Вивчаючи у шкільній програмі тип Молюски, ми не зустрічали серед них назви молюск-качка чи молюск – слонячий хобот. Та й не дивно, адже відомо близько 150 тисяч видів молюсків і, звичайно, не всіх ми бачили і не про всіх чули. А молюск-качка - geoduck (гуідак), є двостулковим і досить великим риючим морським їстівним молюском, що сам закопується. 

Молюск-качка, назва виду якого "geoduck" ("goeduck", "goiduck", "gweduck") запозичена в індіанців, а на нашій мові звучить – гуідак. Назву geoduck дослівно можна розкласти на "гео" і "качка" і перекласти як "земляна качка". Але так як це і не зовсім качка, і не зовсім земляна, то можна вважати, що ця назва є "американізмом". Є ще один варіант написання – це "липка качка", або "клейка качка", що в загальному перекладається - "копай глибше". В Китаї таких двохстулок називають "молюск - слонячий хобот", хоча їхній зовнішній вигляд викликає й інші асоціації. 

Гуідак - мешканець західного узбережжя Канади і північно-західного тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів. Ці молюски масою 1-1,5 кг, раковину мають до 20 см. Вона досить крихка, малоприваблива, брудно-білого або сірого кольору, без замка і зяюча з обох кінців, так як не в змозі втягнути всередину тіло.  По боках наявні дуже довгі зрощені сифони до 1 м у довжину, через які молюски фільтрують воду. Зустрічається від літоралі до глибини 100 м на піщаному і піщано-мулистому грунті, в який закопується на глибину до 1 метра. Над грунтом підноситься тільки кінчик. 

Гуідак є:

- одним з найбільших молюсків в світі;

- одним з найбільш довгоживучих тварин будь-якого типу; 

- одним з найстаріших живих організмів серед тварин. Тобто він один з лідерів по тривалості життя в тваринному світі. Молюск живе понад 140 років, а вік найстарішого представника, спійманого в Британській Колумбії -168 років. Вік підраховується точно так, як і вік дерев, тільки замість річних кілець у них лінії наростання.

Пояснення такого довголіття різне: перше - надто повільний обмін речовин, друге - відсутність природних ворогів. Єдиними хижаками, які здатні завдати молюскові шкоди, є дрібні акули і калани, здатні витягти його з грунту, а також морські зірки, які атакують сифон, що знаходиться на поверхні грунту.

        Гуідак роздільностатевий молюск. Запліднення зовнішнє. За своє життя самки викидають в товщу води близько п'яти мільярдів яєць. Розмноження відбувається з кінця квітня по липень. Яйця розвиваються у вигляді плаваючих личинок і через 40 - 50 днів осідають на ґрунт. Звичайно, молоді молюски стають легкою здобиччю крабів, морських зірок і риб, а коли підростають, то морських видр. Два роки після народження молюски-качки ростуть досить інтенсивно, аж по 2 см в рік. Потім ті, що вижили зариваються і для більшості хижаків вже не доступні. Цим вони прирікають себе на "вічне сидіння". За 15 років вони досягають максимальних розмірів і зариваються на максимальну глибину. 

Молюск-качка вважається їстівним вже здавна. Корінне населення – індіанці – постійно займається їхнім промислом. Спочатку здобиччю ставали ті молюски, яких можна було викопати з грунту під час відливу. Збирачі ходять по оголеному ґрунті і відшукують сифони, які підносяться над ним. Відшукавши, його накривають металевим циліндром досить великого діаметру і починають вибирати грунт. У міру того, як грунт вибирається, циліндр опускається вниз, при цьому він де дає стінкам обсипатися. Копають до тих пір, поки молюск не буде витягнутий.

А вже пізніше видобуток постійно удосконалювався, бо лопатами можна добувати тільки тих молюсків, які мешкають на літоралі. А так як попит на гуідак став хороший, та й ціна теж, сьогодні  застосовують сучасні методи - зокрема збір молюсків водолазами із застосуванням рукавів зі стисненим повітрям. Це дозволяє збирати цих молюсків нижче літоралі.

Гуідак також розводять на спеціальних фермах. Личинок штучно підрощують до розмірів, коли ті здатні сховатися від хижаків. Потім їх розселяють на літоралі досить рівномірно і кожного в окремий піднятий циліндр, що полегшує збір врожаю. Метод досить успішний.

Раніше суп з їхнього  м'яса був звичайною і дешевою стравою на Північному Заході США. Низька ціна на м'ясо гуідака була до тих пір, поки їх не стали експортувати в Південно-Східну Азію. До 1980 року 95% всіх видобутих молюсків відправляли саме туди, а оптові ціни значно зросли. В азіатських ресторанах постійно готують страви з гуідаку, тому бізнес процвітає. М'ясо цього молюска досить жорстке. Іноді його готують в США, однак головні споживачі гуідака - японці і китайці. 

Ще Південно-Східній Азії гуідак вважається афродізіаком, швидше всього із-за своєї форми тіла.

Цікаво було б побачити такого молюска, а ось скуштувати - швидше всього  ні.