Спори рослин - мікроскопічні зачатки нижчих і вищих рослин, що мають різне походження і слугують для розмноження або перенесення несприятливих умов. Зазвичай більш-менш кулястої або еліпсоїдальної форми, а рідше –циліндричної.
 Сукупність оболонок спори називають спородермою. Вона має складну будову, поділяючись на зовнішній кутинізований товстий шар – екзину і внутрішній целюлозний -  інтину. Екзина складається із спорополленіну, однієї із найстійкіших органічних речовин, що здатна витримувати тривалі температурні і хімічні впливи. Завдяки стійкості екзини, спори зазвичай тривалий час мають здатність до проростання і можуть зберігатися у відкладеннях на протязі геологічних епох. Спородерма часто має оболонки, покриті гребінцями, горбиками, шипами і т. д
 Розмноження і поширення спорових рослин відбувається,  переважно, з допомогою спор. Для запліднення необхідна крапельнорідка волога. Розмноження спорами - безстатеве. Однак спори беруть участь в процесі статевого розмноження у голонасінних і покритонасінних рослин. Доросла рослина тут є спорофітом, що утворює жіночі макроспори і чоловічі мікроспори.
  У деяких вищих спорових рослин, а саме різноспорових папоротей утворюються спори двох типів. З дрібних розвиваються чоловічі мікрозаростки, які розносяться вітром. У них розвиваються спермії, які після дозрівання і розриву оболонки виходять у зовнішнє середовище. З більш великих спор (мегаспор), розвивається жіночий заросток з архегоніями, що містить яйцеклітину. Спермій потрапляє до яйцеклітини також з допомогою води.
 Спори у мохів, хвощів та папоротей розміщені у спеціальних утвореннях – спорангіях, які розкриваються при достиганні стулками. Наприклад, у папоротей спорангії знаходяться на нижній стороні листа, зібрані у купки - соруси. Зверху соруси прикриті кільцеподібним покривальцем. Спори розсіюються при розриві стінки спорангія, а кільце, відірвавшись від тонкостінних клітин, веде себе подібно пружині. У хвощів і плаунів спори розміщені у спороносних колосках. 
  Отже, щоб спори розсипались існують спеціальні механізми. Які? Звільненню спор сприяють витягнуті клітини - елатери, що мають спіральні потовщення і, володіючи гігроскопічністю, можуть розкручуватися або закручуватися. Отже, елатери схожі на пружинки у вигляді довгих веретеноподібних клітин зі спіральними потовщеннями оболонки, що лежать між спорами.  Елатери можуть змінювати форму при зміні вологості повітря. При висиханні вони розпрямляються, розпушуючи і розкидаючи прикріплені до них спори. Також завдяки елатерам спори об'єднуються в групи, у вигляді яких і розлітаються. 
  Величина спор та їхня кількість у коробочці різноманітна, може, навіть, досягати кількох мільйонів. Форма спор, їх величина, колір і скульптура зовнішньої оболонки для деяких спорових рослин надзвичайно специфічні, тому облік їх особливостей для систематики абсолютно необхідний. Наприклад, спори хвощів сфероїдальні, діаметром 30-80 мкм, причому у кожного виду розмір спор являє собою більш-менш постійну величину. У цитоплазмі спори знаходиться велике ядро, навколо якого рівномірно розподілені численні хлоропласти з гранами крохмалю.  
 Механізм розсіювання спор у більшості спорових рослин досить простий: дрібні спори розносяться вітром. Особливий випадок представляють коробочки   у печіночників і листостеблових мохів. Очевидно, що спори небагатьох водних видів розносяться водою, це іноді призводить до редукції механізму розсіювання спор. У сфагнових є спеціальний «вибуховий» механізм розсіювання спор, які потім розносяться вітром.
 Із сказано можна зробити висновок, що спори -  це дрібні репродуктивні частинки, які відділяються від материнського організму для створення потомства, не зливаючись з іншим репродуктивним елементом. Маючи, як правило, мікроскопічні розміри, спори виробляються у великій кількості.
 Спори плаунів настільки дрібні, що «просочуються» крізь найменші щілини, тому тримати їх потрібно у герметичному посуді. А навіщо їх збирати? Виявляється вони  використовуються при сечокам'яній хворобі, для загоєння ран і як складові частини дитячої присипки. Але ці ліки вимагають обережного використання, тому що отрута багатьох видів плаунів не поступається за силою впливу знаменитому кураре.
 Спори мохів мають велику життєздатність. Вони можуть виносити як періоди посухи, так і зимові холоди. Досліди показали, що при тривалому зберіганні в гербарії спори багатьох мохів не втрачали здатності до проростання. Наприклад, повітряно-сухі спори після заморожування їх протягом декількох годин при температурі нижче -200°С нормально проростали на поживних середовищах. Вони досить добре виносять і короткочасне нагрівання до +100°С. Тільки тривалим збереженням життєздатності спор можна пояснити масову появу мохів на порушених місцях їхнього проживання: на спустошених бідних грунтах, по краях канав, на згарищах.