.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Прослухати відповіді на поставлені проблемні запитання.

V. Узагальнення та систематизація знань.
Як можна надати першу допомогу при порушенні дихання.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.скачать dle 10.3фильмы бесплатно