Коробочка мохів - спеціалізований орган нестатевого розмноження - спорофіт, і всі особливості її будови служать виконанню цієї функції. Вона розміщена на стеблоподібній ніжці. В коробочці міститься спорангій, де достигають спори. Коробочку зазвичай закриває верхня, видозмінена частина архегонію — ковпачок (каліптра) - кришечка. Кришечка з коробочкою з’єднана зубчиками, які в суху погоду відчиняються назовні і цим самим відкривають вихід дозрілим спорам, тобто спеціальне пристосування до розсіювання спор. У нижній частині ніжка переходить у так звану стопу, за допомогою якої спорофіт з'єднується з гаметофітом. Форма коробочок у різних мохів дуже різноманітна. Забарвлення їх змінюється від жовтого до бурого, але може бути й інших відтінків. Поверхня коробочок буває також різною. Отже, на перший погляд спорофіт мохів має досить просту будову, але це зовсім не так.
 У коробочці крім кришечки наявні ще кілечко, урночка, шийка і нижня безплідна частина коробочки деяких мохів - апофіза. Колечко розташоване між краєм урночки та кришечкою і складається з одного або декількох рядів, які лежать один над одним, сплощених безбарвних, гігроскопічних клітин. Коли ці клітини набухають від води, колечко розширюється і відокремлюється як від урночки, так і від кришечки.
 Урночкою називають ту частину коробочки, в якій розвиваються спори. У верхній частині урночки є широкий або звужений отвір - гирло, закритий кришечкою. По краю гирла часто розвинені вирости у вигляді зубців різноманітної форми, які називають перистом або навколоустям. Зубці  мають здатність до гігроскопічних рухів, які активно сприяють поступовому висівання спор з урночки і їх поширенню, а також обумовлюють замикання гирла урночки у вологій атмосфері, оберігаючи спори від намокання й проростання усередині коробочки.
 У деяких видів коробочки мають невідокремлювані кришечки. Такі мохи називають клейстокарпними (закритоплідними). Мохи з ясно відокремленою кришечкою називають стегокарпними (кришкоплідними). Кришечка після дозрівання спор відпадає. У скиданні кришечки бере участь кілечко, а також зубці перистому. Крім того, до часу дозрівання коробочки в кільцевій зоні виникає значний натяг тканин, що сприяє скиданню кришечки.
 Надзвичайно цікавим пристосувальним утворенням спорогона є апофіза, що представляє собою здуття вельми різноманітної форми на нижній частині коробочки деяких мохів. Яскраве забарвлення апофізи, а також виділення через продихи рідини з неприємним запахом служать засобом залучення мух, які є розповсюджувачами клейких спор цих мохів.
        Стінки коробочки складаються з двох або декількох шарів. Зовнішній шар – екзотецій є гомологом епідерми інших вищих рослин. Його клітини бідні плазмою, їх зовнішні оболонки зазвичай потовщені і щільно прилягають одна до одної. Внутрішні шари стінки коробочки складаються із великих клітин, з тонкими безбарвними, клітинними оболонками, що складають так звану водоносну тканину.
 У більшості мохів стінки коробочки і споровий мішок розділені повітряною порожниною, пронизаною нитками з хлорофілоносних клітин. У політрихових мохів коробочка частіше з двома повітряними порожнинами, зовнішньою і внутрішньою.
 Нижня частина коробочки, яка не містить спор - шийка  поступово або раптово перетворюється на ніжку. Нерідко на шийці спостерігається одностороннє розростання тканини, так званий зобик, що характерний лише для деяких мохів. 
 Таким чином, коли коробочка-спорофіт мохів стає видимою неозброєним оком, то видно всі її  частини: стопу, тонку ніжку і саму коробочку, де дозрівають спори. Зростаючий спорофіт розриває архегоній по колу і виносить його верхню частину вгору у вигляді ковпачка (каліптри). Типова зріла коробочка - складна структура, що складається з урночки, кришечки і шару спеціалізованих товстостінних клітин - колечка. Набухаючи від води, колечко відділяється від сусідніх частин коробочки і кришечка відпадає, відкриваючи устя урночки, яке буває гладеньким або оточеним перистомом (навколоустям) з одного або двох концентричних рядів зубчиків. Ці зубці або плоскі, або несуть від 4 до 64 поперечних гігроскопічних потовщень. Їх число і форма відносяться до важливих таксономічних ознак мохів.