Царство Тварин досить різноманітне. Ми знаємо майже всіх, що мешкають на території України, але у світі існує безліч видів диких тварин, які нам мало відомі. На уроках учням подобається ділитися повідомленнями про тварин різних материків. Сьогодні розповідь про тварину, яка чимось схожа на диких кабанів.
У болотистих лісах по берегах рік та озер великого острова Сулавесі, дрібніших прилеглих островах Тогіян, Сула і Буру, що входять до складу Індонезії, можна зустріти обережну і потайну тварину свинячого вигляду – бабіруссу. Навіть, зовнішньо ця свиня різко відрізняється від своїх родичів. Вона має характерний вигин спини, досить довгі ноги, голова маленька, вуха також маленькі, стоячі, зморщена коричнева, сіра, інколи з рожевим відтінком шкіра, майже без щетини. Саме за розмірами, забарвленням і густотою щетини вчені виділяють серед бабірусс кілька підвидів. Спілкуються тварини, як і личить це робити свиням, - похрюкуючи, попискуючи і сопучи.
 У тварини дивні, сірого кольору очі, різко висунута вперед верхня частина морди і чотири великих загнутих іклів, які вражають своїми розмірами. Вони досягають 25 см і більше - до 40 см. Звичайно, такого розміру вони досягають тільки у самців, а у самок розвинуті тільки нижні. Досить дивно, що ікла верхньої щелепи ростуть не вниз, а вгору. Вони пронизують шкіру морди і загинаються назад. У старих самців вони інколи утворюють кільце. Тварини постійно їх сточують, тому що ті ростуть без зупинки. Якби вони цього не робили, «роги» могли б врости в череп.
 Навіщо бабіруссі таке ікла? Зброя для захисту і нападу? Ні! Для цього вони не годяться. Колись природодослідники вважали, що наявність такої страхітливої прикраси необхідна для того, щоб з їх допомогою чіпляти свою голову за гілки під час відпочинку та сну, щоб не впасти, оскільки ця свиня спить стоячи. Цікаво! Інші вважали, що ікла слугують для захисту очей від колючок і шипів при відшукуванні поживи. Можливо! Але достовірно відомо одне, що ці ікла використовують місцеві ремісники для виготовлення різноманітних поробок.
 Бабірусси – звірі досить великі. Довжина деяких з них досягає 1 м, а їхня вага до 90 кг. Живуть в основному поодиноко або ж невеликими групами. На пошуки їжі виходять тільки ночами, мабуть соромлячись зовнішнього вигляду. Невідомо, але факт!
 Ці тварини мають ще деякі особливості: самка має всього два соски і приводить не більше двох поросят, причому обов’язково одностатевих.
 Назва бабірусса в Індонезії означає «оленяча свиня». Мабуть, тому, що має «ікла-роги» чи тому, що тварина живиться в основному соковитими трав’янистими рослинами, листками і молодими пагонами кущів. Тобто всім тим, чим живляться олені. На відміну від своїх свинячих родичів, шлунки цих тварин добре засвоюють клітковину. Отже, не дивлячись на великі розміри іклів, бабірусси не можуть ними копати землю і діставати звідти корінці, черв'ячків і жучків.
 Раціон бабірусс дешевший, ніж домашніх свиней. Це примусило вчених задуматися над питанням, чи не можна її одомашнити? Місцеві жителі з давніх пір їх таки розводять, адже у них досить смачне м'ясо, а головне, що вони не потребують догляду. Молоді тварини легко приручаються. Догляд за ними поручають навіть дітям. У відношенні корму проблем взагалі немає. Але, все-таки, у бабірусси є один великий недолік – досить повільне розмноження. Хоча мають і деякі якісні особливості: вони майже не мають хвороб, як у інших свиней, добре переносять жару та високу вологість. Люди, щоб тваринам не заважали страшні ікла, обтісують їх, бо  вони можуть впитися і продавити череп тварини.
 На сьогоднішній день чисельність цих незвичних тварин у дикій природі різко скоротилась із-за масової вирубки лісів, де вони мешкають. Вчені вважають, що загальна їхня чисельність складає близько 4000 особин.  Крім того, жителі Індонезії винищують їх заради смачного, дієтичного м'яса, цінної шкіри  та іклів. Тому бабірусса – тварина, яка взята під охорону.
 Завдяки тому, що в їжі і утриманні бабірусси зовсім не примхливі, легко приживаються до нових місць, тому їх часто можна зустріти в зоопарках різних країн, де вони себе непогано почувають.